Марін Сореску

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марін Сореску
рум. Marin Sorescu
MarinSorescu.jpg
Народження 19 лютого 1936(1936-02-19)
  Булзешті
Смерть 8 грудня 1995(1995-12-08) (59 років)
  Бухарест
гострий інфаркт міокарда
Національність Румунія
Громадянство Flag of Romania.svg Румунія
Alma mater Бухарестський університет
Мова творів румунська
Рід діяльності румунський поет, драматург
Жанр поезія
Нагороди та премії

Марін Сореску (рум. Marin Sorescu; *19 лютого 1936, Булзешті — †8 грудня 1995, Бухарест) — румунський поет, есеїст і драматург у царині театру абсурду. Один із яскравих представників румунської поетичної хвилі ХХ століття. Його порівнюють із Никитою Стенеску та Аною Бландіаною.

Також політик, міністр культури Румунії в уряді Ніколає Векерою (1993-1995). Академік Румунської академії наук.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в румунському селі Булзешті (Bulzeşti) за 170 км від Бухареста, закінчив Бухарестський університет. У 1978-1990 працював літературним редактором в журналі «Промисловість». Брав участь в дисидентському русі.

Після румунської революції 1989 посідав пост міністра культури Румунії (1993-1995).

Творчість[ред.ред. код]

Сореску дебютував 1964 у 28 років збіркою пародій «Один серед поетів». За своє життя випустив 23 книги, ставши одним з найвідоміших поетів Румунії.

Перший же збірник віршів «Moartea ceasului, 1967» приніс Сореску популярність. Потім були збірник філософсько-сатиричних віршів «Юність Дон Кіхота» (1968), «Хмари» (1974). Поезія Сореску різнопланова, в основному філософська.

У драматургії Сореску — прихильник традицій Ежена Йонеско.

Його філософські п'єси-драми «Йона», «Стрижень», «Пономарьов королеви», «Спрага солі» — це театр абсурду. Він автор комедій «Холод» і «Двоюрідний брат Шекспіра», повних сарказму і гіркого сміху. Написав кілька історичних п'єс. Випустив книгу есе «Обережно з роялем на сходах».

Нагороди[ред.ред. код]

Член Румунської Академії. Неодноразово отримував різні вітчизняні та зарубіжні премії, з яких можна виділити премії Румунської академії наук і міжнародні поетичні премії «Napoli ospite», (Італія, 1970) і «Le Muse» (Флоренція, 1978), Премію Гердера.

Вірші перекладалися майже на всі європейські мови, в цілому вийшло понад 60 книг за кордоном.

Іменем Сореску названі Національний румунський театр і Бухарестський ліцей мистецтв.

Творчість Маріна Сореску є значущим внеском в історію не тільки румунської, а й європейської літератури.

Приватне життя[ред.ред. код]

Хворів на цироз печінки та гепатит. Помер від серцевого нападу.

Джерела[ред.ред. код]

  • Popescu Marian. Chei pentru labirint Eseu despre teatrului Marin Sorescu şi. ― D. R. Popescu. Bucureşti Cartea românească, 1986. Craiova Alma 2004—2006.
  • Hinoveanu Ilarie. Marin Sorescu: Laserul vagului sau arta care doare. ― B., Editura Alma, 2004.

Посилання[ред.ред. код]