Марін Сореску

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марін Сореску
рум. Marin Sorescu
MarinSorescu.jpg
Дата народження 19 лютого 1936(1936-02-19)
Місце народження Булзешті
Дата смерті 8 грудня 1995(1995-12-08) (59 років)
Місце смерті Бухарест
Національність Румунія
Громадянство Flag of Hungary.svg Угорщина
Alma mater Бухарестський університет
Мова творів румунська
Рід діяльності румунський поет, драматург
Жанр поезія
Нагороди:
Премія Гердера

Марін Сореску (рум. Marin Sorescu; *19 лютого 1936, Булзешті — †8 грудня 1995, Бухарест) — румунський поет, есеїст і драматург у царині театру абсурду. Один із яскравих представників румунської поетичної хвилі ХХ століття. Його порівнюють із Никитою Стенеску та Аною Бландіаною.

Також політик, міністр культури Румунії в уряді Ніколає Векерою (1993-1995). Академік Румунської академії наук.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в румунському селі Булзешті (Bulzeşti) за 170 км від Бухареста, закінчив Бухарестський університет. У 1978-1990 працював літературним редактором в журналі «Промисловість». Брав участь в дисидентському русі.

Після румунської революції 1989 посідав пост міністра культури Румунії (1993-1995).

Творчість[ред.ред. код]

Сореску дебютував 1964 у 28 років збіркою пародій «Один серед поетів». За своє життя випустив 23 книги, ставши одним з найвідоміших поетів Румунії.

Перший же збірник віршів «Moartea ceasului, 1967» приніс Сореску популярність. Потім були збірник філософсько-сатиричних віршів «Юність Дон Кіхота» (1968), «Хмари» (1974). Поезія Сореску різнопланова, в основному філософська.

У драматургії Сореску — прихильник традицій Ежена Йонеско.

Його філософські п'єси-драми «Йона», «Стрижень», «Пономарьов королеви», «Спрага солі» — це театр абсурду. Він автор комедій «Холод» і «Двоюрідний брат Шекспіра», повних сарказму і гіркого сміху. Написав кілька історичних п'єс. Випустив книгу есе «Обережно з роялем на сходах».

Нагороди[ред.ред. код]

Член Румунської Академії. Неодноразово отримував різні вітчизняні та зарубіжні премії, з яких можна виділити премії Румунської академії наук і міжнародні поетичні премії «Napoli ospite», (Італія, 1970) і «Le Muse» (Флоренція, 1978), Премію Гердера.

Вірші перекладалися майже на всі європейські мови, в цілому вийшло понад 60 книг за кордоном.

Іменем Сореску названі Національний румунський театр і Бухарестський ліцей мистецтв.

Творчість Маріна Сореску є значущим внеском в історію не тільки румунської, а й європейської літератури.

Приватне життя[ред.ред. код]

Хворів на цироз печінки та гепатит. Помер від серцевого нападу.

Джерела[ред.ред. код]

  • Popescu Marian. Chei pentru labirint Eseu despre teatrului Marin Sorescu şi. ― D. R. Popescu. Bucureşti Cartea românească, 1986. Craiova Alma 2004—2006.
  • Hinoveanu Ilarie. Marin Sorescu: Laserul vagului sau arta care doare. ― B., Editura Alma, 2004.

Посилання[ред.ред. код]