Маріна Берті
Маріна Берті | ||||
---|---|---|---|---|
італ. Marina Berti | ||||
Ім'я при народженні | Elena Maureen Bertolini[3] | |||
Народилася | 29 вересня 1924 Лондон, Велика Британія | |||
Померла | 29 жовтня 2002 (78 років) Рим, Італія | |||
Поховання | цвинтар Фламініо | |||
Громадянство | Італія Королівство Італія | |||
Діяльність | акторка, кіноакторка | |||
Роки діяльності | 1941—2002 | |||
Чоловік | Клаудіо Гор | |||
Діти | Andrea Giordanad, Marina Giordanad і Carlo Giordanad | |||
IMDb | ID 0078055 | |||
Нагороди та премії | ||||
Срібна стрічка за Найкращу роль другого плану | ||||
| ||||
Маріна Берті у Вікісховищі | ||||
Елена Морін Бертоліні (італ. Elena Moreen Bertolini; 29 вересня 1924, Лондон — 29 жовтня 2002, Рим), відома під псевдонімом Маріна Берті (італ. Marina Berti) — італійська акторка. Зіграла в 119 італійських і американських фільмах.
Народилася в сім'ї італійського іммігранта. У 1936 році переїхала до Флоренції. Вивчала акторську майстерність у театральній школі. По завершенню навчання — акторка EIAR радіо Флоренції.
Вперше в кіно з'явилася в 1941 році у фільмі П'єро Баллеріні «Втікач/La Fuggitiva» (Лучія). Найкращі акторські роботи — Селестина в екранізації роману Е. Де Марки режисером Альберто Латтуада «Джакомо-ідеаліст» (1943), Клементина Добердо у фільмі Альберто Бевілакуа «La califfa» (1970, премія «Срібна стрічка»).
Виконала ролі в 119 італійських і американських фільмах, серед яких «Камо грядеши» (Евніка, 1951), «Бен-Гур» (Флавія, 1959), «Мадам Сен-Жен» (Еліза Бонапарт, 1962), «Ісус з Назарета» (Єлизавета, 1977). Маріна Берті знімалася у найкращих кінорежисерів — Вітторіо Де Сіка, П'єтро Джермі, Вільяма Вайлера, Джозефа Манкевича, Франко Дзефіреллі, Альберто Латтуада, Карло Лідзані, Нані Лой, Крістіан-Жак. Знімалася на ТБ, в тому числі у серіалі «Едера» (1992). Останній раз з'явилася на екрані в ролі княгині у фільмі французького режисера Коста-Гавраса «Амінь» (2002) за драмою Рольфа Хоххута «Der Stellvertreter».
У 1944 році Маріна Берті одружилася з італійським актором Клаудіо Гором, з яким щасливо жила до його смерті в 1998 році.
Діти — сини Андреа Джордана, Карло Джордана і дочка Маріна Джордана, теж стали акторами.
- ↑ VIAF — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ (unspecified title) — Rivista del Cinematografo.
Це незавершена стаття про італійського актора або акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 29 вересня
- Народились 1924
- Померли 29 жовтня
- Померли 2002
- Поховані на цвинтарі «Фламініо»
- Лауреати премії «Срібна стрічка» за найкращу жіночу роль другого плану
- Уродженці Лондона
- Кіноактори Італії XX століття
- Померли в Римі
- Акторки, відомі під псевдонімами
- Британські емігранти до Італії
- Італійські кіноакторки
- Італійські телеакторки