Маріо Кемпес

Маріо Кемпес
Особисті дані
Повне ім'я	Маріо Альберто Кемпес (ісп. Mario Alberto Kempes)
Народження	15 липня 1954(1954-07-15) (72 роки)
	Бель-Вілльd, Кордова, Аргентина
Зріст	182
Вага	60
Прізвисько	Буйвіл, Матадор
Громадянство	Аргентина
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1973 «Інституто» 13 (11) 1974–1976 «Росаріо Сентраль» 107 (89) 1976–1981 «Валенсія» 141 (95) 1981–1982 «Рівер Плейт» 29 (15) 1982–1984 «Валенсія» 42 (21) 1984–1986 «Еркулес» 38 (10) 1986–1987 «Ферст Вієнна» 20 (7) 1987–1990 «Санкт-Пельтен» 96 (34) 1990–1992 «Кремсер» 39 (7) 1995 «Фернандес Віаль» 11 (5) 1995–1996 «Пеліта Джая» 15 (10)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1973–1982 Аргентина 43 (20)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1993 «Валенсія» (помічник) 1996 «Пеліта Джая» 1996–1997 «Люшня» 1997–1998 «Мінерос де Гуаяна» 1999 «Зе Стронгест» 2000–2001 «Індепендієнте Петролеро» 2001–2002 «Казарано» 2002 «Сан Фернандо»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. ** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кемпес.

Ма́ріо Альбе́рто Ке́мпес (ісп. Mario Alberto Kempes; нар.15 липня 1954, Бель-Вільє, провінція Кордова) — аргентинський футболіст, грав на позиції нападника. Чемпіон світу з футболу 1978 року і найкращий бомбардир тих же змагань.

Провінціал з «двигунчиком»

Майбутній голеадор народився у невеличкому містечку в сім'ї менеджера, який займався орендою автомобілів. Змалку Маріо відзначався серед однолітків рухливістю й бешкетництвом. Та, на відміну від багатьох юних хуліганів, свою енергію цей аргентинський хлопець спрямував не на злочини, а у спорт. З 9 років Маріо за ініціативи батька (який свого часу встиг пограти на аматорському рівні) записався у невеличкий місцевий футбольний клуб «Тальєрес».

Через сім років тренувань й вивчення технічних футбольних навичок, хлопець став найкращим бомбардиром «Тальєрес» і дозрів до переходу в професійний клуб головної ліги. Ним став «Інстітуто» з міста Кордова. Перші два сезони Маріо грав тут за юнацьку команду, а його дебют у дорослій відбувся 5 жовтня 1973 року. На жаль, у тій грі «Інстітуто» поступився команді «Ньювеллз Олд Бойз» із рахунком 0:1. Та наступні матчі стали більш вдалими і для Маріо, і для його команди. У сезоні 1973/1974 років він забив 11 голів у 13 іграх.

Транзит до збірної

Юний талант не проминув повз увагу наставників збірної. Ще до дебюту в головній команді «Інстітуто» Маріо вже мав досвід гри за молодіжну збірну Аргентини, до якої входили гравці, молодші за 18 років. Хлопець зокрема відзначився голом у воротах португальців.

А у 1973-у Кемпесова гра вразила головного тренера уже національної збірної — Енріке Омара Сіворі. Його команда у той час боролася за путівку на чемпіонат світу й за календарем наступним був виїзний матч з болівійцями. Гра мала відбутися на головному стадіоні у столичному місті Ла-Пас, яке розташоване високо в горах. Відтак кожна із команд-суперениць Болівії змушена витрачати деякий час на акліматизацію, водночас тамтешні футболісти мали перевагу через пристосованість до високогірних кліматичних умов. Саме на такий матч тренер Сіворі й викликав молодого нападника «Інстітуто». Часу на акліматизацію в «альбіселести» того разу взагалі не було. Протистояння вийшло надскладним та збірна Кемпеса здолала господарів поля. І хоча голом тоді відзначився інший футболіст, але завдяки перемозі, зокрема і Маріо, здобув путівку на перший мундіаль.

Та у ФРН, де проходив фінальний етап змагань, збірну Аргентини спіткала невдача. Команда виступила вкрай блякло, з однією лиш перемогою, і то — над збірною Гаїті.

«Буйвіл» Кемпес

Після повернення додому Маріо підписав контракт з новим клубом — «Росаріо Сентраль», який в ті роки переживав свій злет, а донині за своїми здобутками є третім в Аргентині. За два роки, проведені у цій команді, нападник зумів забити 86 голів у чотирьох розіграшах чемпіонатів (за аргентинськими стандартами, на рік проходить по два розіграші чемпіонату; до 2012 року вони мали назву Апертура і Клаусура). З таким «трудоголіцьким» показником Кемпес кілька разів ставав і найкращим бомбардиром змагань. Задоволені його голами вболівальники дали одразу й грізні прізвиська для нового лідера своєї команди. Так Маріо Кемпеса йменували і Тореадором (ісп. El Matador), і його жертвою — Буйволом (ісп. El Toro).

Та через два роки Маріо Кемпес дістав запрошення з іспанської «Валенсії» й за 100 тисяч доларів переїхав до Європи. Тепер його «носили на руках» і називали «буйволом» уже вболівальники іспанського клубу. Адже два розіграші Прімери поспіль (у 1976/1977 й 1977/1978 роках) Маріо ставав найкращим бомбардиром.

Хвиля слави

Завдяки успіхам у грі за іспанський клуб Маріо вдруге отримав виклик до аргентинської збірної для участі у фінальній частині чемпіонату світу, який проходив у Аргентині. Та «Валенсія» не поспішала відпускати на мундіаль свого головного нападника. Аби Кемпес, до речі єдиний легіонер у складі збірної, поїхав на чемпіонат світу, аргентинській федерації довелося застрахувати форварда на 250 тисяч доларів, а також заплатити «Валенсії» 25 тисяч доларів.

Попри очікування усіх аргентинців, у перших трьох матчах Маріо Кемпес не виправдав надій своїх вболівальників: ні швидкісних проходів, ні забитих голів. Збірна ж зайняла друге місце в групі й переїхала з Буенос-Айреса до міста Росаріо, де грав Маріо раніше, де його знали і обожнювали. Тут мали відбутися наступні матчі й саме в них Кемпес нарешті почав забивати.

Цій метаморфозі зазвичай знаходять три пояснення. По-перше — переїзд до близького для Маріо міста, по-друге — зміна завдання для гравця на полі, адже замість позиції центрфорварда головний тренер дозволив Кемпесу зміщуватись на різні позиції. Третє ж, найнеймовірніше і найоригінальніше пояснення полягає у тому, що напередодні чергової гри Маріо збрив свої вуса.

Хай там як, але нападника збірної прорвало у грі з поляками. На 16 хвилині гри він забив м'яч у сітку головою, а на 71-ій обіграв польського захисника Владислава Жмуду і ударом ногою «вклав» другий гол у ворота суперника.

Згодом господарі чемпіонату не без допомоги суддів у надважкому матчі втримали «суху» нічию з бразильцями. У третьому аргентинці познущалися з перуанців, обігравши тих з рахунком 6:0 і два з цих м'ячів записав собі на рахунок «Матадор». Ця перемога з великим рахунком дозволила збірній Аргентини зайняти перше місце у своїй групі й потрапити до фіналу.

90 хвилин останньої гри чемпіонату між Аргентиною та Нідерландами завершились внічию 1:1. Гол за південноамериканців забив Маріо. А у додані хвилини аргентинцям вдалося вирвати перемогу завдяки ще двом м'ячам, які створив Кемпес. Спершу аргентинець забив сам у боротьбі з двома захисниками, порушивши правила, однак суддя зафіксував взяття воріт. А наступного разу, коли голландці кинулись відігруватись, Маріо організував швидку контратаку, після якої гол забив Даніель Бертоні.

Так Аргентина стала чемпіоном світу, а Маріо з шістьма голами — найкращим бомбардиром змагань.

«Буйвіл» Кемпес «перегорів»

По поверненні до «Валенсії» Маріо виглядав стомленим й мало забивав. Сезон він закінчив тільки 12-ма голами. Сам він казав таке: «У збірній ми докладали надзусиль, напружено працювали два місяці. Нічого в житті для нас не існувало, окрім футболу й бажання стати чемпіонами. Ми забували за побут, забували про усе, з чого складається життя. Така концентрація потребувала виняткових моральних затрат. Коли ж фінал залишився позаду, з'явилася необхідність очистити свою голову від футболу, відпочити й забути усе. Але я цього не мав… Після прибуття до Іспанії мене одразу змусили „ввімкнутися“ у передсезонний збір „Валенсії“. Я вирішив настирливіше й частіше тренуватися. І стало ще важче. Я почувався мертвим від втоми, коли попереду був черговий тур. Я перестав забивати й вболівальники стали докоряти мені, що не стараюся».

У наступному сезоні 1979/1980 років Кемпес забив аж 22 голи й повернув довіру до себе і від тренерського штабу, і від уболівальників клубу. Того сезону Маріо став і найкращим нападником розіграшу Кубка Кубків з 9-ма голами. Його ж «Валенсія» здобула перемогу у цьому, третьому за престижністю клубному європейському турнірі.

Маріо отримав таку жадану відпустку й протягом 40 днів усамітнився із сім'єю та забув про футбол. А після повернення до футболу ніяк не міг набрати форму. Йому заважали зайва вага і травми. У сезоні 1980/1981 років Маріо забив 9 голів. А на початку 1981-го дістав важку травму, через яку пропустив кілька місяців чемпіонату Іспанії.

Невдалий переїзд до «Рівер Плейту»

Так Кемпес почав випадати зі складу «Валенсії» і босси клубу зраділи, коли нападника захотів придбати аргентинський «Рівер Плейт». Перехід Маріо обійшовся у величенну як на ті часи суму — 3,5 мільйона доларів. Адже керівництво «Рівер Плейту» вважало Кемпеса достойним суперником Дієго Марадони, який виступав за клуб-суперник «Бока Хуніорс».

Але незабаром президент «Рівер Плейту» розчарувався у дорогому придбанні. Першу половину сезону Маріо Кемпес пропустив через хронічну травму. Згодом нападник забив 15 голів, але довіри від керівництва «Рівер Плейту» він вже не мав.

Третій мундіаль і «друга» «Валенсія»

Відрадою для Маріо стало запрошення на третій мундіаль. Видовищної гри Кемпес і тут не продемонстрував, як і вся збірна. Однак форвард відмовився повертатися зі всією командою на батьківщину і до «Рівер Плейту», а підписав новий контракт з «Валенсією».

Спершу Маріо тут грав непогано, забив 13 м'ячів і мав постійне місце в основі клубу. Але наступного сезону його випускали частіше на заміни, аніж в основному складі. Тож Кемпес зіграв 15 матчів й забив 8 голів.

Мандри від Чилі до Індонезії

«Валенсія» продала свою згасаючу зірку клубу з другого ешелону іспанського чемпіонату — «Еркулес». За два сезони Маріо ніяк не вдавалось ввійти в раж, тож і з цього клубу він був змушений перейти.

Далі були австрійські команди «Вієнна», «Санкт-Пельтен» і «Кремс». З усіх трьох аргентинець віднайшов непогану гру тільки у «Санкт-Пельтені» з забитими 15 голами за сезон.

Та ніде аргентинський форвард більш, ніж на два роки, не затримувався. У 1995-у Маріо Кемпес в пошуках заробітку опинився у чилійському клубі «Фернандес Віял». За рік він і тут не продемонстрував вражаючої гри, тож перебрався в інший кінець світу — до індонезійської команди «Пеліта Джая». Саме тут він і завершив свою кар'єру гравця.

Кемпес — тренер в Албанії

У 1996-у році Маріо дістав запрошення очолити команду «Люшня» з Албанії. До бідної й економічно нестабільної держави аргентинського футболіста покликав місцевий олігарх Пеллумб Жаферрі. За високу зарплатню Маріо мав зробити з «Лютні» одну з найсильніших команд Європи.

Для досягнення успіху Жаферрі придбав кількох бразильських та нігерійських гравців. Але коли до команди прийшли перші успіхи, з'ясувалося, що президент команди ніякий не магнат, а шахрай. Жаферрі заарештувала поліція, Кемпес спробував врятувати команду й навіть звертався за допомогою до Марадони та Пассарелли, але чемпіонат Албанії з футболу перервався через громадянську війну. Тренер Кемпес був змушений повертатися до Аргентини.

Сучасний Кемпес

До кінця 90-х років Маріо Кемпес продовжував займатися тренерською роботою, зокрема в Болівії в клубах «Зе Стронгест», «Блумінг» та «Індепедьєнте Петролеро». У 2000-х роках Маріо взявся коментувати футбольні події й досі має свою колонку в одному з аргентинських видань.

Статистика виступів

Статистика клубних виступів

Сезон	Команда	Чемпіонат			Національний кубок			Континентальні кубки			Інші змагання			Усього
		Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
1973	«Інституто»	Н	13	11	-	-	-	-	-	-	-	-	-	13	11
1974	«Росаріо Сентраль»	М+Н	9+27	4+26	-	-	-	КЛ	7	3	-	-	-	43	33
1975		М+Н	?21	25+13	-	-	-	КЛ	9	5	-	-	-	58	43
1976		М	22	21	-	-	-	-	-	-	-	-	-	22	21
Усього за «Росаріо Сентраль»			107	89					16	8				123	97
1976–77	«Валенсія»	ПД	34	24	КІ	0	0	-	-	-	-	-	-	34	24
1977–78		ПД	34	28	КІ	12	11	-	-	-	-	-	-	46	39
1978–79		ПД	30	12	КІ	10	3	КУЄФА	6	3	-	-	-	46	18
1979–80		ПД	32	22	КІ	2	2	КВК	9	9	-	-	-	43	33
1980–81		ПД	11	9	КІ	1	0	КВК	4	2	СУ	1	0	17	11
1981	«Рівер Плейт»	М+Н	15+14	9+6	-	-	-	КЛ	4	1	-	-	-	33	16
1982		Н	0	0	-	-	-	КЛ	0	0	-	-	-	0	0
Усього за «Рівер Плейт»			29	15					4	1				33	16
1982–83	«Валенсія»	ПД	27	13	КІ	1	0	КУЄФА	8	0	КЛ	2	0	38	13
1983–84		ПД	15	8	КІ	4	3	-	-	-	КЛ	2	0	21	11
Усього за «Валенсію»			183	116		30	19		27	14		5	0	245	149
1984–85	«Еркулес»	ПД	17	1	КІ	2	0	-	-	-	КЛ	0	0	19	1
1985–86		ПД	21	9	КІ	2	1	-	-	-	КЛ	0	0	23	10
Усього за «Еркулес»			38	10		4	1					0	0	42	11
1986–87	«Ферст Вієнна»	1Д	20	7	КА	5	2	-	-	-	-	-	-	25	9
1987–88	«Санкт-Пельтен»	2Д	32	10	КА	3	0	-	-	-	-	-	-	35	10
1988–89		1Д	29	9	КА	2	1	-	-	-	-	-	-	31	10
1989–90		1Д	35	15	КА	3	1	-	-	-	-	-	-	38	16
Усього за «Санкт-Пельтен»			96	34		8	2							104	36
1990–91	«Кремсер»	1Д	21	5	КА	?	0	-	-	-	-	-	-	21+	5
1991–92		1Д	18	2	КА	1+	0	-	-	-	-	-	-	19+	2
Усього за «Кремсер»			39	7		1+	0							40+	7
1995	«Фернандес Віаль»	2Д	11	5	КЧ	?	0	-	-	-	-	-	-	11+	5
1995–96	«Пеліта Джая»	Л1	15	10	-	-	-	-	-	-	-	-	-	15	10
Усього за кар'єру			551	304		48+	24		47	23		5	0	6?	351

 Статистика матчів і голів за збірну —  Аргентина

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
23-9-1973	Ла-Пас	Болівія	0 – 1	Аргентина	Відбір до ЧС 1974	-	64'
22-4-1974	Буенос-Айрес	Аргентина	2 – 1	Румунія	товариський матч	1
18-5-1974	Париж	Франція	0 – 1	Аргентина	товариський матч	1
22-5-1974	Лондон	Англія	2 – 2	Аргентина	товариський матч	2
26-5-1974	Амстердам	Нідерланди	4 – 1	Аргентина	товариський матч	-	44'
15-6-1974	Штутгарт	Польща	3 – 2	Аргентина	ЧС 1974 - 1-й етап	-
19-6-1974	Штутгарт	Аргентина	1 – 1	Італія	ЧС 1974 - 1-й етап	-
23-6-1974	Мюнхен	Аргентина	4 – 1	Гаїті	ЧС 1974 - 1-й етап	-	52'
26-6-1974	Гельзенкірхен	Нідерланди	4 – 0	Аргентина	ЧС 1974 - 2-й етап	-	46'
30-6-1974	Ганновер	Аргентина	1 – 2	Бразилія	ЧС 1974 - 2-й етап	-	46'
3-7-1974	Гельзенкірхен	Аргентина	1 – 1	НДР	ЧС 1974 - 2-й етап	-
3-8-1975	Каракас	Венесуела	1 – 5	Аргентина	Кубок Америки 1975 - 1-й етап	1	56'
6-8-1975	Белу-Оризонті	Бразилія	2 – 1	Аргентина	Кубок Америки 1975 - 1-й етап	-
10-8-1975	Росаріо	Аргентина	11 – 0	Венесуела	Кубок Америки 1975 - 1-й етап	2
16-8-1975	Росаріо	Аргентина	0 – 1	Бразилія	Кубок Америки 1975 - 1-й етап	-
26-2-1976	Асунсьйон	Парагвай	2 – 3	Аргентина	Кубок Атлантики 1976	-
27-2-1976	Буенос-Айрес	Аргентина	1 – 2	Бразилія	Кубок Атлантики 1976	1
20-3-1976	Київ	СРСР	0 – 1	Аргентина	товариський матч	1	68'
24-3-1976	Хожув	Польща	1 – 2	Аргентина	товариський матч	-
27-3-1976	Будапешт	Угорщина	2 – 0	Аргентина	товариський матч	-
8-4-1976	Буенос-Айрес	Аргентина	4 – 1	Уругвай	Кубок Атлантики 1976	2
28-4-1976	Буенос-Айрес	Аргентина	2 – 2	Парагвай	Кубок Атлантики 1976	2	68'
19-5-1976	Ріо-де-Жанейро	Бразилія	2 – 0	Аргентина	Кубок Атлантики 1976	-
9-6-1976	Монтевідео	Уругвай	0 – 3	Аргентина	Кубок Атлантики 1976	1
2-6-1978	Буенос-Айрес	Аргентина	2 – 1	Угорщина	ЧС 1978 - 1-й етап	-
6-6-1978	Буенос-Айрес	Аргентина	2 – 1	Франція	ЧС 1978 - 1-й етап	-
10-6-1978	Буенос-Айрес	Італія	1 – 0	Аргентина	ЧС 1978 - 1-й етап	-
14-6-1978	Росаріо	Аргентина	2 – 0	Польща	ЧС 1978 - 2-й етап	2
18-6-1978	Росаріо	Аргентина	0 – 0	Бразилія	ЧС 1978 - 2-й етап	-
21-6-1978	Росаріо	Аргентина	6 – 0	Перу	ЧС 1978 - 2-й етап	2
25-6-1978	Буенос-Айрес	Аргентина	3 – 1 д.ч.	Нідерланди	ЧС 1978 - Фінал	2
1-1-1981	Монтевідео	Аргентина	2 – 1	ФРН	Золотий кубок чемпіонів світу	-	42'
28-10-1981	Буенос-Айрес	Аргентина	1 – 2	Польща	товариський матч	-
11-11-1981	Буенос-Айрес	Аргентина	1 – 1	Чехословаччина	товариський матч	-
24-3-1982	Буенос-Айрес	Аргентина	1 – 1	ФРН	товариський матч	-	78'
14-4-1982	Буенос-Айрес	Аргентина	1 – 1	СРСР	товариський матч	-
5-5-1982	Буенос-Айрес	Аргентина	2 – 1	Болгарія	товариський матч	-	48'
12-5-1982	Росаріо	Аргентина	1 – 0	Румунія	товариський матч	-	46'
13-6-1982	Барселона	Аргентина	0 – 1	Бельгія	ЧС 1982 - 1-й етап	-
18-6-1982	Аліканте	Аргентина	4 – 1	Угорщина	ЧС 1982 - 1-й етап	-
23-6-1982	Аліканте	Аргентина	2 – 0	Сальвадор	ЧС 1982 - 1-й етап	-
29-6-1982	Барселона	Італія	2 – 1	Аргентина	ЧС 1982 - 2-й етап	-	58'
2-7-1982	Барселона	Аргентина	1 – 3	Бразилія	ЧС 1982 - 2-й етап	-	46'
Усього		Матчів	43		Голів	20

Титули і досягнення

• Володар Кубка Іспанії з футболу (1):

«Валенсія»: 1978–1979

• Володар Кубка володарів кубків (1):

«Валенсія»: 1979–1980

• Володар Суперкубка Європи (1):

«Валенсія»: 1980

• Чемпіон світу (1):

1978

Посилання

• Маріо Кемпес на сайті ФІФА (англ.)

• Маріо Кемпес на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Маріо Кемпес на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Маріо Кемпес на сайті BDFutbol.com (англ.)