Мартінус Віллем Беєрінк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мартінус Віллем Беєрінк
Martinus Willem Beijerinck
Martinus Willem Beijerinck 1.jpg
Народився 16 березня 1851(1851-03-16)
Амстердам, Нідерланди
Помер 1 січня 1931(1931-01-01) (79 років)
Горссел
Громадянство Нідерланди Нідерланди
Місце проживання Нідерланди Нідерланди
Діяльність ентомолог, біолог, мікробіолог, професор, вірусолог, ботанік
Відомий завдяки Мікробіологія, ботаніка
Alma mater Лейденський університет
Володіє мовами нідерландська[1]
Заклад Делфтський технічний університет
Членство Лондонське королівське товариство, Академія наук СРСР, Нідерландська королівська академія наук і Російська академія наук
Нагороди Медаль Левенгука
Beij. є міжнародним науковим скороченням імені ботанічного автора: Мартінус Віллем Беєрінк.
Перегляньте таксони, приписувані цьому автору, в International Plant Names Index (IPNI).


Мартінус Віллем Беєрінк (англ. Martinus Willem Beijerinck; 16 березня 1851, Амстердам — 1 січня 1931, Горссел) — нідерландський мікробіолог та ботанік.

Він навчався у Лейденському університеті, згодом працював викладачем мікробіології в аграрній школі у Вагенінгені (зараз Вагенінгенський університет), а зголом у політехнічній вищій школі в Делфті (зараз Делфтський технічний університет), де став одним з засновників Делфтської школи мікробіологів.

Беєрінк відомий відкриттям симбіотичних діазотрофів (азотфіксуючих бактерій) (1888 рік), вільноживучих аеробних азотфіксуючих бактерій роду Azotobacter (1901 рік), сульфатредукуючих бактерій Spirillum desulfuricans, також він розробив метод культур накопичення, вивчав ґрунтову мікробіологію та зв'язок мікроорганізмів із родючістю ґрунтів, був одним із засновників (разом з С. М. Виноградським) екологічної мікробіології.

Також він був одним із засновників вірусології, у 1898 році він виявив віруси шляхом мікрофільтрації заражених вірусом тютюнової мозаїки тканин рослин та показав, що інфекційний агент менший від бактерій та проходить через пори фільтру. Він першим використав термін «вірус», хоча і вважав, що вірус є рідкою хімічною сполукою — ця теорія була спростована пізніше Венделлом Стенлі[2].

Публікації[ред. | ред. код]

Beijerinck, M. W. (1898). "Über ein Contagium vivum fluidum als Ursache der Fleckenkrankheit der Tabaksblätter". Verhandelingen der Koninklijke akademie van Wetenschappen te Amsterdam 65: 1–22.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Lerner, K.L.; B.M. Lerner (2002). Martinus Willem Beijerinck from World of Microbiology and Immunology. Florence, KY: Thomas Gage Publishing. ISBN 0787665401. «Beijerinck asserted that the virus was liquid, but this theory was later disproved by Wendell Stanley, who demonstrated the particulate nature of viruses. Beijerinck, nevertheless, set the stage for twentieth-century virologists to uncover the secrets of viral pathogens now known to cause a wide range of plant and animal (including human) diseases» 

Посилання[ред. | ред. код]