Маріанна Дурано
| Маріанна Дурано | |
|---|---|
| Народилася |
10 липня 1991 (32 роки) Ліон |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | письменниця, журналістка, вчителька, захисниця довкілля |
| Alma mater | École normale supérieure de Lyon |
| Науковий ступінь | агреже з філософіїd |
| Знання мов | французька[1] |
| Заклад | Limited |
| Напрямок | Les Veilleursd |
| Конфесія | католицька церква |
| У шлюбі з | Gaultier Bèsd[2] |
Маріанна Дурано (нар. 10 липня 1991 р. у Ліоні — французька есеїстка і філософ, член редакції огляду Limite[3].
Біографія[ред. | ред. код]
Маріанна працює викладачкою філософії у Normalienne de Lyon[3][4]. За сумісництвом вона також працює вчителем філософії у звичайній середній школі[4] .
З 2014 року одружена з Готьє Бесом[5][6], з яким має двох дітей[7][8].
Позиції[ред. | ред. код]
Маріанна Дюрано — одна з французьких діячок інтегральної екології, поряд з Ежені Бастьє та Готьє Бесом.
Маріанна Дурано вважає, що суспільству потрібен інтегральний фемінізм та егалітарні стосунки в парі[4]. Крім того, вона «навчися любити своє тіло»[4].
Дурано має серйозні застереження до протизаплідних таблеток. Даніель Шнайдерман також аналізує свої застереження проти паритету або контрацепції як «фукодівське вдягання реакційних кліше». Її погляди називають як неореакцію або реакцію консервативних правих[9][10].
Як голова Veilleurs[11] - католицької групи, яка виступає проти шлюбу для всіх - і час від часу виступає на Manif pour tous[12], Маріанна иступає проти відкриття шлюбу з гомосексуалами і проти відкриття PMA для лесбійок і самотніх жінок. Зокрема, вона порівняла останні з генетично модифікованими організмами[13], які підпадають під «ту ж логіку маніпуляцій і товаризації живих істот».
Вона є співавторкою книги «Наші межі» (Centurion editions, 2014), яку прокоментував пастор Стефан Лавіньот[14]: «Книга показує філософські та теологічні основи цієї течії [інтегральної екології], а саме консервативне бачення католицького природного права та комунітарний підхід до суспільства в традиціях французької контрреволюційної думки.»
Софі Мазет виводить поняття «інтегральний фемінізм» Дюрано або Бастіє, яке ґрунтується на есенціалістичних кліше, як антифемінізм[15].
Публікації[ред. | ред. код]
- Gaultier Bès; Marianne Durano; Axel Nørgaard Rokvam (2014). Nos limites (фр.). Paris: Éditions du Centurion. с. 110. ISBN 979-10-92801-12-5.
- Marianne Durano (2018). Mon Corps ne vous appartient pas (фр.). Paris: Albin Michel. с. 304. ISBN 978-2-226-39618-1.
- Articles dans Limite : revue d'écologie intégrale[3] : elle y tient une chronique féministe.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки та посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ http://www.pelerin.com/A-la-une/Gaultier-Bes-et-Marianne-Durano-veilleurs-au-nom-de-leur-foi
- ↑ а б в Marianne Durano. Limite. Архів оригіналу за 23 березня 2018. Процитовано 30 квітня 2022.
- ↑ а б в г Thibault Lecoq (8 березня 2018). Marianne Durano : “La réalité de notre corps de femme est mise sous contrôle chimique”. Radio Notre-Dame. Архів оригіналу за 8 липня 2021. Процитовано 30 квітня 2022..
- ↑ Lang, 2014.
- ↑ Hamon, 2017.
- ↑ Gaultier Bès. La Croix. 4 травня 2017. Архів оригіналу за 6 вересня 2017. Процитовано 30 квітня 2022..
- ↑ Bories, 2015.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 30 квітня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Le vieux monde est de retour. Enquête sur les nouveaux conservateurs. De Pascale Tournier, éditions Stock, Paris, 2018, divers passages
- ↑ L'écologie intégrale pour de vrai. La Vie. 31 décembre 2019. Архів оригіналу за 30 квітня 2022. Процитовано 2 novembre 2020.
- ↑ Intervention de Marianne DURANO à la 3è Université d'été de La Manif Pour Tous. Page Youtube de la Manif pour tous. 6 octobre 2015. Архів оригіналу за 30 квітня 2022. Процитовано 2 novembre 2020.
- ↑ La PMA, un débat toujours en gestation chez les écolos. Reporterre. 24 septembre 2019. Архів оригіналу за 30 квітня 2022. Процитовано 1 novembre 2020.
- ↑ La nature de leurs limites. Terrestres. 5 mars 2019. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 2 novembre 2020.
- ↑ Autodéfense intellectuelle (le retour). Lexique pour esprits critiques. De Sophie MAZET, éditions Robert Laffont, Paris, 2020 - Chapitre : "féminisme intégral"
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Rencontre : Marianne Durand. Militier pour un féminisme écologique. Aime et fais ce que tu veux. 2018-02. Архів оригіналу за 21 лютого 2018. Процитовано 30 квітня 2022.
- Soizic Bonvarlet; Fanny Saliou (2016). L’écolo conservatrice. Charles (17). Архів оригіналу за 8 квітня 2020. Процитовано 30 квітня 2022.
- Pascal Bories (21 грудня 2015). C’est une maison bio…. Causeur. Архів оригіналу за 6 вересня 2017. Процитовано 30 квітня 2022.
- Arnaud Gonzague (5 листопада 2016). Médias : La nouvelle tribu réac. L'Obs. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 30 квітня 2022.
- Clotilde Hamon (28 лютого 2017). Marianne Durano : libérer les femmes de la dictature du marché. Famille chrétienne (2042). Архів оригіналу за 6 вересня 2017. Процитовано 30 квітня 2022.
- Dominique Lang (24 липня 2014). Gaultier Bès et Marianne Durano : veilleurs au nom de leur foi. Pèlerin (6869). Архів оригіналу за 6 вересня 2017. Процитовано 30 квітня 2022.
|
