Маріо Моліна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Маріо Моліна
José Mario Molina-Pasquel Henríquez
Mario Molina 1c389 8387.jpg
Ім'я при народженні ісп. Mario José Molina Henríquez
Народився 19 березня 1943(1943-03-19)
Мехіко, Мексика Мексика
Помер 7 жовтня 2020(2020-10-07) (77 років)
Мехіко, Мексика
·гострий інфаркт міокарда[1]
Країна Мексика Мексика
Діяльність хімік, інженер, викладач університету, учасник міжнародних форумів
Alma mater Національний автономний університет Мексики
Університет Фрайбурга
Галузь Хімія
Заклад Каліфорнійський університет
Науковий ступінь докторський ступінь[2]
Науковий керівник George C. Pimenteld
Членство Папська академія наук, Національна академія наук США, Мексиканська академія наукd, Національна колегія Мексикиd, Національна медична академія СШАd і AAAS[3]
Відомий завдяки: дослідження впливу галогеноалканів на озоновий шар стратосфери.
Нагороди

Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з хімії (1995)
Медаль Вілларда Гіббса (1998)

ESP Isabella Catholic Order CROSS.svg Кавалер ордена Ізабелли католички
Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Маріо Моліна у Вікісховищі

Маріо Моліна (ісп. José Mario Molina-Pasquel Henríquez нар.19 березня 1943, Мехіко, Мексика- 2 жовтня 2020) — мексиканський хімік, один з найвідоміших дослідників озонових дір, лауреат Нобелівської премії з хімії за роботи по ролі газоподібних галогеноалканів у виснаженні озонового шару Землі. Він розділив премію з Шервудом Роуландом і Паулем Крутценом. Він — єдиний Нобелівський лауреат з Мексики.

Біографія[ред. | ред. код]

Маріо Моліна закінчив приватну школу Institut auf dem Rosenberg у Швейцарії, потім Національний автономний університет Мексики у 1965 році зі ступенем бакалавра в хімічній інженерії. Далі до 1967 року навчався в Університеті Фрайбурга (Фрайбург), а у 1972 році закінчив дисертацію з хімії в Каліфорнійському університеті в Берклі. Працюючи в Каліфорнійському університеті в Ірвайні, Моліна і Шервуд Роуланд показали небезпеку впливу галогеноалканів на озоновий шар в стратосфері[4]. З 2004 року Моліна працював в Каліфорнійському університеті в Сан-Дієго.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Muere Mario Molina, ganador del Premio Nobel 1995
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1029801800 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. ↑ NNDB — 2002.
  4. ↑ Mario Molina and FS Rowland (28 June +1974). Stratospheric Sink for Chlorofluoromethanes: Chlorine Atom-Catalysed Destruction of Ozone. Nature 249. с. 810–2. doi:10.1038/249810a0. 
  5. ↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маріо_Моліна&oldid=38917996