Мартін Грей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мартін Грей
Martin Gray
Ім'я при народженні пол. Mieczysław Grajewski
Народився 27 квітня 1922(1922-04-27)[1][2]
Варшава, Польща[1]
Помер 24 квітня 2016(2016-04-24)[3] (93 роки)
Ciney[d]
·гострий інфаркт міокарда
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland.svg Польща
Flag of the United States.svg США
Flag of France.svg Франція
Національність єврей
Діяльність письменник
Мова творів французька[4]
Сайт: martin-gray.fr

Мартін Грей у Вікісховищі?

Мартін Грей (англ. Martin Gray, справжнє ім'я Mietek Grajewski — Метек Граєвський, 27 квітня 1922(19220427), Варшава — 25 квітня 2016) — французький єврей, автор 12 книг. На думку історика Гіти Серені, Мартін Грей — літературна містифікація італо-швейцарського письменника Макса Галло[5][6].

Життєпис[ред. | ред. код]

Мартін Грей народився 27 квітня 1922 року в Варшаві в єврейській родині. Під час Другої світової війни і окупації Німеччиною Польщі був у Варшавському гетто. Після придушення повстання в гетто втік з концтабору, був партизаном. Вступив у Червону армію, брав участь у звільненні Польщі і битві за Берлін.

У 1946 Грей емігрував до Сполучених Штатів, де жила його бабуся. Близько 10 років після його прибуття Грей став крамарем. Надалі він переїхав на південь Франції у 1960 році, де жив до останніх днів.

Книги[ред. | ред. код]

У першій книзі Мартіна Грея «Для тих кого я любив», розповідається про те, як він втік з Треблінки, дістався Варшави, взяв там участь у повстанні, потім вступив до Червоної Армії і закінчив війну штурмом Берліна 30 квітня 1945 року. За книгою був поставлений популярний французький фільм з однойменною назвою.


Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118541730 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. SNAC — 2010.
  3. Luxemburger Wort — 1848.
  4. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. Sunday Times, 2 mai 1973, et New Statesman, 2 novembre 1979, p.670-673
  6. Le Monde, 27-28 novembre 1983, p.9

Посилання[ред. | ред. код]