Маріо Кемпес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Маріо Кемпес
Kempes en Valencia.JPG
Особисті дані
Повне ім'я Маріо Альберто Кемпес
(ісп. Mario Alberto Kempes)
Народження 15 липня 1954(1954-07-15) (66 років)
  Бель-Вільє, Аргентина Аргентина
Зріст 182
Вага 60
Прізвисько Буйвіл, Матадор
Громадянство Flag of Argentina.svg Аргентина
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1973 Аргентина «Інституто» 13 (11)
1974–1976 Аргентина «Росаріо Сентраль» 107 (89)
1976–1981 Іспанія «Валенсія» 141 (95)
1981–1982 Аргентина «Рівер Плейт» 29 (15)
1982–1984 Іспанія «Валенсія» 42 (21)
1984–1986 Іспанія «Еркулес» 38 (10)
1986–1987 Австрія «Ферст Вієнна» 20 (7)
1987–1990 Австрія «Санкт-Пельтен» 96 (34)
1990–1992 Австрія «Кремсер» 39 (7)
1995 Чилі «Фернандес Віаль» 11 (5)
1995–1996 Індонезія «Пеліта Джая» 15 (10)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1973–1982 Аргентина Аргентина 43 (20)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1993 Іспанія «Валенсія» (помічник)
1996 Індонезія «Пеліта Джая»
1996–1997 Албанія «Люшня»
1997–1998 Венесуела «Мінерос де Гуаяна»
1999 Болівія «Зе Стронгест»
2000–2001 Болівія «Індепендієнте Петролеро»
2001–2002 Італія «Казарано»
2002 Іспанія «Сан Фернандо»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ма́ріо Альбе́рто Ке́мпес (ісп. Mario Alberto Kempes; нар.15 липня 1954, Бель-Вільє, провінція Кордова) — аргентинський футболіст, грав на позиції нападника. Чемпіон світу з футболу 1978 року і найкращий бомбардир тих же змагань.

Провінціал з «двигунчиком»[ред. | ред. код]

Майбутній голеадор народився у невеличкому містечку в сім'ї менеджера, який займався орендою автомобілів. Змалку Маріо відзначався серед однолітків рухливістю й бешкетництвом. Та, на відміну від багатьох юних хуліганів, свою енергію цей аргентинський хлопець спрямував не на злочини, а у спорт. З 9 років Маріо за ініціативи батька (який свого часу встиг пограти на аматорському рівні) записався у невеличкий місцевий футбольний клуб «Тальєрес».

Через сім років тренувань й вивчення технічних футбольних навичок, хлопець став найкращим бомбардиром «Тальєрес» і дозрів до переходу в професійний клуб головної ліги. Ним став «Інстітуто» з міста Кордова. Перші два сезони Маріо грав тут за юнацьку команду, а його дебют у дорослій відбувся 5 жовтня 1973 року. На жаль, у тій грі «Інстітуто» поступився команді «Ньювеллз Олд Бойз» із рахунком 0:1. Та наступні матчі стали більш вдалими і для Маріо, і для його команди. У сезоні 1973/1974 років він забив 11 голів у 13 іграх.

Транзит до збірної[ред. | ред. код]

Юний талант не проминув повз увагу наставників збірної. Ще до дебюту в головній команді «Інстітуто» Маріо вже мав досвід гри за молодіжну збірну Аргентини, до якої входили гравці, молодші за 18 років. Хлопець зокрема відзначився голом у воротах португальців.

А у 1973-у Кемпесова гра вразила головного тренера уже національної збірної — Енріке Омара Сіворі. Його команда у той час боролася за путівку на чемпіонат світу й за календарем наступним був виїзний матч з болівійцями. Гра мала відбутися на головному стадіоні у столичному місті Ла-Пас, яке розташоване високо в горах. Відтак кожна із команд-суперениць Болівії змушена витрачати деякий час на акліматизацію, водночас тамтешні футболісти мали перевагу через пристосованість до високогірних кліматичних умов. Саме на такий матч тренер Сіворі й викликав молодого нападника «Інстітуто». Часу на акліматизацію в «альбіселести» того разу взагалі не було. Протистояння вийшло надскладним та збірна Кемпеса здолала господарів поля. І хоча голом тоді відзначився інший футболіст, але завдяки перемозі, зокрема і Маріо, здобув путівку на перший мундіаль.

Та у ФРН, де проходив фінальний етап змагань, збірну Аргентини спіткала невдача. Команда виступила вкрай блякло, з однією лиш перемогою, і то — над збірною Гаїті.

«Буйвіл» Кемпес[ред. | ред. код]

Після повернення додому Маріо підписав контракт з новим клубом — «Росаріо Сентраль», який в ті роки переживав свій злет, а донині за своїми здобутками є третім в Аргентині. За два роки, проведені у цій команді, нападник зумів забити 86 голів у чотирьох розіграшах чемпіонатів (за тодішніми аргентинськими стандартами, на рік проходило по два розіграші чемпіонату). З таким «трудоголицьким» показником Кемпес кілька разів ставав і найкращим бомбардиром змагань.

А задоволені його голами вболівальники дали одразу й грізні прізвиська для нового лідера своєї команди. Так Маріо Кемпеса йменували і Тореадором (ісп. El Matador), і його жертвою — Буйволом (ісп. El Toro).

Та через два роки Маріо Кемпес дістав запрошення з іспанської «Валенсії» й за 100 тисяч доларів переїхав до Європи. Тепер його «носили на руках» і називали «буйволом» уже вболівальники іспанського клубу. Адже два розіграші Прімери поспіль (у 1976/1977 й 1977/1978 роках) Маріо ставав найкращим бомбардиром.

Хвиля слави[ред. | ред. код]

Завдяки успіхам у грі за іспанський клуб Маріо вдруге отримав виклик до аргентинської збірної для участі у фінальній частині чемпіонату світу, який проходив у Аргентині. Та «Валенсія» не спішила відпускати на мундіаль свого головного нападника. Аби Кемпес, до речі єдиний легіонер у складі збірної, поїхав на чемпіонат світу, аргентинській федерації довелося застрахувати форварда на 250 тисяч доларів, а також заплатити «Валенсії» 25 тисяч доларів.

Попри очікування усіх аргентинців, у перших трьох матчах Маріо Кемпес не виправдав надій своїх вболівальників: ні швидкісних проходів, ні забитих голів. Збірна ж зайняла друге місце в групі й переїхала з Буенос-Айреса до міста Росаріо, де грав Маріо раніше, де його знали і обожнювали. Тут мали відбутися наступні матчі й саме в них Кемпес роззабивався.

Цій метаморфозі зазвичай знаходять три пояснення. По-перше - переїзд до близького для Маріо міста, по-друге - зміна завдання для гравця на полі, адже замість позиції центрфорварда головний тренер дозволив Кемпесу зміщуватись на різні позиції. Третє ж, найнеймовірніше і найоригінальніше пояснення полягає у тому, що напередодні чергової гри Маріо збрив свої вуса.

Хай там як, але нападника збірної прорвало у грі з поляками. На 16 хвилині гри він забив м'яч у сітку головою, а на 71-ій обіграв польського захисника Владислава Жмуду і ударом ногою "вклав" другий гол до воріт суперника.

Згодом господарі чемпіонату не без допомоги суддів у надважкому матчі втримали «суху» нічию з бразильцями. У третьому аргентинці познущалися з перуанців, обігравши тих з рахунком 6:0 і два з цих м'ячів записав собі на рахунок «Матадор». Ця перемога з великим рахунком дозволила збірній Аргентини зайняти перше місце у своїй групі й потрапити до фіналу.

90 хвилин останньої гри чемпіонату між Аргентиною та Нідерландами завершились внічию 1:1. Гол за південноамериканців забив Маріо. А у додані хвилини аргентинцям вдалося вирвати перемогу завдяки ще двом м'ячам, які створив Кемпес. Спершу аргентинець забив сам у боротьбі з двома захисниками, порушивши правила. Однак суддя зафіксував взяття воріт. А наступного разу, коли голландці кинулись відігруватись, Маріо організував швидку контратаку, після якої гол забив Даніель Бертоні.

Так Аргентина стала чемпіоном світу, а Маріо з шістьма голами — найкращим бомбардиром змагань.

«Буйвіл» Кемпес «перегорів»[ред. | ред. код]

По поверненні до «Валенсії» Маріо виглядав стомленим й мало забивав. Сезон він закінчив тільки 12-ма голами. Сам він казав таке: «У збірній ми докладали надзусиль, напружено працювали два місяці. Нічого в житті для нас не існувало, окрім футболу й бажання стати чемпіонами. Ми забували за побут, забували про усе, з чого складається життя. Така концентрація потребувала виняткових моральних затрат. Коли ж фінал залишився позаду, з'явилася необхідність очистити свою голову від футболу, відпочити й забути усе. Але я цього не мав... Після прибуття до Іспанії мене одразу змусили «ввімкнутися» у передсезонний збір «Валенсії». Я вирішив настирливіше й частіше тренуватися. І стало ще важче. Я почувався мертвим від втоми, коли попереду був черговий тур. Я перестав забивати й вболівальники стали докоряти мені, що не стараюся».

У наступному сезоні 1979/1980 років Кемпес забив аж 22 голи й повернув довір'я до себе і від тренерського штабу, і від уболівальників клубу. Того сезону Маріо став і найкращим нападником розіграшу Кубка Кубків з 9-ма голами. Його ж «Валенсія» здобула перемогу у цьому, третьому за престижем, клубному європейському турнірі.

Маріо отримав таку жадану відпустку й протягом 40 днів усамітнився із сім'єю та забув про футбол. А після повернення до футболу ніяк не міг набрати форму. Йому заважали то три кілограми зайвої ваги, то травми. У сезоні 1980/1981 років Маріо забив 9 голів. А на початку 1981-го дістав важку травму, через яку пропустив кілька місяців чемпіонату Іспанії.

Невдалий переїзд до «Рівер Плейту»[ред. | ред. код]

Так Кемпес почав випадати зі складу «Валенсії» й боси клубу зраділи, коли нападника захотів придбати аргентинський «Рівер Плейт». Перехід Маріо обійшовся у величенну як на ті часи суму - 3,5 мільйона доларів. Адже керівництво «Рівер Плейту» вважало Кемпеса достойним суперником Дієго Марадони, який виступав за клуб-суперник «Бока Хуніорс».

Але незабаром президент «Рівер Плейту» розчарувався у дорогому придбанні. Першу половину сезону Маріо Кемпес пропустив через хронічну травму. Згодом нападник забив 15 голів, але довір'я від керівництва «Рівер Плейту» він вже не мав.

Третій мундіаль і «друга» «Валенсія»[ред. | ред. код]

Відрадою для Маріо стало запрошення на третій мундіаль. Видовищної гри Кемпес і тут не продемонстрував, як і вся збірна. Однак форвард відмовився повертатися зі всією командою на батьківщину і до «Рівер Плейту», а підписав новий контракт з «Валенсією».

Спершу Маріо тут грав непогано, забив 13 м'ячів і мав постійне місце в основі клубу. Але наступного сезону його випускали частіше на заміни, аніж в основному складі. Тож Кемпес зіграв 15 матчів й забив 8 голів.

Мандри від Чилі до Індонезії[ред. | ред. код]

«Валенсія» продала свою згасаючу зірку клубу з другого ешелону іспанського чемпіонату — «Еркулес». За два сезони Маріо ніяк не вдавалось ввійти в раж, тож і з цього клубу він був змушений перейти.

Далі були австрійські команди «Вієнна», «Санкт Пельтен» і «Кремс». З усіх трьох аргентинець віднайшов непогану гру тільки у «Санкт Пельтені» з забитими 15 голами за сезон.

Та ніде аргентинський форвард більш, ніж на два роки, не затримувався. У 1995-у Маріо Кемпес в пошуках заробітку опинився у чилійському клубі «Фернандес Віял». За рік він і тут не продемонстрував вражаючої гри, тож перебрався в інший кінець світу — до індонезійської команди «Пеліта Джая». Саме тут він і завершив свою кар'єру гравця.

Кемпес — тренер в Албанії[ред. | ред. код]

У 1996-у році Маріо дістав запрошення очолити команду «Люшня» з Албанії. До бідної й економічно нестабільної держави аргентинського футболіста покликав місцевий олігарх Пеллумб Жаферрі. За високу зарплатню Маріо мав зробити з «Лютні» одну з найсильніших команд Європи.

Для досягнення успіху Жаферрі придбав кількох бразильських та нігерійських гравців. Але коли до команди прийшли перші успіхи, з'ясувалося, що президент команди ніякий не магнат, а шахрай. Жаферрі заарештувала поліція, Кемпес спробував врятувати команду й навіть звертався за допомогою до Марадони та Пассарелли, але чемпіонат Албанії з футболу перервався через громадянську війну. Тренер Кемпес був змушений повертатися до Аргентини.

Сучасний Кемпес[ред. | ред. код]

До кінця 90-х років Маріо Кемпес продовжував займатися тренерською роботою, зокрема в Болівії в клубах «Зе Стронгест», «Блумінг» та «Індепенд'єнте» (Петрольєро). У 2000-х роках Маріо взявся коментувати футбольні події й досі має свою колонку в одному з аргентинських видань.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1973 Аргентина «Інституто» Н 13 11 - - - - - - - - - 13 11
1974 Аргентина «Росаріо Сентраль» М+Н 9+27 4+26 - - - КЛ 7 3 - - - 43 33
1975 М+Н ?21 25+13 - - - КЛ 9 5 - - - 58 43
1976 М 22 21 - - - - - - - - - 22 21
Усього за «Росаріо Сентраль» 107 89 16 8 123 97
1976–77 Іспанія «Валенсія» ПД 34 24 КІ 0 0 - - - - - - 34 24
1977–78 ПД 34 28 КІ 12 11 - - - - - - 46 39
1978–79 ПД 30 12 КІ 10 3 КУЄФА 6 3 - - - 46 18
1979–80 ПД 32 22 КІ 2 2 КВК 9 9 - - - 43 33
1980–81 ПД 11 9 КІ 1 0 КВК 4 2 СУ 1 0 17 11
1981 Аргентина «Рівер Плейт» М+Н 15+14 9+6 - - - КЛ 4 1 - - - 33 16
1982 Н 0 0 - - - КЛ 0 0 - - - 0 0
Усього за «Рівер Плейт» 29 15 4 1 33 16
1982–83 Іспанія «Валенсія» ПД 27 13 КІ 1 0 КУЄФА 8 0 КЛ 2 0 38 13
1983–84 ПД 15 8 КІ 4 3 - - - КЛ 2 0 21 11
Усього за «Валенсію» 183 116 30 19 27 14 5 0 245 149
1984–85 Іспанія «Еркулес» ПД 17 1 КІ 2 0 - - - КЛ 0 0 19 1
1985–86 ПД 21 9 КІ 2 1 - - - КЛ 0 0 23 10
Усього за «Еркулес» 38 10 4 1 0 0 42 11
1986–87 Австрія «Ферст Вієнна» 20 7 КА 5 2 - - - - - - 25 9
1987–88 Австрія «Санкт-Пельтен» 32 10 КА 3 0 - - - - - - 35 10
1988–89 29 9 КА 2 1 - - - - - - 31 10
1989–90 35 15 КА 3 1 - - - - - - 38 16
Усього за «Санкт-Пельтен» 96 34 8 2 104 36
1990–91 Австрія «Кремсер» 21 5 КА ? 0 - - - - - - 21+ 5
1991–92 18 2 КА 1+ 0 - - - - - - 19+ 2
Усього за «Кремсер» 39 7 1+ 0 40+ 7
1995 Чилі «Фернандес Віаль» 11 5 КЧ ? 0 - - - - - - 11+ 5
1995–96 Індонезія «Пеліта Джая» Л1 15 10 - - - - - - - - - 15 10
Усього за кар'єру 551 304 48+ 24 47 23 5 0 6? 351

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну — Аргентина Аргентина
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
23-9-1973 Ла-Пас Болівія Болівія 0 – 1 Аргентина Аргентина Відбір до ЧС 1974 - Замінений на 64-ій хвилині 64'
22-4-1974 Буенос-Айрес Аргентина Аргентина 2 – 1 Румунія Румунія товариський матч 1
18-5-1974 Париж Франція Франція 0 – 1 Аргентина Аргентина товариський матч 1
22-5-1974 Лондон Англія Англія 2 – 2 Аргентина Аргентина товариський матч 2
26-5-1974 Амстердам Нідерланди Нідерланди 4 – 1 Аргентина Аргентина товариський матч - Замінений на 44-ій хвилині 44'
15-6-1974 Штутгарт Польща Польща 3 – 2 Аргентина Аргентина ЧС 1974 - 1-й етап -
19-6-1974 Штутгарт Аргентина Аргентина 1 – 1 Італія Італія ЧС 1974 - 1-й етап -
23-6-1974 Мюнхен Аргентина Аргентина 4 – 1 Гаїті Гаїті ЧС 1974 - 1-й етап - Замінений на 52-ій хвилині 52'
26-6-1974 Гельзенкірхен Нідерланди Нідерланди 4 – 0 Аргентина Аргентина ЧС 1974 - 2-й етап - Вийшов на заміну на 46-ій хвилині 46'
30-6-1974 Ганновер Аргентина Аргентина 1 – 2 Бразилія Бразилія ЧС 1974 - 2-й етап - Замінений на 46-ій хвилині 46'
3-7-1974 Гельзенкірхен Аргентина Аргентина 1 – 1 НДР НДР ЧС 1974 - 2-й етап -
3-8-1975 Каракас Венесуела Венесуела 1 – 5 Аргентина Аргентина Копа Америка 1975 - 1-й етап 1 Замінений на 56-ій хвилині 56'
6-8-1975 Белу-Оризонті Бразилія Бразилія 2 – 1 Аргентина Аргентина Копа Америка 1975 - 1-й етап -
10-8-1975 Росаріо Аргентина Аргентина 11 – 0 Венесуела Венесуела Копа Америка 1975 - 1-й етап 2
16-8-1975 Росаріо Аргентина Аргентина 0 – 1 Бразилія Бразилія Копа Америка 1975 - 1-й етап -
26-2-1976 Асунсьйон Парагвай Парагвай 2 – 3 Аргентина Аргентина Кубок Атлантики 1976 -
27-2-1976 Буенос-Айрес Аргентина Аргентина 1 – 2 Бразилія Бразилія Кубок Атлантики 1976 1
20-3-1976 Київ СРСР СРСР 0 – 1 Аргентина Аргентина товариський матч 1 Замінений на 68-ій хвилині 68'
24-3-1976 Хожув Польща Польща 1 – 2 Аргентина Аргентина товариський матч -
27-3-1976 Будапешт Угорщина Угорщина 2 – 0 Аргентина Аргентина товариський матч -
8-4-1976 Буенос-Айрес Аргентина Аргентина 4 – 1 Уругвай Уругвай Кубок Атлантики 1976 2
28-4-1976 Буенос-Айрес Аргентина Аргентина 2 – 2 Парагвай Парагвай Кубок Атлантики 1976 2 Замінений на 68-ій хвилині 68'
19-5-1976 Ріо-де-Жанейро Бразилія Бразилія 2 – 0 Аргентина Аргентина Кубок Атлантики 1976 -
9-6-1976 Монтевідео Уругвай Уругвай 0 – 3 Аргентина Аргентина Кубок Атлантики 1976 1
2-6-1978 Буенос-Айрес Аргентина Аргентина 2 – 1 Угорщина Угорщина ЧС 1978 - 1-й етап -
6-6-1978 Буенос-Айрес Аргентина Аргентина 2 – 1 Франція Франція ЧС 1978 - 1-й етап -
10-6-1978 Буенос-Айрес Італія Італія 1 – 0 Аргентина Аргентина ЧС 1978 - 1-й етап -
14-6-1978 Росаріо Аргентина Аргентина 2 – 0 Польща Польща ЧС 1978 - 2-й етап 2
18-6-1978 Росаріо Аргентина Аргентина 0 – 0 Бразилія Бразилія ЧС 1978 - 2-й етап -
21-6-1978 Росаріо Аргентина Аргентина 6 – 0 Перу Перу ЧС 1978 - 2-й етап 2
25-6-1978 Буенос-Айрес Аргентина Аргентина 3 – 1 д.ч. Нідерланди Нідерланди ЧС 1978 - Фінал 2
1-1-1981 Монтевідео Аргентина Аргентина 2 – 1 ФРН ФРН Золотий кубок чемпіонів світу - Замінений на 42-ій хвилині 42'
28-10-1981 Буенос-Айрес Аргентина Аргентина 1 – 2 Польща Польща товариський матч -
11-11-1981 Буенос-Айрес Аргентина Аргентина 1 – 1 Чехословаччина Чехословаччина товариський матч -
24-3-1982 Буенос-Айрес Аргентина Аргентина 1 – 1 ФРН ФРН товариський матч - Замінений на 78-ій хвилині 78'
14-4-1982 Буенос-Айрес Аргентина Аргентина 1 – 1 СРСР СРСР товариський матч -
5-5-1982 Буенос-Айрес Аргентина Аргентина 2 – 1 Болгарія Болгарія товариський матч - Замінений на 48-ій хвилині 48'
12-5-1982 Росаріо Аргентина Аргентина 1 – 0 Румунія Румунія товариський матч - Замінений на 46-ій хвилині 46'
13-6-1982 Барселона Аргентина Аргентина 0 – 1 Бельгія Бельгія ЧС 1982 - 1-й етап -
18-6-1982 Аліканте Аргентина Аргентина 4 – 1 Угорщина Угорщина ЧС 1982 - 1-й етап -
23-6-1982 Аліканте Аргентина Аргентина 2 – 0 Сальвадор Сальвадор ЧС 1982 - 1-й етап -
29-6-1982 Барселона Італія Італія 2 – 1 Аргентина Аргентина ЧС 1982 - 2-й етап - Замінений на 58-ій хвилині 58'
2-7-1982 Барселона Аргентина Аргентина 1 – 3 Бразилія Бразилія ЧС 1982 - 2-й етап - Замінений на 46-ій хвилині 46'
Усього Матчів 43 Голів 20

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Валенсія»: 1978-1979
«Валенсія»: 1979-1980
«Валенсія»: 1980
1978

Посилання[ред. | ред. код]