Перейти до вмісту

Мартін Гулд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мартін Гулд
Народився14 вересня 1981(1981-09-14) (43 роки)
Лондон, Англія
ГромадянствоАнглія Англія
Прізвисько (нікнейм)Золотий стандарт (The Gold Standard)
Професійна кар'єра2003 —
Найвищий рейтинг№ 11
Поточний рейтинг25 (на 16 червня 2021 року)
Призові грошіGBP 1,192,067 (на 16 червня 2021 року)
Найвищий брейк147 (2018 Championship League)
Кількість сенчурі232
Перемоги на турнірах
Усього перемог5
Інші рейтингові турніри1
Інші турніри4

Мартін Гулд (англ. Martin Gould; нар. 14 вересня 1981 року)  — англійський професійний гравець у снукер.[1]

Професійна кар'єра Гулда почалася з участі в Challenge Tour у 2000 році. У 2002 він виграв свій перший Чемпіонат Англії серед аматорів. На Чемпіонаті Європи також у 2002 році Гулд вийшов до півфіналу. На аматорському Чемпіонаті світу 2003 року він виграв 8 кваліфікаційних матчів, але не пройшов далі, програвши Патріку Воллесу.[2]

Після невдалого сезону 2003/2004 року Мартін втратив можливість брати участь у Мейн-турі до 2007 року. Деякий час працював круп'є в казино, оскільки снукер не приносив йому відчутних доходів.[3] Після повернення до професійного туру та здобуття успіхів у 2011 році залишив цю роботу.[4]

Віхи кар'єри

[ред. | ред. код]

2007 рік. Вдруге стає чемпіоном Англії серед аматорів і відновлює свою професійну кар'єру.[5]

2011 рік. Виходить до фіналу турніру Power Snooker Masters, перемігши Марка Селбі та Джадда Трампа, але в фіналі програє Ронні О'Саллівану. Виходить до фіналу турніру PTC Grand Final, де програє Шону Мерфі.[5]

2013 рік. Виграв турнір Shoot Out, у фіналі переміг Марка Аллена.[6]

2015 рік. Виходить до фіналу Australian Open, де програє 8-9 Джону Гіггінсу.[6]

2016 рік. Виграє свій перший рейтинговий титул на German Masters у Берліні. У фіналі обігрує Луку Бреселя 9-5. Піднімається до свого найвищого місця в рейтингу професіоналів — 11-го місця.[5]

2018 рік. Робить перший у кар'єрі максимальний брейк (147 очок) на турнірі Championship League.[6]

2020 рік. Досягає фіналу European Masters, де програє 8-9 Марку Селбі.[7]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Martin Gould. IMDb. Процитовано 16 червня 2021.
  2. Мартин Гулд (Martin Gould) на Снукерист.ру. snookerist.ru. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 16 червня 2021.
  3. «Я смотрел на себя в зеркало и думал – что ты делаешь!» Кем работали игроки, пока не стали зарабатывать на снукере (ru-RU) . 6 червня 2019. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 16 червня 2021.
  4. Мартин Гулд: я лежал дома и не мог пошевелиться · TOP-SNOOKER. TOP-SNOOKER (ru-RU) . 8 січня 2021. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 16 червня 2021.
  5. а б в Martin Gould. World Snooker (амер.). Архів оригіналу за 11 лютого 2019. Процитовано 16 червня 2021.
  6. а б в CueTracker - Career Total Statistics For Martin Gould - Professional Results - Snooker Results & Statistics. cuetracker.net. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 16 червня 2021.
  7. Martin Gould - Players - snooker.org. www.snooker.org (англ.). Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 16 червня 2021.