Маріанджела Мелато

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маріанджела Мелато
італ. Mariangela Melato
Mariangela Melato 1972.jpg
Ім'я при народженні італ. Mariangela Melato
Народилася 19 вересня 1941(1941-09-19)[2][4]
Мілан, Королівство Італія[2]
Померла 11 січня 2013(2013-01-11)[2][4] (71 рік)
Рим, Італія[2]
  • рак підшлункової залози
  • Громадянство Flag of Italy.svg Італія
    Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
    Діяльність актриса, акторка театру, кіноакторка
    Alma mater Академія Брери
    Роки діяльності 1969-2012
    IMDb nm0577423
    Нагороди та премії

    Маріанджела Мелато у Вікісховищі?

    Маріанджела Мелато (італ. Mariangela Melato; 19 вересня 1941 — 11 січня 2013) — італійська акторка театру і кіно.

    Життєпис[ред. | ред. код]

    Вивчала акторську майстерність в Міланській театральної академії.  

    Вперше на екрані Маріанджела Мелато з'явилася в 1970 році у фільмі Пупі Аваті «Thomas e gli indemoniati» в ролі Зої.  

    Маріанджела Мелато — одна з найпопулярніших європейських актрис 70-х років. Успіх актрисі принесли ролі — Лідії в політичній драмі Еліо Петрі «Робітничий клас іде в рай» (1971, премія «Срібна стрічка», 1972), Фіорелла у фільмі Ліни Вертмюллер «Ображена честь Мімі-металурга» (1972, премія «Срібна стрічка», 1973), Джованна в комедії режисера Стено «Поліцейська» (1974, премія «Давид ді Донателло», 1975), Мара Кастореллі у сумній комедії Маріо Монічеллі «Дорогий Мікеле» (1976, премія «Давид ді Донателло», 1977, премія «Срібна стрічка», 1977), Офелія Пекораро в комедії Луїджі Коменчіні «Кіт» (1977,"Давид ді Донателло", 1978), в кінодрамі «Deminticare Venezia» (1979, реж. Франко Брузатті, премія «Срібна стрічка», 1979), Франческа в мюзиклі Пупі Аваті «Aiutami a sognare» (1981, премія «Давид ді Донателло», премія «Срібна стрічка», 1982).  

    На початку 80-х Маріанджела Мелато зробила спробу завоювати популярність в США. Актриса знялася в декількох фільмах в Голлівуді, проте, ці роботи не стали вдалими. Міранджела Мелато повернулася до Європи, де її акторська слава залишалася незмінною. Актриса знімалася в фільмах Клода Шаброля, Ліни Вертмюллер, активно працювала на італійському і французькому телебаченні.  

    Після 1993 року Маріанджела Мелато знімалася рідше. У 2006 році виступила композитором фільму Марко Беллоккьо «Режисер весіль».

    Мелато лауреат безлічі премій за досягнення в кіно.

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. VIAF (Virtual International Authority File) — 2012.
    2. а б в г д Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #172254868 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
    3. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    4. а б Find a Grave — 1995. — ed. size: 165000000

    Посилання[ред. | ред. код]