Маріонеткова держава
| Форми державної влади й політичні системи |
|---|
 |
| Політичні режими |
| Форми правління |
| Соціально-економічні ідеології |
| Ідеології громадських свобод |
| Гео-культурні ідеології |
| Структура влади |
 Портал •  Категорія |
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (Квітень 2017) |
Маріоне́ткова держа́ва — держава, яка є de jure незалежною, але de facto повністю залежить від зовнішньої влади[en] та підкоряється її наказам[1].
Опис[ред. | ред. код]
Термін може мати два значення.
По-перше, він вживається по відношенню до держави, існування якої залежить від зовнішньої сили, і яка дотримується у всіх ключових питаннях своєї політики позиції іноземної держави, від якої залежить. Така влада може бути названа «маріонетковим режимом», що підкоряється іншій державі в системі міжнародних відносин, хоча формально і є незалежною.
Друге тлумачення може означати державу, створену в результаті іноземної військової інтервенції. У такому разі мова може йти про державу — наступника, яка створена і підтримується зовнішньою силою.
Згідно з такими тлумаченнями, в маріонетковій державі існує або ж брак демократії (тому що його політика визначається ззовні), або ж обмеження суверенітету (тому що вона створена зовнішньою силою, що порушує правила суверенної правонаступності). З цих причин термін «маріонеткова держава» застосовується лише до сучасного світу, для якого вважається, що кожна держава має існувати лише згідно з волею свого народу. Стосовно старовини, бажанішим є терміни «васальна держава» тощо.
Термін часто застосовується в політичній боротьбі; мається на увазі, що подібна держава є не цілком законною. Класичним прикладом подібного режиму є держава Маньчжоу-Го, створена Японією в 1932.
Також вживаними є терміни «держава-клієнт», «держава-сателіт» і «протекторат».
Перші маріонеткові держави[ред. | ред. код]
Першою маріонетковою державою в сучасному розумінні була Батавська республіка, встановлена на території Нідерландів під час воєн революційної Франції.
Перші маріонеткові держави, в сенсі нових держав, чиє створення стало можливим втручанням зарубіжної влади, були Італійськими республіками, створеними наприкінці 18-го і початку 19-го століття з допомогою і заохоченням Наполеонівської Франції. Дивись Французькі клієнтські республіки.
Куба і Панама були відокремлені від своїх метрополій (Іспанія і Колумбія) в результаті інтервенції США, але з часом розвинулися в самостійні незалежні держави.
У 1895 Японія звільнила Корею від васальної залежності перед Китаєм, щоб згодом анексувати.
Інші маріонеткові держави :
- Латинська імперія (1204 — 1261) утворена внаслідок поділу Візантійської імперії хрестоносцями під владою Франції.
- Франція від 1419 до 1436 під час Столітньої війни, на чолі з Джоном Ланкастерським французьким регентом в Парижі і англійським контролем понад 40 % площі і більшості населення Франції. Англійська корона розглядала її як дуалістичну монархію, але Франція на південь від Луари, за винятком Ґасконі, ніколи не визнавало її як законну.
- Ацтекська імперія від 1525 до 1526 під головуванням Дієго Велазквез Тлакотзін, який був обраний і управлявся завойовником Кортесом.
- Від 1541 до 1699, Трансильванія за гарантію незалежності була платником річної данини Османської імперії.
- Бенгалія під головуванням Мір Джахар і Мір Касим після Плесейської битви від 1757 до 1764. Була залежна від Великої Британії, що робить її першою Британською колонією на Індійському субконтиненті після завдання поразки Бенгалії при Буксарській битві.
- Французькі клієнтські республіки (1792 — 1815), контрольовані Першою Французькою Республікою і Першою Французькою Імперією стали клієнтськими королівствами з членами сім'ї Бонопарта як номінального глави держави.
- Царство Польське (1815 — 1915), під владою Російської імперії.
- Нікарагуа (1856—1857), під президентством американського авантюриста і найманця Вільяма Волкера. Волкер намагався завоювати кілька латиноамериканських країн у середині 19-го століття. Режимом Волкера в Нікарагуа керував Уолл-стритський промисловий магнат Корнелій Вандербільт.
- Друга Мексиканська Імперія (1864—1867), під головуванням Максимиліана I, що був поставлений Наполеоном III за часів Другої Французької Імперії під час Французько-мексиканської війни.
- Гондурас (1876—1891), під контролем Гватемали.
- Республіка Гаваї (1894 — 1898), під владою американського бізнесмена Сенфорда Б. Доула, який став президентом, утримував королеву Ліліуокалані під домашнім арештом, задля приєднання США.
Перша світова війна. Громадянська війна в Росії[ред. | ред. код]
Держави у Східній Європі, що були створені з ініціативи або за підтримки Німецької імперії й проіснували до її поразки у Першій Світовій війни:
Білоруська Народна Республіка (1918)
Курляндське і Семігальське герцогство (1918)
Литовське королівство (1918)
Польське королівство (1916–1918)
Об'єднане Балтійське герцогство (1918.ІІІ—XI)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Держави у Східній Європі, що були створені з ініціативи або за підтримки більшовицької Росії й були поглинуті іншими радянськими республіками або увійшли до складу СРСР:
Білорусь
Радянська соціалістична республіка Білорусі (1919.І—ІІ)
Радянська соціалістична республіка Литви і Білорусі (1919.ІІ—VIII)- Радянська соціалістична республіка Білорусі (1920—1922)
.svg){kind=small}
Литва
- Литовська радянська республіка (1918—1919)
- Радянська соціалістична республіка Литви і Білорусі (1919.ІІ—VIII)
Україна
Донецько-Криворізька радянська республіка (1918)- Одеська радянська Республіка (1918)
Українська Соціалістична Радянська Республіка (1919—1922)
.svg){kind=small}
Японська імперія[ред. | ред. код]
Наприкінці XIX і першій половині XX століть Японія узяла курс на побудову в Південно-східній Азії так званої «Великої Азійської Сфери Сопроцвітання» на чолі з собою. Боротьба за домінування досягла апогею під час Другої Світової війни. В ході цієї боротьби був створен ряд маріонеткових держав.
Союзники
Маньчжурська держава (1932—1945)- Тимчасовий Уряд Китаю (14 грудня 1937 — 30 березня 1940) — замінено Нанкинським Національним Урядом[2]
- Нанкинський Національний Уряд (30 березня 1940 — 1945) — колабораціоністський режим з центром в Нанкині[3]
- Держава Бірма (Бірма, 1942—1945).
- Друга Філіппінська Республіка (1943—1945) — колабораціоністський режим.
- Тимчасовий уряд Вільної Індії (1943—1945), засновано в Сінгапурі, очищеному Японією від британської присутності. Фактично управлялося експатріантами з Індії, і японськими військовими.
В'єтнамська імперія (1945.ІІІ—VIII)- Королівство Камбоджа (березень-серпень 1945)
- Королівство Луанг-Прабанг (1945).
.svg){kind=small}
Засновувавши ці держави, Японія представляла себе цивілізуючою силою, і визволителькою народів Азії від колоніального панування Британії (Індія, Сінгапур), і Франції (В'єтнам, Камбоджа, Лаос).
Залежні[ред. | ред. код]
- Чахарська Політична Рада (жовтень 1935 — квітень 1937);
- Автономна область Східний Хопей (листопад 1935 — липень 1937);
- Меньчанг (квітень 1937 — 1945) — засновано у Внутрішній Монголії. Користувалося значною автономією, але не отримало незалежності, оскільки Японія боялася, що її китайські союзники захоплять контроль над цією територією.[4]
- Уряд Дадао в Шанхаї 1937—1940.
Інші[ред. | ред. код]
Японія також планувала створити маріонеткову російську державу в Зовнішній Маньчжурії, тобто на російському Далекому Сході. Передбачалося заснувати японську адміністрацію в Забайкаллі, Владивостоці і на Камчатці. Цей проект не вийшов із стадії планування.
До інших нездійснених проектів належало створення незалежної Індонезії (тоді званою Голландська Індія).
Друга світова війна[ред. | ред. код]
Декілька європейських урядів під егідою Нацистської Німеччини і Італії протягом Другої Світової війни.
Союзники
Болгарське царство (1940—1944) — уряди Богдана Філова і Добри Божилова.
Незалежна Держава Хорватія (1941—1945) — монархія на чолі з Томиславом II, керувалася Анте Павелічем і усташами.
Румунське королівство (1940—1944) — уряд Йона Антонеску за підтримки Залізної гвардії.
Словацька республіка (1939—1945) — режим Йозефа Тисо.
Угорське королівство (1944—1945) — режим Фе́ренца Са́лаші за підтримки Партії схрещених стріл.
Французька держава (1940—1944) — уряд Анрі Філіппом Петена.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Протекторати
Албанське Королівство (1939—1943) — італійський протекторат на чолі з Ахметом Зогу І.
Албанське Королівство (1943—1944) — німецький протекторат на чолі з Бали Комбетаром.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Маріонеткові режими під контролем Німеччини і Італії[ред. | ред. код]
- Бельгія (1939—1945) — Рексизм і Фламандський національний союз були німецькими маріонетковими режимами. Рексизм і Фламандський Національний Союз добилися деякого успіху на виборах в 1930-х і багато хто з їх членів допоміг нацистській окупації в 1940 під час II Світової війни.
- Нідерланди (1939—1945) — Націонал Соціалістичний Рух в Нідерландах (голландська: Nationaal-Socialistische Beweging in Nederland) був про-нацистським маріонетковим режимом.[5]
- Греція (1941—1944) — режими Георгіоса Цолакоглу, Константиноса Логофетопулоса і Іоанніса Ралліса були «коллабораціоністськими» маріонетковими урядами[6] під час Окупації Греції країнами Осі. Німеччина, Італія, і Болгарія зайняли різні частини Греції за часів цих режимів.
- Сербія (1941—1944) — режим генерала Мілана Недіча, відоміший як Сербія Недича, був німецьким маріонетковим режимом.[7]
- Чорногорія (1941—1944) — режим заснованний Секулой Дрлевичем був італійським маріонетковим режимом з 1941 до 1943 і німецьким маріонетковим режимом з 1943 до 1944. Дрлевич був головою Чорногорських Федералістів і сформував Тимчасовий Адміністративний Комітет Чорногорії.
- Піндсько-Мегленське князівство (1941—1944) — Принціпат Пінду і воєводства Македонії (Principatu di la Pind) було автономною державою під спільним управлінням фашистської Італії та Болгарії в північно-західній Греції і на півдні Югославії.
- Локотське самоврядування, Росія (1941—1943) — Локотська республіка на чолі з Константином Воскобойниковим і Брониславом Каминським була напівавтономним регіоном на російських територіях окупованих нацистами під цілком російською адміністрацією. «Республіка» займала площу декількох районів Орловської і Курської областей.
- Белоруська центральна рада (1943—1944) — була номінальним урядом Білорусі в 1943—1944.
- Норвегія (1943—1945) — після окупації Норвегії Нацистською Німеччиною 9 квітня 1940 на чолі країни був рейхскоміссар Джозеф Тербовен. 1 лютого 1943 про-нацистський уряд очолив Видкун Абрахам Лауриц Йонссьон Квислінг.
- Банат (1941—1944) — напівавтономна територія, яка була де-юре частиною Сербії, але де-факто була під владою її етнічної німецької меншості.
Італійська соціальна республіка[ред. | ред. код]
- Італійська соціальна республіка (1943—1945, відома також як Республіка Сало) — генерал П'єтро Бадольо і король Віктор Еммануїл III вивели Італію з військового блоку Країни Осі і перемістили уряд в південну Італію, вже завойовану Союзниками. У відповідь, німці зайняли північну Італію і заснували Італійську Соціальну Республіку ('Repubblica Sociale Italiana' або RSI) з італійським диктатором Беніто Муссоліні як «Головою Держави» і «Міністром Закордонних Справ».
Маріонеткові держави СРСР до 1939[ред. | ред. код]
- Тувинська Народна Республіка, або ж Танну-Тува (1921—1944). Ця держава наприкінці XIX століття відокремилася від Китайської імперії. До революції у Росії 1917 року вона знаходилося під протекторатом Російської імперії, а після революції, внаслідок свого геополітичного положення та природних умов (деякі частини території були доступними лише з боку Росії), — під сильним впливом СРСР. У часи Другої світової війни Туву було включено до складу СРСР (1944) на правах національної автономії.
- Монгольська Народна республіка — Зовнішня Монголія (у 1921—1950 роках контролювалась і підтримувалась Радянською Росією а потім СРСР), незалежність якої від Китаю була визнана КНР лише 1950 року.
Маріонеткові держави СРСР після 1939[ред. | ред. код]
- Фінська Демократична Республіка (1939—1940) Suomen Kansanvaltainen Tasavalta був недовготривалим радянським маріонетковим режимом в тих незначних частинах Фінляндії, що були окуповані Радянським Союзом під час Радянсько-фінської війни.
- Друга Східнотуркестанська Республіка (1944—1949) — недовготривала про-радянська сепаратистська республіка, на теренах сучасного Сіньцзян-Уйгурського автономного району
Наприкінці Другої Світової війни Радянський Союз підтримував створення комуністичних режимів у Східній Європі. Особливо, Народних республік у Польщі, Румунії, Болгарії, Угорщині та Німеччині під контролем Радянського Союзу, що на той час були окуповані військами Червоної армії.
- Польща (1944—1947)
- Болгарія (1944—1946)
- Угорщина (1944—1945)
- Румунія (1945—1946)
- Чехословаччина (1945—1948)
- Азербайджанський Народний Уряд (1945—1946) — недовготривала про-радянська клієнтська держава в Північному Ірані
Південноафриканські бантустани[ред. | ред. код]
Класичним прикладом маріонеткових режимів були так звані бантустани (або «батьківщина», англ. homeland), створені в часи апартеїда відповідно до «Закону про самоврядування банту» (під банту розумілося все чорношкіре населення ПАР). Формально вони вважалися національними автономіями з власними урядами, дипломатичним апаратом, арміями і громадянством. Чотири бантустана формально отримали незалежність, не визнану, проте, міжнародним суспільством.
Основні причини, по яких бантустани вважаються маріонетковими режимами, такі. Все чорношкіре населення, що становило більшість в ПАР, було приписане до різних бантустанів, що отримали невелику частку території.
Чорношкірі були позбавлені громадянства ПАР, отримавши замість нього громадянство відповідного бантустану. У таких умовах вони виявилися на основній території ПАР на правах іноземної робочої сили, обмеженої в переміщеннях, і що не бере участь в політичній системі. Зразковим аналогом бантустанів є індіанські резервації в США і Канаді, але збіг не є стовідсотковим.
Після краху апартеїду всі бантустани включені до складу ПАР.
У сучасній політиці слово «бантустан» є прозивним, і позначає відсталу маріонеткову державу, засновану за етнічним принципом.
Сучасний приклад[ред. | ред. код]
На сьогодні держава Росія володіє кількома квазі–державами
Такими як:
- Нагірно-Карабаська Республіка
- Південна Осетія
- Абхазія, вважається маріонетковою державою, яка залежить від Росії[8][9]
- ПМР, іноді вважається маріонетковою державою, яку підтримує Росія[10][11][12][13]
- Окремо можна виділити терористичні організації ДНР та ЛНР
- Білорусь, час від часу описується як російська маріонеткова держава або de facto російська з 2022 року після придушення білоруських протестів у 2020–2021 за підтримки Росії[14][15][16][17] (Режим Лукашенка (формально))
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Compare: Marek, Krystyna (1954). Identity and Continuity of States in Public International Law. Library Droz. с. 178. ISBN 9782600040440. «[...] an allegedly independent, but 'actually' dependent, i.e. puppet State [...].»
- ↑ Jowett, Phillip S. , Rays of The Rising Sun, Armed Forces of Japan's Asian Allies 1931-45, Volume I: China & Manchuria, 2004. Helion & Co. Ltd., 26 Willow Rd., Solihul, West Midlands, England, pg.44-47,85-87.
- ↑ Jowett, Phillip S. , Rays of The Rising Sun, Armed Forces of Japan's Asian Allies 1931-45, Volume I: China & Manchuria, 2004. Helion & Co. Ltd., 26 Willow Rd., Solihul, West Midlands, England, pg.63-89.
- ↑ Jowett, Phillip S. , Rays of The Rising Sun, Armed Forces of Japan's Asian Allies 1931-45, Volume I: China & Manchuria, 2004. Helion & Co. Ltd., 26 Willow Rd., Solihul, West Midlands, England, pg.49-57,88-89.
- ↑ Mussert gets set for puppet rulership Paving the way for his expected appointment as puppet ruler of Holland @ Netherlands News Digest: A Fortnightly Bulletin with News of the Netherlands — Page 143
- ↑ …managed to see the puppet Greek Prime Minister Ioannis Rallis through @ Sephardi Jewry: A History of the Judeo-Spanish Community, 14th-20th Centuries — Page 168 [Архівовано 14 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ Serbia also had a Nazi puppet regime headed by Milan Nedic @ The Balkanization of the West: The Confluence of Postmodernism and Postcommunism — Page 198 [Архівовано 14 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ Coffey, Luke (1 червня 2012). Georgia and Russia: The occupation too many have forgotten. thecommentator.com. Архів оригіналу за 20 грудня 2013. Процитовано 13 вересня 2017.
- ↑ Francis, Céline (2011). Conflict Resolution and Status: The Case of Georgia and Abkhazia (1989–2008). VUBPRESS Brussels University Press. с. 92–97. ISBN 978-90-5487-899-5. Процитовано 13 вересня 2017.
- ↑ Robertson, Dylan C. (5 березня 2014). Is Transnistria the ghost of Crimea's future?. The Christian Science Monitor. Процитовано 25 жовтня 2015.
- ↑ Ivanel, Bogdan (2016). Puppet States: A Growing Trend of Covert Occupation. Yearbook of International Humanitarian Law Volume 18, 2015. Yearbook of International Humanitarian Law 18. с. 43–65. ISBN 978-94-6265-140-1. doi:10.1007/978-94-6265-141-8_2.
- ↑ Neopatrimonialism and Regime Endurance in Transnistria.
- ↑ Beaucillon, Charlotte (17 серпня 2021). The European Unions position and practice with regard to unilateral and extraterritorial sanctions. Research Handbook on Unilateral and Extraterritorial Sanctions: 110–129. ISBN 9781839107856. doi:10.4337/9781839107856.00014 — через www.elgaronline.com.
- ↑ Kuzio, Taras (6 грудня 2022). Russia must stop being an empire if it is wishes to prosper as a nation. Atlantic Council. Процитовано 27 січня 2023.
- ↑ Dempsey, Judy (24 лютого 2022). Judy Asks: Is Belarus's Sovereignty Over?. Carnegie Endowment for International Peace. Процитовано 27 січня 2023.
- ↑ Haltiwanger, Josh (14 грудня 2022). Ukrainian forces are bracing for the possibility of another Russian invasion via Belarus: 'We have to be ready'. Business Insider. Процитовано 27 січня 2023.
- ↑ What Does Putin Really Want?. Politico. 25 лютого 2022. Процитовано 27 січня 2023.