Довбиш
| Селище Довбиш | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Звягельський район |
| Громада | Довбиська селищна громада |
| Код КАТОТТГ: | |
| Основні дані | |
| Засновано | 1569 |
| Колишня назва | Долбище Ставок, Мархлевськ |
| Статус | із 2024 року |
| Площа | 6,61 км² |
| Населення | ▲ 4288 (01.01.2018)[1] |
| Густота | 648,7 осіб/км²; |
| Поштовий індекс | 12724 |
| Телефонний код | +380 4144 |
| Географічні координати | 50°22′24″ пн. ш. 27°59′05″ сх. д. / 50.37333° пн. ш. 27.98472° сх. д.Координати: 50°22′24″ пн. ш. 27°59′05″ сх. д. / 50.37333° пн. ш. 27.98472° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 240 [2] м
|
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Великий луг |
| До станції: | 9 км |
| До райцентру: | |
| - залізницею: | 40 км |
| - автошляхами: | 45 км |
| Селищна влада | |
| Адреса | 12724, Житомирська обл., Новоград-Волинський р-н, смт Довбиш, вул. Поліська, 20 |
| Голова селищної ради | Хом'як Олег Михайлович [3] |
| Вебсторінка | Довбиська селищна рада |
| Карта | |
  Довбиш | |
 Довбиш | |
| |
|
| |
Довбиш (у 1926—1944 — Мархлевськ) — селище, центр Довбиської селищної громади в Звягельському районі, Житомирської області.
Історія[ред. | ред. код]
Колишня назва Долбище Ставок.[4] У 1906 році колонія Курненської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії.
За польським переказом, назва походить від довбити, руйнувати — «бити в барабан». За іншим переказом, назва пов'язується з іменем Довбиша, який самотньо жив у лісі над ставком і ходив у козацькому одязі.[5]
Околиці сучасного Довбиша заселялися українцями, які жили під гнітом вихідців з центральних районів Польщі з початку XIX століття (передусім це були представники збіднілої шляхти). Основою ж сьогоднішнього селища стали розкидані на відстані 1 — 2 км хутори, штучно звезені докупи тракторами у ХХ ст.
На 1911 рік у Довбиші було 156 дворів, з них 154 польські, два українські.
У 1925 році Довбиш став місцем здійснення експерименту — з довколишніх польських сіл засновано перший у СРСР польський національний район. Поміж сільрад району 30 було польських, дві українські й одна німецька[6]. У 1927 році Довбиш був перейменований в Мархлевськ (на честь польського комуніста Юліана Мархлевського) і став центром Мархлевського польського національного району, де більшість населення становили поляки. Мархлевськ став символом польськості регіону, і навіть після повернення історичної назви Довбиш між старими поляками дотепер побутує ця назва. А в період національного району місцева польськомовна газета «Marchlewszczyzna Radziecka» виходила накладом 25 тис. примірників. До початку комуністичних гонінь у 1930-х рр. у районі діяли три костели, дві каплиці, чотири парохи, зареєстровано 15 римо-католицьких громад.
У 1930-х роках Мархлевський район та його населення, в першу чергу духівництво, свідомі поляки та міцні господарники зазнали репресій. Колективізація у польському нацрайоні йшла мляво — якщо в Україні станом на 1932 рік було примусом колективізовано вже 61,5 % господарств, то тут лише 16,9 %. У 1935 році національний район поляків узагалі був ліквідований, а більшу частину поляків було депортовано до Казахстану.
Під час нацистськоі окупації містечко мало назву Довбиш[7]. У 1944 році радянською владою селищу повернули історичну назву[8]. У 1957 році район був скасований як такий, з приєднанням до Баранівського.
Уже в наш час багато жителів повернулись до своєї польської самоідентифікації — у селищі відновлено римо-католицьку парафію (1990), працює троє священиків, у 2000-х збудовано величний костел в ім'я Фатімської Богоматері, діє орден паллотинів. На храмове свято до Довбиша з'їжджаються поляки з усієї Житомирщини — до 3,5 тис. осіб. Цьому не мало, зокрема коштами і організаційно (людьми, організація курсів польської мови, запрошення священиків), сприяє безпосередньо Польща.
Понад 150 осіб — жителів Довбиша мають карту закордонного поляка, чимало молоді звідси (навіть української), завдяки сприянню польської держави, навчається, живе і працює в Польщі. Довбиський католицький осередок входить до Федерації польських організацій, де у статуті записана тісна співпраця з римо-католицькою церквою.
В Довбиші проживають багато поляків, які спільно з українцями боролись проти російської комуністичної окупації України та Польщі, за що були засуджені на довгорічні каторжні роботи в сибірських таборах.[9]
Зі слів мешканців, до третини мають «карту поляка», половина сповідує римокатолицький обряд а до трьох четвертей має польське коріння[10].
Економіка[ред. | ред. код]
- Довбиський порцеляновий завод
- Довбиський промисловий комбінат «Явір». Один з напрямків діяльності: виробництво твердопаливних котлів BRICK. Газогенераторні котли (піролізного типу) в якості палива дозволяють використовувати сировину вологістю до 70 % (тирса з пилорами, тріска, лузга зернових культур). Ефективно спалюють відходи меблевого виробництва (ламіноване ДСП, MDF).
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису населення 1939 року в Мархлевську проживало 4294 особи: українців — 44,6 % або 1915 осіб, поляків — 36,3 % або 1557 осіб, євреїв — 12 % або 513 осіб, інших національностей — 7,2 % або 309 осіб[11].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[12]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,21% |
| російська | 1,47% |
| інші/не вказали | 0,32% |
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Домашин Юрій Григорович (1969—2022) — колишній Довбиський селищний голова, учасник російсько-української війни.
- Казіміров Євген Вікторович — капітан Збройних сил України, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році біля Довбиша.
- Медушевський Віталій Зенонович (1974—2014) — український військовик, рядовий, загинув під час війни на сході України.
- Мишаковський Віктор Юрійович (1963) — український військовик, генерал-лейтенант Державної прикордонної служби України.
- Пашкевич Анатолій Максимович (1938—2005) — народний артист України, композитор, автор пісень «Степом степом», «Мамина вишня в саду».
- Яковчик Франц Володимирович (1928—2019) — офіцер Армії Крайової.
Див. також[ред. | ред. код]
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
- ↑ Погода в смт. Довбиш. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 23 лютого 2008.
- ↑ Селищний голова. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 4 вересня 2021.
- ↑ Мапа Волинської губернії Шуберта Ф.Ф. Архів оригіналу за 25 березня 2021.
- ↑ Кругляк Ю. М. Ім'я вашого міста. Походження назв міст і селищ міського типу Української РСР. Київ. Наукова думка. 1978.
- ↑ Кабачій Роман Польське у поліському [Архівовано 5 липня 2011 у Wayback Machine.] // «Український тиждень» № 21 (82) за 29 травня — 4 червня 2009 року
- ↑ Постанова Житомирського обласного управління від 14 серпня 1941 р. «Про перейменування м. Мархлевськ на м. Довбиш та Мархлевського району на Довбишанський район» // Українське слово: газета. — Житомир, 1941. — Ч. 5. — 17 серпня. — С. 4.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 15 серпня 1944 «Про перейменування, уточнення та внесення змін в найменування деяких міст, районних центрів і районів Української РСР»
- ↑ | ФРАНЦІШЕК ЯКОВЧИК: «СВОБОДА АБО СМЕРТЬ!». Архів оригіналу за 16 серпня 2012. Процитовано 2 серпня 2012.
- ↑ Балакир, Анна (16 лютого 2018). "Польща - наче й своє, але не своє" - близько третини мешканців Довбиша мають "карту поляка". Gazeta.ua. Архів оригіналу за 20 травня 2022. Процитовано 20 лютого 2023.
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел РСФСР. Демоскоп (рос.). Архів оригіналу за 5 серпня 2017. Процитовано 5 серпня 2017.
Джерела[ред. | ред. код]
- Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Кабачій Роман Польське у поліському [Архівовано 5 липня 2011 у Wayback Machine.] // «Український тиждень» № 21 (82) за 29 травня — 4 червня 2009 року
| ||||||||
| ||||||||
|
|
Це незавершена стаття з географії Житомирської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |