Маріо Варгас Льйоса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Маріо Варґас Льйоса)
Перейти до: навігація, пошук
Маріо Варгас Льйоса
Mario Vargas Llosa
Маріо Варгас Льйоса Гетеборг, книжкова ярмарка, 2011 рік
Маріо Варгас Льйоса Гетеборг, книжкова ярмарка, 2011 рік
При народженні ісп. Jorge Mario Pedro Vargas Llosa
Дата народження 28 березня 1936(1936-03-28) (80 років)
Місце народження Арекіпа, Перу
Національність перуанець
Громадянство Перу Перу, Іспанія Іспанія
Мова творів іспанська
Рід діяльності прозаїк, драматург, есеїст, філософ, публіцист, політик
Напрямок реалізм, модернізм, постмодернізм
Жанр комедія, детектив, історичний роман, політичний трилер
Премії
Nobel prize medal.svg
Нобелівська премія з літератури 2010
Премія Сервантеса Премія Сервантеса 1994
Медаль Почесного легіону (1985)
Єрусалимська Премія (1995)
Автограф: Автограф
http://www.mvargasllosa.com/

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Nobel prize medal.svg

Хо́рхе-Ма́ріо-Пе́дро Ва́ргас-Льйо́са[1] (ісп. Jorge Mario Pedro Vargas Llosa; нар. 28 березня 1936, Арекіпа, Перу) — перуанський прозаїк, драматург, есеїст, філософ, публіцист, політичний і громадський діяч, лауреат Нобелівської премії 2010 за «картографію владних структур і гостре зображення людського опору, бунту й поразки»[2].

Життєпис[ред.ред. код]

Народився Варгас Льйоса у перуанському місті Арекіпа у сім'ї дипломата Ернесто Варгаса Мальдонадо (Ernesto Vargas Maldonado) та Дори Льйоса Урета (Dora Llosa Ureta). Слід зазначити, що у Латинській Америці люди часто мають подвійне прізвище: перше — від батька, друге — від матері, як це сталося у випадку Варгаса Льйоси та його батьків.

Маріо Варгас-Льйоса, 2007 рік

Невдовзі після народження хлопчика батьки розлучилися, і мати з сином переїхала у Болівію, де вони прожили наступних 9 років. Після чого повернулися на батьківщину, спочатку у провінційне містечко П'юру, через рік до Ліми. Тут батьки помирилися і знову почали жити разом. Закінчив закінчив католицьку школу а у 1950 році військове училище «Леонсіо Прадо». Вчився на філологічному факультеті університету Сан-Маркос.

У 1958 — отримав стипендію Мадридського університету і виїхав до Європи та США. Тривалий час жив у Британії. З 1990-х рр. — переважно в Іспанії[3].

Вже перший його роман «Місто і пси» (La ciudad у los perros, 1963) зробив письменника відомим, став культовою книгою для молоді.

1990 — балотувався на посаду президента Перу від партії «Демократичний фронт», але програв у другому турі Альберто Фухіморі, який згодом став диктатором і режим якого Варгас Льйоса жорстко і переважно справедливо критикував.

1993 — отримав громадянство Іспанії, не відмовляючись від перуанського — хоча був на межі втрати останнього через негативне ставлення до нього тогочасної влади Перу.

Член Іспанської королівської академії (ісп. Real Academia Española).

Політичні погляди Варгаса Льйоси еволюціонували від підтримки лівих сил до центристських і правих.

Маріо Варгас Льйоса в Україні[ред.ред. код]

У листопаді 2014 року, за сприяння посольства Іспанії, Маріо Варгас Льйоса відвідав Україну, побувавши у Києві й Дніпропетровську[4]. 11 листопада він поспілкувався зі студентами Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка[5]. Маріо Варгас Льйоса сказав:

« Я дуже хотів відвідати Україну, адже мене також надзвичайно схвилював і надихнув цей рух громадянського суспільства, яке хоче покінчити з авторитарною традицією, рух суспільства, якому набрид постійний російський інтервенціонізм, якому набридла корупція.[6]  »
« Вірю, що тут, в Україні, відбувся героїчний подвиг в ім‘я свободи, який глибоко вразив всіх чоловіків і жінок світу, всіх хто цінує демократію, законність і свободу.  »

Творчість[ред.ред. код]

Слава прийшла до Маріо Варгаса Льйоси у 1960-х, коли він написав «Місто і пси», «Зелений дім», «Розмову в Соборі». Перший роман Варгаса Льйоси «Місто і пси» («La cіudad y los perros», 1963) спричинив у Лімі скандал і був підданий осуду з боку офіційної влади, після чого книгу було заборонено і спалено. Роман показав які безчинства дідівщини існують у перуанській армії. «Місто і пси» став культовою книгою для молодіжної читацької аудиторії СРСР (утім, російський переклад мав деякі купюри в епізодах з відверто сексуальними конотаціями). У СРСР і США роман було екранізовано. Радянська кінострічка «Ягуар» була відзнята чилійським режисером Себастьяном Аларконом у 1986 році.

Далі продовжує активно творити в найрізноманітніших жанрах: комедії, детективу, історичного роману, політичного трилера. Декілька його творів було екранізовано. Зокрема, великої популярності набув кінофільм «Місто і пси» (за згаданим однойменним романом) режисера Франсіско Ломбарді.

Твори Варгаса Льйоси відображають його бачення Перу і його життєвий досвід як перуанця. З часом він поступово розширив свій діапазон і взявся за висвітлення проблем, що постають в інших частинах світу. Впродовж кар'єри змінився також його стиль — від літературного модернізму до іноді грайливого постмодернізму.

Загалом Маріо Варгас Льйоса написав понад 30 романів, есе та театральних п‘єс.

Художні твори[ред.ред. код]

  • Виклик ісп. El desafío, оповідання (1957)
  • Начальники ісп. Los jefes (1959)
  • Місто і пси ісп. La ciudad y los perros (1963)
  • Зелений дім ісп. La casa verde (1965) ісп. Premio Rómulo Gallegos
  • Щенята ісп. Los Cachorros (1967)
  • Розмова в Соборі ісп. Conversación en La Catedral (1969)
  • Панталеон і відвідувачки ісп. Pantaleón y las visitadoras (1973, екранізований 1999 (фільм транслювався під назвою «Сексназ капітана Пантохи»)
  • Тітка Хулія і писака ісп. La tía Julia y el escribidor (1977)
  • Війна кінця світу ісп. La guerra del fin del mundo (1981)
  • Історія Майти ісп. Historia de Mayta (1984)
  • Хто вбив Паломіно Молеро? ісп. ¿Quién mató a Palomino Molero? (1986)
  • Розповідач ісп. El hablador (1987)
  • Похвальне слово мачусі ісп. Elogio de la madrastra (1988)
  • Літума в Андах ісп. Lituma en los Andes (1993). ісп. Premio Planeta
  • Зошити дона Рігоберто''ісп. Los cuadernos de don Rigoberto (1997)
  • Свято Козла ісп. La Fiesta del Chivo (2000) — роман про диктатуру генерала Рафаеля Л. Трухільйо (ісп. Rafael Leónidas Trujillo) у Домініканській Республіці
  • Рай на іншому розі вулиці ісп. El Paraíso en la otra esquina (2003) — роман про Поля Гогена і Флору Трістан.
  • Витівки кепського дівчиська (Пригоди поганого дівчиська, Бешкетування неґречної дівчинки) ісп. Travesuras de la niña mala (2006)

Есе[ред.ред. код]

  • ісп. Carta de batalla por Tirant lo Blanc, передмова до роману ісп. Joanot Martorell (1969)
  • ісп. García Márquez: historia de un deicidio (1971)
  • ісп. Historia secreta de una novela (1971)
  • ісп. La orgía perpetua: Flaubert y Madame Bovary (про «Мадам Боварі» Флобера, 1975)
  • Між Сартром і Камю ісп. Entre Sartre y Camus, ensayos (1981)
  • Contra viento y marea. Volumen I (1962—1982) (1983)
  • La suntuosa abundancia, ensayo sobre Fernando Botero (1984)
  • Contra viento y marea. Volumen II (1972—1983) (1986)
  • ісп. Contra viento y marea. Volumen III (1964—1988) (1990)
  • ісп. La verdad de las mentiras: Ensayos sobre la novela moderna (1990)
  • Carta de batalla por Tirant lo Blanc (1991)
  • Un hombre triste y feroz, ensayo sobre ісп. George Grosz (1992)
  • Desafíos a la libertad (1994)
  • La utopía arcaica. José María Arguedas y las ficciones del indigenismo (1996)
  • Cartas a un novelista (1997)
  • El lenguaje de la pasión (2001)
  • ісп. La tentación de lo imposible, нарис про «Знедолених» Віктора Гюго (2004)

Театральні п'єси[ред.ред. код]

  • La huida del inca (1952)
  • La señorita de Tacna (1981)
  • Kathie y el hipopótamo (1983)
  • La Chunga (1986)
  • El loco de los balcones (1993)
  • Ojos bonitos, cuadros feos (1996)
  • Odiseo y Penélope, teatro (2007)

Автобіографія[ред.ред. код]

Обкладинка книжки Маріо Варгаса Льоси «Скромний герой» (Харків: Фоліо, 2014)

Фільми[ред.ред. код]

  • Панталеон і відвідувачки (ісп. Pantaleón y las visitadoras) (1975)
Обкладинка книжки Маріо Варгаса Льоси «Зелений дім» (Київ: Дніпро, 1988)

Видання творів українською мовою[ред.ред. код]

  • Зелений дім: Роман / Перекл. з ісп. та післям. Ю. Покальчука. – Київ: Видавництво художньої літератури «Дніпро», 1988 (Серія «Зарубіжна проза ХХ століття»)
  • Скромний герой: Роман / Перекл. з іспан. Сергія Борщевського. — Харків: Фоліо, 2014. — 479 с.
  • Сон кельта: Роман / Пер. з ісп. В. Шовкуна. — Х.: Фоліо, 2012.[7]
  • Публікації у журналах та збірках: оповідання «Гість» (Всесвіт, 1976, № 2); повість «Щенята» у зб. «Сучасна латиноамериканська повість» (1978); * «Хто вбив Паломіно Молеро?» (Всесвіт, 1988, № 8).
  • Роман «Витівки кепського дівчиська» – Харків: Фоліо, 2010 перекладено не з оригіналу.
  • Хто вбив Паломіно Молеро? — К. : Видавництво Анетти Антоненко, 2016. — 144 с. Переклад Сергія Борщевського, Лева Олевського.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]