Марцін Ґрохольський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марцін Ґрохольський
Marcin Grocholski.PNG
Народився 1727[1][2]
Помер 28 жовтня 1807(1807-10-28)
Львів, Львівський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Поховання Вінниця
Країна Flag of the Grand Duchy of Lithuania 1792.svg Велике князівство Литовське
Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Річ Посполита
Посада Брацлавські воєводи, посол Сейму Речі Посполитоїd, Брацлавські каштеляни, Q66791379?, Q66791409?, Q66791431? і Q66791385?
Рід Грохольськіd
У шлюбі з Q91816892?
Діти Q62894712? і Q91816578?
Нагороди
POL Order Orła Białego BAR.svg Кавалер ордена Святого Станіслава (Річ Посполита)

Марцін Ґрохольский гербу Сирокомля (або Мартин Грохольський[3]; пол. Grocholski Marcin, 1727 — 28 жовтня 1807, Львів) — державний, політичний та військовий діяч Республіки Обох Націй (Речі Посполитої), останній брацлавський воєвода, меценат.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї земського судді Міхала Ґрохольського та його дружини Анни з Радзиміньских.

За період свого життя займав такі посади: хорунжий звенигородський (1760 р.), хорунжий вінницький (1762 р.), хорунжий брацлавський (1772 р.), каштелян брацлавський 1774 р. З 1790 р. посів уряд брацлавського воєводи.

Член комісій: емфітевтичної коронної 1775; військової обох націй, у 1788—1792 двічі в ній президував. Широкогребельський і крушлинецький староста, в 1766 отримав лист на командування панцирною коругвою після відставки батька. Спочатку разом з братом Францішком Ксаверієм належали до «патріотичного» табору, а в 1760 був послом на сеймі від Брацлавського воєводства. Після коронації Станіслава Августа Понятовського, якому Ґрохольскі дуже завдячували, перебував у його свиті. Король зарахував його до кола конфідентів і довірив йому в Брацлавщині надання менших посад (подібно як від Тизенгауза в Литві, Стемповського на Волині). Саме завдяки Марціну та його братові король мав уплив на Станіслва Щенсного Потоцького. Відтоді між Ґрохольскими й Потоцькими часто бували суперечки, незважаючи на приязнь у стосунках і відсутністю різниці у принципових цілях.

Марцін Ґрохольский мав твердий, непоступливий характер, проте на сеймиках керівництво шляхтою довіряв брату.

Брав активну участь в організації Чорноморської торговельної компанії; у 1782—1784 роках мав активну переписку з королем з цього приводу. У березні 1783 року в Білій Церкві познайомився з Григорієм Потьомкіним, був запрошений до Херсону для перемовин щодо чорноморської торгівлі. Інформував про це короля. Отримавши відповідь, подався до Херсону. В липні повернувся та доповів королю про результати. Під час візиту отримав від короля Станіслава Августа дозвіл на торгівлю на основі власних статків під прапором Російської імперії. В лютому-квітні 1792 році наполягав на прийнятті Брацлавськими сеймиками присяги на вірність Конституції 1791 та висланням делегації з подякою до короля. За це король листом 23 квітня 1792 дякував йому (сеймиком керував син М. Ґ. Ян Дуклян — обозний польний коронний).

Найчастіше мешкав у Грицеві, де сприяв будівництву пишного палацу, каплиці та греко-католицької церкви; рідше в П'ятничанах під Вінницею. В обидвох місцях (палацах) приймав короля Станіслава Августа у 1781 р., який у листі від 10 січня 1782 писав, що хотів би бачити плани та ескізи цих двох палаців.

Незважаючи на будівництво ще двох палаців, успадковані родинні маєтки значно не примножив. Мусив виплатити посаги сестрам, донькам (Потоцькій, Замойській, Четвертинській) від першого шлюбу з Цецилією Мишкою-Холоневською (донька буського каштеляна Адама Алоїза[4]). У цьому шлюбі мав 5 синів:

  • Ян Дуклян 
  • Адам — загинув під Мацейовичами
  • Міхал — звенигородський староста
  • Миколай — губернатор подільський, меценат, колекціонер[5]
  • Людвік.

Удруге взяв шлюб вже в поважному віці з Антоніною Лоською з Галецьких, яка розлучилася з другим чоловіком. Вона була наставницею для Софії Щенсної Потоцької.

Був похований у родинному костелі домініканців у Вінниці (як і брат Францішек Ксаверій).

Ґрохольский і Україна[ред. | ред. код]

Палац Ґрохольських на П‘ятничанах почав будувати шляхтич Михайло Ґрохольський, потім роботу над палацом-фортецею перейняв його син Марцин Ґрохольський. Будували Вінницький палац полонені у військових походах турки. Це була вишукана і велична споруда, оточена вісьма гектарами чудового парку. Всього у п‘ятничанському палаці у дні його розквіту нараховувалояь 58 кімнат. В палаці Ґрохольських була своя каплиця та чимала кількість тематичних залів. Так, наприклад, була там арабська, помпейська зали. Була й гербова, мисливська та столова. Прикрашали ці зали дорогоцінна колекція родинних портретів роботи пензля відомих майстрів, дивовижна колекція зброї та лицарських обладунків. Крім того, була у залі чудова бібліотека. Вона налічувала 10 000 томів англійською, польською та французькими мовами. Мешканці палацу любили влаштовувати звані вечори та бали, на які скликали знать з усієї округи. Часто влаштовували у палаці лови. Спеціально для цього у звіринцю, який знаходився у Чорному лісі за півтора кілометри від палацу, вирощували близько 150 оленів. А у замковій псарні доглядали хортів та гончих псів. Була в замку і стайня. В ній жили 36 арабських скакунів. Крім того, у башті біля стайні зберігалася колекція старовинних карет, вік деяких з них сягав більше сотні років. Зараз, поглянувши на захаращений парк диспансеру, про таке навіть подумати важко. А тоді, у 1780-х роках палац вражав своєю красою та розкішшю і був одним з найкращих на території сучасної України. У стінах палацу неодноразово приймали коронованих осіб. Не один день провів у п‘ятничанському палаці Ґрохольських останній король Польщі Станіслав Август. Зупинялася тут і російська імператриця Катерина ІІ. Слава палацу щезла у вогні революції. У ніч з 17 на 18 січня 1918 року палац підпалили. Нащадок Марцина граф Здислав Ґрохольський встиг дещо вивезти із палацу до підпалу, проте частину скарбів Ґрохольських врятувати так і не вдалося.[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. NUKAT — 2002.
  2. MAK
  3. Мартин
  4. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — T. 3. — S. 56—57. (пол.)
  5. Rolle K. Grocholski Mikołaj (1781—1864) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960. — Tom VIIІ/4. — Zeszyt 39. — S. 587—588. (пол.)
  6. Що у Вінниці робив останній король Польщі - 20 хвилин. vn.20minut.ua (uk). Процитовано 2017-03-24. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Rolle K. Grocholski Marcin (1727—1807) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa : Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960. — T. VIIІ/4, zeszyt 39. — S. 587. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]