Маріо Мельхіот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Маріо Мельхіот
Mario-Melchiot.jpg
Особові дані
Повне ім'я Маріо Дено Патрік Мельхіот[1]
Народження 4 листопада 1976(1976-11-04) (42 роки)
  Амстердам, Нідерланди
Зріст 188 см
Вага 74 кг
Громадянство Flag of the Netherlands.svg Нідерланди
Позиція захисник
Юнацькі клуби
1990–1996 Нідерланди «Аякс»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1996–1999 Нідерланди «Аякс» 73 (1)
1999–2004 Англія «Челсі» 130 (4)
2004–2006 Англія «Бірмінгем Сіті» 56 (2)
2006–2007 Франція «Ренн» 30 (2)
2007–2010 Англія «Віган Атлетік» 97 (0)
2010–2011 Катар «Умм-Салаль» 20 (0)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1998 Нідерланди Нідерланди U-21  ? (?)
2000–2008 Нідерланди Нідерланди 22 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Маріо Мельхіот (нід. Mario Melchiot, [ˈmaːrijoː ˈmɛlxijɔt], нар. 4 листопада 1976, Амстердам) — нідерландський футболіст, що грав на позиції захисника.

Виступав, зокрема, за «Аякс» та «Челсі», а також національну збірну Нідерландів.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 4 листопада 1976 року в місті Амстердам. Вихованець футбольної школи клубу «Аякс». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1996 року в основній команді того ж клубу, в якій провів три сезони, взявши участь у 73 матчах чемпіонату. За цей час виборов титул чемпіона Нідерландів в 1998 році та ставав володарем Кубка Нідерландів в 1998 та 1999 роках.

Влітку 1999 року за правилом Босмана перейшов в англійський «Челсі»[2]. Більшість свого першого сезону в клубі Маріо не грав за першу команду через травми. Однак 22 квітня 2000 року, після травми Альберта Феррера, Мельхіот, нарешті, дебютував за «пенсіонерів» у матчі проти «Міддлсбро» (1:1). Через місяць він зіграв у фіналі Кубка Англії проти «Астон Вілли», де він допоміг «Челсі» виграти матч і здобув черговий трофей в своїй кар'єрі. У серпні 2000 року року виграв з командою і Суперкубок Англії, провівши на полі увесь матч і забивши один з голів у ворота «Манчестер Юнайтед»[3], а з приходом у вересні нового тренера Клаудіо Раньєрі, Мельхіот на кілька сезонів став основним правим захисником клубу[4], поки 2003 року лондонці не придбали Глена Джонсона, після чого голландець знову став резервним гравцем і інколи став виходити в центрі захисту. Втім і там гравець втратив можливість виступати, коли 2004 року був придбаний португальський захисник Паулу Феррейра, який остаточно закрив Мельхіоту шлях до першої команди.

В результаті у липні 2004 року Мельхіот підписав трирічний контракт з клубом «Бірмінгем Сіті»[5]. Маріо дебютував за «синіх» у матчі проти «Портсмута», який завершився з рахунком 1:1[6]. У наступному сезоні 2005/06 «Бірмінгем» вилетів з Прем'єр-ліги. Мельхіот зіграв свій останній матч за «Бірмінгем Сіті» 7 травня 2006 проти «Болтон Вондерерз» (0:1).

У серпні 2006 Мельхіот приєднався до клубу французької Ліги 1 «Ренн», підписавши з нею однорічний контракт. Маріо дебютував у новій команді в матчі проти «Монако», який завершився з рахунком 1-1. З тих пір він закріпився в основному складі «Ренна». Він забив свій перший гол за команду в матчі 1/16 фіналу Кубка французької ліги проти команди «Лібурн» з другого французького дивізіону. Мельхіот заслужив довіру команди, коли забив свій перший гол в чемпіонаті Франції в принциповому дербі проти «Нанта». Влітку 2007 контракт Маріо з «Ренном» закінчився і він покинув клуб.

15 червня 2007 року Мельхіот перейшов в англійський «Віган Атлетік» на правах вільного агента[7]. А вже 24 липня він отримав звання капітана команди у зв'язку з відходом з клубу його співвітчизника Ар'яна де Зеува[8]. У новій команді провів три сезони, зігравши понад сто матчів за клуб в усіх турнірах. Крім цього Мельхіот увійшов в історію клубу як перший гравець в історії клубу, що зіграв на великому міжнародному турнірі, яким стало Євро-2008.

У червні 2010 року Мелхіот відмовився від нового контракту з «Віганом» та на правах вільного агента приєднався до катарського «Умм-Салаля»[9], де виступав під керівництвом співвітчизника Генка тен Кате. Наприкінці сезону 2010/11 Мельхіот завершив ігрову кар'єру.

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

1998 року залучався до складу молодіжної збірної Нідерландів.

11 жовтня 2000 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Нідерландів у відбірковому матчі до чемпіонату світу 2002 року, в якому Нідерланди програли 0:2 збірній Португалії. Був включений в заявку Нідерландів на чемпіонат Європи 2008 року в Австрії та Швейцарії, де провів один матч проти збірної Румунії, а збірна вилетіла у чвертьфіналі.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 9 років, провів у формі головної команди країни 22 матчі[10].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Аякс»: 1997–98
«Аякс»: 1997–98, 1998–99
«Челсі»: 1999–00
«Челсі»: 2000

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Melchiot: Mario Deno Patrik Melchiot: Player. BDFutbol. Процитовано 3 May 2018. 
  2. CHELSEA WIN THE BATTLE OF THE BLUES; Rangers pipped in race for super Mario.. The Mirror. 14 June 1999. Процитовано 3 September 2010. 
  3. Keane sees red as Chelsea triumph. BBC Sport. 13 August 2000. Процитовано 1 September 2010. 
  4. Daley, Kieran (21 February 2001). Sheringham will seek two-year United deal. The Independent (London). Процитовано 1 October 2010. 
  5. Melchiot joins Birmingham. (en). news.bbc.co.uk. Процитовано 8.1.2014. 
  6. Portsmouth 1-1 Birmingham. (en). "news.bbc.co.uk". Процитовано 8.1.2014. 
  7. Wigan capture defender Melchiot. BBC Sport. 15 June 2007. Процитовано 2007-06-15. 
  8. Captain Mario. Wigan Athletic FC. 24 July 2007. Архів оригіналу за 4 November 2008. Процитовано 2007-07-25. 
  9. Mario Melchiot quits Wigan and signs for Qatar club Umm Salal. Daily Mail (London). 9 June 2010. Процитовано 1 October 2010. 
  10. Interlands, doelpunten Mario Melchiot in het Nederlands Elftal. (nl). "voetbalstats.nl". Процитовано 8.1.2014. 

Посилання[ред. | ред. код]