Маріо Кастельнуово-Тедеско

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маріо Кастельнуово-Тедеско
Mario Castelnuovo-Tedesco.jpg
Маріо Кастельнуово Тедеско (www.milkenarchive.org)
Народився 3 квітня 1895(1895-04-03)[1][2][…]
Флоренція, Італія[4]
Помер 18 березня 1968(1968-03-18) (72 роки) або 16 березня 1968(1968-03-16)[4] (72 роки)
Беверлі-Гіллз, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США
Поховання Кладовище Вествуд
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Flag of Italy.svg Італія
Місце проживання
Діяльність композитор, піаніст, кінокомпозитор
Володіє мовами англійська і італійська
Жанр опера
IMDb nm0005997

Ма́ріо Кастельнуо́во-Теде́ско (італ. Mario Castelnuovo-Tedesco; *3 квітня 1895 — †16 березня 1968) — єврейський-італійський композитор.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у Флоренції, походив з родини банкірів, що мешкала в місті починаючи з вигнання Євреїв з Іспанії в 1492. Навчався грі на фортепіано у матері, у віці дев'яти років склав перші твори. По завершенню навчання на фортепіано в 1914, студіює композицію у композитора Ільдебрандо Піццетті та одержує диплом в 1918. Незабаром Кастельнуово-Тедеско привернув увагу композитора і піаніста Альфредо Касельї, який включив твори Кастельнуово-Тедеско до свого репертуару, що відкривало шлях до творчої кар'єри композитора. Роботи композитора були включені в перший фестиваль Міжнародного товариства сучасної музики, що проводився у Зальцбурзі, Австрія, в 1922.

У 1926 відбулася прем'єра його опери «Мандрагола» (La Mandragola), за п'єсою Нікколо Мак'явеллі. Пізніше композитор неодноразово звертався до творів класиків літератури, зокрема Есхіла, Вергілія, Джона Кітса, Вільяма Вордсворта, Федеріко Гарсіа Лорки, і особливо Вільяма Шекспіра. Значне місце в його творчості посідають також твори пов'язані з біблійними сюжетами та єврейська літургія. Його Другий скрипковий концерт (1931), написаний на замовлення Яши Хейфіца, був також вираженням його гордості своїм єврейським походженням та протестом проти розповсюдженного в Європі антисемітизму.

В 1932 році на фестивалі Міжнародного товариства сучасної музики у Венеції, Кастельнуово-Тедеско зустрівся з відомим іспанським гітаристом Андресом Сеговієй (Andrés Torres Segovia). Зустріч надихнула композитора написати Перший концерт для гітари з оркестром — один із перших концертів для цього інструмента, який забезпечив йому репутацію як одного з передових композиторів для гітари двадцятого сторіччя.

З 1933 року з приходом в Італії до влади фашистів, мистецтво розглядалося як інструмент для пропаганди й просування расових ідей. Ще до офіційного прийняття Муссоліні маніфесту фашистського расизму у 1938, музика Кастельнуово-Тедеско була заборонена для радіо та концертного виконання. Композитор був змушений залишити Італію в 1939 — незадовго до спалаху Другої світової війни, та емігрувати в США, де йому допоміг Артуро Тосканіні, колишній директор Ла Скала, залишивший Італію ще у 1933 році.

Кастельнуово-Тедеско зупинився у Голлівуді, де, за допомогою Яши Хейфіца, уклав контракт із MGM як композитор кіно. Впродовж наступних п'ятнадцяти років, він створив музику приблизно до 200 фільмів у Голлівуді та інших кіностудіях. Він справив істотний вплив і на інших композиторів кіно, таких як Генрі Манкіні, Джеррі Голдсміт, Нельсон Ріддл, Джон Вілліамс, і Андре Превен. Окрім того в США Кастельнуово-Тедеско створив нові опери та інші твори на біблійні сюжети, американську поезію та Євроейську літургію. Помер в 1968 році.

Твори[ред. | ред. код]

Для фортепіано

  • English Suite (1909)
  • I naviganti op. 13
  • I cipressi op. 17 (1920)
  • Le danze del re David. Rapsodia ebraica op. 37 (1925)
  • Sonata (1928)
  • Alt Wien. Rapsodia viennese

Для гітари

  • Variazioni (attraverso i secoli...) op. 71 (1932)
  • Sonata (omaggio a Boccherini) op. 77 (1934)
  • Capriccio diabolico (omaggio a Paganini) op. 85a (1935)
  • Tarantella e Aranci in fiore op. 87 (1936)
  • Variations plaisantes sur un petite air populaire op. 95
  • Rondò op. 129 (1946)
  • Escarramán op. 177 (1955)
  • Tre preludi mediterranei (in memoriam Renato Bellenghi) (1955)
  • Passacaglia (omaggio a Roncalli) op. 180 (1956)
  • 24 Caprichos de Goya op. 195 (1961)
  • Appunti op. 210 (1967)

Концерти

  • Концерт №1 для фортепіано з оркестром (1928)
  • Концерт №1 (Italiano) для скрипки з оркестром
  • I profeti, Концерт для арфи з камерним оркестром op. 93 (1937)
  • Концерт №1 для гітари з оркестром op. 99 (1939)
  • Концерт №2 для фортепіано з оркестром (1939)
  • Sérénade для гітари з оркестром, op. 118 (1943)
  • Концерт №2 для гітари з оркестром op. 160 (1953)
  • Концерт для двох гітар з оркестром op. 201 (1962)

Вокальні твори

  • Coplas op. 7 (1915), для голосу з фортепіано
  • 33 Shakespeare Songs op. 24 (1921–1922), для голосу з фортепіано
  • 1930 op. 36 (1925), для голосу з фортепіано
  • Due sonetti del Petrarca op. 74a (1933), для голосу з фортепіано
  • Trois poèmes de la Pléïade op. 79 (1934), для голосу з фортепіано
  • Romancero gitano op. 152 (1951), для мішаного хору та гітари
  • Ballata dall'esilio op. R180a (1956), для голосу і гітари
  • Platero y yo op. 190 (1960), для чтеця і гітари
  • The Divan of Moses-Ibn-Ezra op. 207 (1966), для голосу і гітари

Камерна музика

  • Trio n. 1 op. 49, для скрипки, віолончелі і фортепіано
  • Sonata op. 50 (1928), для віолончелі і фортепіано
  • Sonata - quasi una fantasia op. 56 (1929), для скрипки і фортепіано
  • Trio n. 2 op. 70, для скрипки, віолончелі і фортепіано
  • Toccata op. 83 (1935), для віолончелі і фортепіано
  • Sonata op. 128, для кларнету і фортепіано
  • Quintetto op. 143 (1951), для гітари і струнних
  • Fantasia op. 145 (1950), per chitarra і фортепіано
  • Sonatina canonica op. 196 (1961), для двох гітар
  • Les guitares bien tempérées op. 199 (1962), для двох гітар
  • Sonatina op. 205 (1965), для флейтиі гітари
  • Ecloghe op. 206 (1966), для флейти, англійського ріжка і гітари
  • Fuga elegiaca op. R210a (1967), для двох гітар

Фонограми

  • Il veleno del peccato (1946)


Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]