Маріанські Лазні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маріанські Лазні
Mariánské Lázně

Герб Прапор
герб прапор
Маріанські Лазні
Основні дані
49°57′52″ пн. ш. 12°42′07″ сх. д. / 49.96444° пн. ш. 12.70194° сх. д. / 49.96444; 12.70194Координати: 49°57′52″ пн. ш. 12°42′07″ сх. д. / 49.96444° пн. ш. 12.70194° сх. д. / 49.96444; 12.70194
Країна Чехія
Регіон Карловарський край
Район Хеб

Межує з

— сусідні нас. пункти
Valyd, Zádub-Závišínd, Trstěniced, Chodová Planád, Vlkoviced, Velká Hleďsebed, Mnichovd, Pramenyd, Лазне-Кінжварт, Drmould ?
Поділ
  • Úšoviced[1], Stanovištěd[1], Hamrníkyd[1], Chotěnov-Sklářed[1], Kladskád[1], Mariánské Lázněd
  • Засновано 1808
    Перша згадка 1808[2] або 1788[3]
    Площа 51.81 км²
    Населення 13 587 (2011)
    Висота НРМ 578 м
    Міста-побратими Бад-Гомбург, Мальвернd, К'янчіано-Терме, Вайден (2008), Маркуссі, Нижній Тагіл, Фрайталь (1978)
    Телефонний код (420) 353 01
    Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
    Номери автомобілів CH
    Код LAU (NUTS) CZ554642
    GeoNames 3071024
    OSM r439458  ·R
    Поштові індекси 35301
    Міська влада
    Мер міста Martin Kalinad[4]
    Вебсайт http://www.marianskelazne.cz/
    Мапа


    CMNS: Маріанські Лазні у Вікісховищі

    Маріанські Лазні (чеськ. Mariánské Lázně, нім. Marienbad) — курортне місто в Чехії, розташоване на заході історичної області Богемія. Маріанські Лазні відомі як лікувальний курорт завдяки наявності тут холодних джерел мінеральної води, що мають цілющі властивості.

    Історія[ред. | ред. код]

    Хоча самому місту лише близько двохсот років, місцевість була заселена набагато раніше. Німецькі поселенці були покликані в цей регіон чеськими правителями з династії Пржемисловичів в 12 столітті. Перші письмові згадки про цю місцевість датуються 1273 роком, коли там розміщувалось село Ушовіце. Джерела вперше згадуються в документі, датованому 1341 роком, де вони називаються «джерелами Аушовітцера», що належать абатству Тепла. Тільки завдяки зусиллям Йозефа Нехра, лікара абатства, який з 1779 і до своєї смерті в 1820 році працював над демонстрацією цілющих властивостей джерел і спонукав до використання джерельної води в лікувальних цілях.

    Вперше назва Марієнбад з’явилася в 1786 році; місто отримало її в 1808 році, а статус міста в 1868 році.[5] Під керівництвом садівника Вацлава Скалніка, архітектора Іржі Фішера і будівельника Антона Тернера негостинна заболочена долина перетворилася в паркову сільську місцевість з колонадами з неокласичними будівлями і павільйонами навколо джерел. Між 1870 і 1914 роками багато нових готелів, колонад та інших будівель, спроектованих Фрідріхом Ціклером, Йозефом Шаффером та Арнольдом Гейманом, були побудовані або перебудовані зі старих будинків. У 1872 році місто отримало залізничне сполучення з містом Хеб (Егер), а отже, з усією Австро-Угорською імперією та рештою Європи.

    До Першої світової війни Марієнбад був одним з найбільш фешенебельних курортів не тільки Австро-Угорщини, а й усієї Європи. Тут бували монархи (Микола II Едуард VII), композитори (Шопен, Вагнер) письменники (Гете написав тут «Маріенбадську елегію», Іван Гончаров — роман «Обломов»). В липні-серпня 1839 року Микола Гоголь в Марієнбаді продиктував М. П. Погодіну уривок з першої редакції повісті «Шинель». У ті часи до Марієнбаду щороку приїздило близько 20 000 відвідувачів. Місто також було популярним місцем відпочинку рабинів та хасидів, задовольняючи їх потреби кошерними ресторанами, релігійними молитовними службами тощо.[6]

    На початку 20 століття щорічно з Марієнбаду вивозилося приблизно 1 000 000 пляшок мінеральної води. Воду з Хрестового джерела (Kreuzquelle, Křížový pramen) випаровували, а кінцевий продукт продали як проносне під назвою sal teplensis.

    Марієнбад залишався популярним курортним напрямком між Першою та Другою світовими війнами. Після Другої світової війни етнічне німецьке населення міста було примусово виселено згідно з Потсдамською угодою, тим самим звільнивши місто від більшості населення. Після комуністичного перевороту 1948 р., місто було закрите для більшості іноземних відвідувачів. Після відновлення демократії в 1989 році було докладено багато зусиль для повернення місту його первісного вигляду та характеру. Сьогодні це популярний курорт, завдяки своєму розташуванню серед зелених гір Славковського і Чеського лісів, спортивних споруд (перше поле для гольфу в місті було відкрито в 1905 році британським королем Едуардом VII) і близькості до інших відомих курортних міст, таких як Карлові Вари (Карлові Вари) або Франтішкови Лазнє (Франценсбад).

    Природні джерела[ред. | ред. код]

    Для лікувальних процедур застосовуються природно-лікувальні засоби — холодні кислі джерела, що застосовуються для питного лікування, інгаляцій та приготування вуглеводних ван, а також торф, грязі і природний лікувальний газ — так званий Маріїн газ.

    Список природних джерел:

    • Хрестове джерело
    • Джерело Фердинанда
    • Лісове джерело
    • Джерело Амброжа
    • Джерело Рудольфа
    • Джерело Кароліни
    • Маріїне джерело
    • Джерело Олександри

    Транспорт[ред. | ред. код]

    Основу громадського транпорту міста складає мережа тролейбусних маршрутів. Станом на початок 2021 року в місті працює 4 маршрути які обслуговують 9 сучасних тролейбусів зі збільшеним автономним ходом.

    Відомі особистості[ред. | ред. код]

    В поселенні помер:

    Посилання[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]