Маріана Алькофораду
| Маріана Алькофораду | ||||
|---|---|---|---|---|
| порт. Mariana Alcoforado | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | порт. Mariana Mendes da Costa Alcoforado | |||
| Народилася |
22 квітня 1640[1][2][…] Бежа[2][3] | |||
| Померла |
28 липня 1723[1][2][…] (83 роки) Бежа[2][3] | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Португальське королівство | |||
| Діяльність | черниця, письменниця | |||
| Мова творів | португальська[4][5] | |||
| Magnum opus | Letters of a Portuguese Nund | |||
| Конфесія | католицтво | |||
|
| ||||
 Маріана Алькофораду у Вікісховищі | ||||
Маріана Алькофораду (порт. Mariana Mendes da Costa Alcoforado або Mariana Vaz Alcoforado; хрещена 22 квітня 1640, Бежа — 28 липня 1723, там само) — португальська черниця і духовна письменниця, автор «Листів португальської черниці[pt]» (Португальські листи).
Біографія[ред. | ред. код]
Була дочкою землевласника з Алентежу. Бежа, її місце народження, була головним гарнізонним містом області та головним театром війни з Іспанією, яка йшла протягом 28 років з 1640 року після Португальської революції, і її овдовілий батько, зайнятий роботою в адміністративних і військових комісіях, влаштував Маріану на період її дитинства в багатий жіночий монастир заради її безпеки і отримання там освіти. У 16 років або раніше вона прийняла постриг і стала францисканською черницею, однак не займалася будь-якою реальною роботою і жила тихим чернечим життям у цьому монастирі з нестрогими порядками до 25-річного віку, коли зустріла Ноеля Бутона.
Ця людина, згодом маркіз де Шамільї і маршал Франції, був одним з французьких чиновників, які приїхали до Португалії, щоб служити під начальством гранд-капітана Фрідріха, графа Шомберга, який займався реорганізацією португальської армії. Протягом 1665—1667 років Шамільї проводив більшість свого часу в Бежі та її околицях і, ймовірно, познайомився з сім'єю Алкофорадо через брата Маріани, який був солдатом. Звичай у той час дозволяв черницям приймати і розважати відвідувачів, і Шамільї, якому допомогли престиж його військового звання і деякі лестощі, без особливих зусиль спокусив довірливу черницю. Незабаром про їх зв'язок дізналися, виник скандал, і, щоб уникнути небажаних наслідків, Шамільї покинув Маріану і таємно втік до Франції.
Листи до свого коханого, завдяки яким Маріана і стала відомою в літературі, були написані нею між груднем 1667 і червнем 1668 року і описували послідовно пройдені нею в житті стадії віри, сумніву і відчаю. Ці п'ять коротких листів отримали виключно високу оцінку завдяки своєму стилю як серед сучасників, так і серед літературознавців наступних століть. Листи врешті-решт опинилися у графа Гієрага[fr], який переклав їх французькою мовою і видав анонімно в Парижі у січні 1669 року. Ім'я їх авторки стало відомим тільки 1810 року. Сама Маріана Алкофорадо провела решту життя в монастирі, ведучи суворе чернече життя, 1709 року стала заступницею настоятельки і померла у 83-річному віці.
1977 року Хесус Франко на основі сюжету «Листів» зняв художній фільм «Любовні листи португальської черниці[de]».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б в г Itaú Cultural Enciclopédia Itaú Cultural — São Paulo: Itaú Cultural, 2001. — ISBN 978-85-7979-060-7
- ↑ а б в г FemBio database
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
Посилання[ред. | ред. код]
- Стаття в Encyclopedia Britannica (сучасної) (англ.)
- 348/mode/1up?view=theater «Португальські листи»; Роман у листах // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 249; 348.
