Мартос Борис Миколайович
Бори́с Микола́йович Ма́ртос (1 червня [20 травня] 1879, Градизьк — 19 жовтня 1977, США) — український громадсько-політичний діяч, учений-економіст, кооператор і педагог, голова Ради Міністрів УНР (1919).
Ранні роки[ред. | ред. код]
Народився у містечку Градизьк (тепер селище міського типу Глобинського району Полтавської області, Україна). Походив із давнього козацького роду.
По закінченні гімназії в Лубнах продовжив навчання на математичному факультеті Харківського університету, де вступив до Української студентської громади й став членом Революційної Української партії. За політичну діяльність тричі сидів у царській тюрмі. Через арешти й ув'язнення закінчити університет вдалося лише в 1908 р. У 1906–1910 рр. викладав у гімназіях та на вищих курсах Харкова, але як «неблагонадійний» був позбавлений педагогічної практики. Протягом 1910–1913 рр. працював у кооперативних організаціях Волині, Полтавщини та Кубані. Протягом 1913–1917 pp., з незначними перервами, працював у Полтавському губернському земстві інструктором кооперації, став організатором кредитних і споживчих спілок та кооперативних курсів. Активну участь у кооперативному русі поєднував з політичною діяльністю в Українській соціал-демократичній робітничій партії.
Доба визвольних змагань[ред. | ред. код]
Після Лютневої революції 1917 р., на I Всеукраїнському селянському з'їзді обраний до складу УЦР, член Малої Ради від фракції УСДРП, член і заступник голови ЦК Селянської Спілки, редактор тижневика УСДРП «Воля». У першому українському уряді посідав посаду генерального секретаря земельних справ. Був одним з авторів земельного закону УЦР. На відміну від інших соціалістів, виступав проти скасування інституту земельної власності. Попереджав, що такий крок спричинить земельну анархію: «кожний селянин буде брати для себе землі стільки, скільки йому захочеться, посилаючись на те, що земля є всенародна». Відстоював думку, що «широке громадянство просто не доросло до соціалізму», «селяни розуміють соціалізм як перенесення майна із панського двору до свого власного». У своїх поглядах протиставлявся самостійникам (наприклад М.Міхновському). Негативно ставився до П.Болбочана та В.Оскілка. За словами Вадима Щербаківського, заявляв, що «коли Україна не буде соціалістичною, так нехай вона ліпше пропаде»[1].
За гетьманату очолював управу Українського кооперативного комітету, викладав у Київському комерційному інституті, був одним із засновників Кооперативного інституту ім. М. Туган-Барановського у Києві, членом ради директорів «Дніпросоюзу» і «Українбанку». Після перевороту Директорії у грудні 1918 р. призначений міністром продовольчих справ в уряді В. Чехівського; з 9 квітня по 27 серпня 1919 р. очолював Раду Народних Міністрів УНР і водночас обіймав посаду міністра фінансів. Сприяв упровадженню української грошової одиниці — гривні. 27 серпня 1919 на засіданні Кабінету народних міністрів УНР Б.Мартос склав з себе обов'язки голови уряду, залишившись у його складі на посаді міністра фінансів. Обов'язки голови прийняв І.Мазепа.
Еміграція[ред. | ред. код]
У 1920 р. емігрував до Німеччини, згодом — до ЧСР. Займався науковою роботою та підготовкою фахівців для української кооперації. Автор праць: «Теорія кооперації» (1924 р.), «Кооперативна ревізія» (1927 р.) та ін.
Був одним з організаторів та професором (з 1924 р.) Української господарської академії в Подєбрадах.
У 1936–1938 рр. працював директором Українського технічно-господарського інституту.
В 1945 р. переїхав до Мюнхена, де став засновником і ректором Української вищої школи економіки (1945–1949 рр.) та Українського господарського інституту (1949–1954 pp.), працював в Інституті вивчення СРСР (1954–1958 pp.).
З 1958 р. жив у США. Попри похилий вік, брав посильну участь у роботі Української вільної академії та Наукового товариства ім. Т. Шевченка.
Помер на 99-му році життя. Спочиває на православному цвинтарі у Баунд-Брук.
Творча спадщина[ред. | ред. код]
- Мартос Б. Перші кроки Центральної Ради [Архівовано 17 березня 2013 у Wayback Machine.] // Український історик. — 1973. — № 3-4.
- Мартос Б. М. С. Грушевський, яким я його знав [Архівовано 17 березня 2013 у Wayback Machine.] // Український історик. — 1966. — № 1-2.
- Мартос Б. Оскілко й Болбочан (спогади) [Архівовано 17 березня 2013 у Wayback Machine.]. — Мюнхен : Вид-во д-р Петро Белей, 1958.
Пам'ять[ред. | ред. код]
- Пам'ятник Борису Миколайовичу Мартосу в м. Полтаві біля Полтавського університету економіки і торгівлі.
- Монета номіналом 2 гривні, випущена Національним банком України у серії: «Видатні особистості України» та уведена в обіг 29 травня 2009.
- Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2018 р. засновано в числі академічних стипендій імені державних діячів першого українського уряду для студентів та курсантів закладів вищої освіти державної форми власності, які здобувають вищу освіту за освітнім рівнем магістра стипендію імені Бориса Мартоса (Економіка).[2]
Галерея[ред. | ред. код]
Монета НБУ з серії: «Видатні особистості України».
Пам'ятник-погруддя біля ПУЕТ.
Могила Б.Мартоса на цвинтарі Св. Андрія
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Архів СЄДІ. Електронна копія архіву В.Липинського. с. VL–030–0603.
- ↑ постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 р. № 133 «Про заснування академічних стипендій імені державних діячів першого українського уряду». Архів оригіналу за 2 листопада 2018. Процитовано 17 березня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Білоусько О. А., Єрмак О. П., Ревегук В. Я. Новітня історія Полтавщини (1-ша половина ХХ ст.). — С. 39.
- Біда М. Проф. Борис М. Мартос: політик, учений і громадський діяч [Архівовано 17 березня 2013 у Wayback Machine.] // Український історик. — 1977. — № 3-4.
- Осташко Т. С.. Мартос Борис Миколайович [Архівовано 9 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 534. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Література[ред. | ред. код]
- В. Солдатенко. Мартос Борис Миколайович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.428 ISBN 978-966-611-818-2
- Борис Мартос і кооперація: монографія: [у 2 кн.] / О. О. Нестуля, М. В. Аліман ; за ред. О. О. Нестулі ; ВНЗ Укоопспілки «Полтав. ун-т економіки і торгівлі». — Полтава: ПУЕТ, 2017— .
- Кн. 1 : Кооперативна діяльність Б. Мартоса. — 2017. — 233 с. : іл., табл., портр. — Присвяч. 150-річчю спожив. кооперації України і 55-річчю ВНЗ Укоопспілки «Полтав. ун-т економіки і торгівлі». — Бібліогр.: с. 148—160 та в підрядк. прим. — Імен. покажч.: с. 213—224. — ISBN 978-966-184-263-1.
Посилання[ред. | ред. код]
- Мартос [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
|
- Народились 20 травня
- Народились 1879
- Померли 19 жовтня
- Померли 1977
- Поховані на цвинтарі святого Андрія (Саут-Баунд-Брук)
- Викладачі Харківського університету
- Випускники Харківського університету
- Прем'єр-міністри України
- Діячі УЦР
- Діячі Кам'янецької доби УНР
- Уродженці Градизька
- Люди на монетах України
- Чехословацькі емігранти до США