Марілуїзе Бек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марілуїзе Бек
Marieluise Beck
Flickr - boellstiftung - Marieluise Beck.jpg
Народилася 25 червня 1952(1952-06-25) (68 років)
Брамше, Нижня Саксонія
Громадянство Німеччина Німеччина
Діяльність політикиня, депутатка Бундестагу
Alma mater Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла і Білефельдський університет
Знання мов німецька
Членство European Union Parliamentary Group in the German Bundestagd і Committee on Foreign Affairsd
Посада член Бундестагу Німеччини[d][1]
Партія Союз 90/Зелені
У шлюбі з Ralf Fücksd
Діти невідомо[2] і невідомо[2]
Нагороди
Орден княгині Ольги III ступеня кавалерський хрест ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»
Сайт marieluisebeck.de

Марілуїзе Бек (нім. Marieluise Beck; нар. 25 червня 1952, Брамше, Нижня Саксонія) — німецька політикиня і до 2017 року депутатка Бундестагу від партії Союз 90/Зелені. Вона також є членкинею Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ). Вона була спікеркою своєї партії з східно-європейської політики. З 2002 по 2005 роки Марілуїзе Бек займала посаду парламентської державної секретарки у Федеральному міністерстві у справах сім'ї, людей похилого віку, жінок та молоді Німеччини, а з 1998 по 2005 роки — представниця з питань міграції у федеральному уряді Німеччини.[3] З 17 лютого 2006 Марілуїзе Бек одружена з своїм багаторічним партнером, політиком партії Союз 90/Зелені та головою ради правління Фонду Гайнріха Белля — Ральфом Фюксом, разом з яким вона мають двоє дочок. Після закінчення кар'єри Марілуїзе Бек у Бундестазі та завершення головування Ральфа Фюкса у фонді 15 листопада 2017 році вони заснували Ліберальний модерний центр.[4][5]

Біографія[ред. | ред. код]

Навчання та кар'єра[ред. | ред. код]

Після закінчення абітури в гімназії міста Оснабрюк Бек навчалася на педагогічному факультеті за фахом німецька мова, історія та соціальні науки у Гейдельберзькому університеті Рупрехта-Карла та Білефельдському університеті. Опісля працювала вчителькою у реальній школі в Пфорцгаймі та в загальноосвітній школі в Бремені.

Протягом першого шлюбу і до кінця 1980-х років повне ім'я політикині було Марілуїзе Бек-Обердорф.

Партійна діяльність[ред. | ред. код]

Протягом навчання у Білефельді Бек була активною учасницею університетського соціалістичного об'єднання. З 1980 року вона є членкинею Партії зелених. З листопада 1980 року по червень 1982 року очолювала Партію зелених у Баден-Вюртемберзі і була членкинею земельної ради правління партії до обрання у Бундестаг на парламентських виборах 6 березня 1983 року.

Депутатка у Бундестазі[ред. | ред. код]

У 1983 році Бек пройшла до Бундестагу по земельних списках Баден-Вюртемберга та стала членкинею першої фракції зелених у Бундестазі. З 1983 по 1984 роки вона була спікеркою фракції зелених. Після федеральних виборів у 1987 році вона повторно пройшла в Бундестаг за земельними списками Бремена. У Бундестазі вона перебувала до федеральних виборів 1990 року, на яких західні німецькі зелені зазнали невдачі. З 1991 по 1994 роки вона була членкинею Бременського парламенту. З 1994 по 2017 рік вона знову була обрана до Бундестагу від Бремена. ЇЇ виборчий округ був Бремен І.

Марілуїзе Бек була членкинею комітету з зовнішніх відносин, заступницею члена комітету з справ Європейського Союзу у Бундестазі та головою парламентської групи Боснія і Герцоговина у Бундестазі.

Марілуїзе Бек на заході фракції Союз 90/Зелені

У 2016 році Бек вирішила більше не балотуватися на парламентських виборах 2017 року. Вона висловилася, що була б рада продовжувати свою партійну діяльність у Бундестазі, проте, не бачила жодного шансу знову бути номінованою від земельного представництва на противагу Кірстен Капперт-Ґонтер, у якої вона з невеликим відривом виборола попереднє голосування у 2012 році.[6]

Зовнішньо-політичні погляди[ред. | ред. код]

Гостро критикує російську агресію проти Україні. Є принциповим прихильником антиросійських санкцій з боку ЄС і Німеччини.[7] У 2016 році доповідачки Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) Крістіна Зелєнкова (Чехія) та Марілуїзе Бек (Німеччина) провели чотириденний візит до України, відвідавиш Київ, Маріуполь та Дніпропетровськ. У заяві доповідачок, розповсюдженій прес-службою ПАРЄ, наголошувалося: «Після незаконної анексії Криму повзуча гібридна анексія окупованих територій на Донбасі є неприйнятною з точки зору міжнародного права».[8]

19 квітня 2016 року на слуханнях ПАРЄ «Конфлікт на Сході України: політичні та гуманітарні проблеми», Бек заявила, що «За нашою інформацією, в Кремлі створено п'ять «міністерств», які фактично керують так званими «ЛНР»та «ДНР».[9] Крім того, вона охарактеризувала тодішній стан справ на окупованих територіях «гібридною анексією», яка стала неминучим наслідком гібридної війни, яку веде проти України Росія.[10] Марілуїзе Бек підкреслила, що для врегулювання конфлікту на Сході України до Німеччини та Франції повинні долучитися США та Велика Британія, які на початку 1990-их гарантували Україні її територіальну цілісність. «Єдине, чого просила ця європейська країна за те, що відмовилася від своєї ядерної зброї», — наголосила Бек.[10]

У червні політикиня 2018 підтримала відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.[11]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 1995: Почесна громадянка боснійського міста Лукавац
  • 1996: Кавалерський хрест (Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»)
  • 2008: Нагорода ім. Реґіни Гільдебрандт за солідарність з безробітними та бідними
  • 2011: Нагорода солідарності з Білоруссю
  • 2016: Нагорода ім. Рамера за сміливість у захисті демократії[12]
  • 2017: Орден княгині Ольги III ступеня — За вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету Української держави, популяризацію її історичної спадщини і сучасних надбань (23.08.2017)[13]
  • 2018: Почесне членство у Регіональній спілці в'язнів-жертв нацизму в Одесі

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Stammdaten aller Abgeordneten des Deutschen Bundestages
  2. а б http://bundestag.de/bundestag/abgeordnete18/biografien/B/beck_marieluise/258154
  3. Deutscher Bundestag - Beck, Marieluise. Deutscher Bundestag (de). Процитовано 2019-07-26. 
  4. Zentrum Liberale Moderne. libmod.de (de-DE). Процитовано 2019-07-26. 
  5. Marieluise Beck beim Zentrum Liberale Moderne | Marieluise Beck. marieluisebeck.de (de). Процитовано 2019-07-26. 
  6. Knapper Sieg für Marieluise Beck. https://www.kreiszeitung.de (de). 2012-11-12. Процитовано 2019-07-27. 
  7. Марілуїзе Бек належить до числа тих депутатів Бундестагу, які в російсько-українському конфлікті однозначно стоять на боці Києва. Вона вважає, що Німеччина просто з почуття історичної відповідальності зобов'язана підтримати Україну «в її прагненні до свободи і гідності». Історичний тягар щодо Росії, за її словами, теж є, але розігрувати одне проти одного Бек вважає неприпустимим, а тим більше — перетворювати Україну та інші, як вона висловилась, «проміжні» країни в предмет торгу на переговорах Берліна з Москвою.
  8. Власенко, Вікторія (08.04.2016). Доповідачки ПАРЄ: Провести вибори на окупованому Донбасі поки нереально | DW | 08.04.2016. DW.COM (uk-UA). Deutsche Welle. Процитовано 2019-07-26. 
  9. Дубенський, Віталій (30.03.2016). Bild: Росія напряму управляє Донбасом | DW | 30.03.2016. DW.COM (uk-UA). Deutsche Welle. Процитовано 2019-07-26. 
  10. а б Власенко, Вікторія (19.04.2016). Марілуїзе Бек | DW | 26.01.2016. DW.COM (uk-UA). Deutsche Welle. Процитовано 2019-07-26. 
  11. An appeal to the representatives of countries who are expected to travel to the World Cup football games in Russia Архівовано 22 червень 2018 у Wayback Machine. Open Democracy, 06.06.2018
  12. Dr. Leemhuis, Remko. AJC ehrt Marieluise Beck mit Demokratie-Preis | American Jewish Committee Berlin Office. ajcberlin.org (de). Процитовано 2019-07-27. 
  13. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 250/2017 Про відзначення державними нагородами України громадян іноземних держав

Посилання[ред. | ред. код]