Марцелій Лапчинський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марцелій Лапчинський
Народився 6 листопада 1815(1815-11-06)
Ваньовичі, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Помер 27 листопада 1873(1873-11-27) (58 років)
Львів, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Діяльність педагог, чернець, архіваріус, священик
Конфесія Римо-католицька церква

Марцелій Лапчинський (у світі Марц'ян Лапчинський; 6 листопада 1815, Ваньовичі — 27 листопада 1873, Львів) — український педагог, архівіст, чернець-бернардинець, римо-католицький релігійний діяч. Архіваріус Бернардинського монастиря та адміністратор латинської парафії святого Андрея у Львові.

Життєпис[ред. | ред. код]

Батько — отець Іван Лапчинський — священик УГКЦ, парох рідного села. Мати — дружина батька Розалія з Котовичів.

Закінчив школу в Самборі, після чого розпочав у 1834 році філософські студії ві Львові, пізніше перевівся на богословські. Під час навчання навів контакти з представниками «Стоваришеня Люду Польскєґо» з Львівської греко-католицької семінарії, брав участь у кольпортажі забороненої літератури. У липні 1840 року закінчив навчання, але через «політичну неблагонадійність» його не допустили до свячень.

До січня 1841 перебував у батьків, після викриття конспіративних списків 20 січня 1841 — арештований. Незважаючи на покази, якими обтяжував товаришів, отримав вирок смерти 1 січня 1845, який цісар скасував, і 20 січня вийшов на волю. Після цього почав працювати домашнім вчителем у родині Кратохвілів у Василеві (повіт Рава-Руська, тепер Василів[1]).

2 грудня 1847 виїхав до Москви (мета невідома), повернувся до Василева 1 червня 1848. Після дозволу митрополичого консистора, незважаючи на перебування під поліційним наглядом, склав іспит, який дозволяв викладати у головних школах. Від червня 1850 до липня 1851 працював у Ходачкові (Великому,[2] повіт Тернопіль) в маєтку Казімежа Шеліського.

5 грудня 1851 став ченцем Бернардинського монастиря у Львові, у 1853 році отримав свячення.

Від 1855 року — архіваріус Бернардинського монастиря Львова, від 1860 — вікарій, потім адміністратор латинської парафії святого Андрея у Львові. 1864 року обраний кустошем монастиря, 20 липня того року став дефінітором Галицької провінції бернардинців.

Помер 27 листопада 1873 у Львові.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Wasylów, al. Wasylów Wielki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1893. — Т. XIII : Warmbrun — Worowo. (пол.)
  2. Chodaczków 1.) wielki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. — Т. I : Aa — Dereneczna. (пол.) — S. 604. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Łopuszański B. Łapczyński Marcjan, imię zakonne Marceli (1815—1873) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1973. — T. ХVIII/…, zeszyt 7…. — S. 209. (пол.)