Маріо ван дер Енде

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маріо ван дер Енде
Народився28 березня 1956(1956-03-28) (68 років)
Гаага, Нідерланди
Країна Нідерланди
Діяльністьфутбольний суддя, футболіст
Роки активності1987 — тепер. час

Маріо ван дер Енде (нід. Mario van der Ende, 28 березня 1956, Гаага) — колишній нідерландський футбольний арбітр, арбітр ФІФА з 1990 по 2001 рік.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

З 1977 року працював футбольним арбітром на аматорському рівні, а з 1987 року став судити матчі Ередивізі, вищого дивізіону країни. В 1990 отримав статус Арбітра ФІФА.

Брав участь у двох розіграшах чемпіонату світу: у США в 1994 році, де відсудив дві гри групового етапу (Італія—Ірландія та Румунія—США) а також матч 1/8 фіналу Іспанія—Швейцарія. Через чотири роки працював і на наступному турнірі у Франції в 1998 році, де відпрацював дві гри групового етапу: Аргентина—Японія та Іспанія—Болгарія. Між «мундіалями» Маріо встиг попрацювати й на Чемпіонаті Європи 1996 року в Англії, у той час, як у попередньому розіграші 1992 року він виконував функції четвертого арбітра у команді співвітчизника Джона Бланкенштейна.

Також ван дер Енде встиг за кар'єру попрацювати на двох фіналах Суперкубка Європи: в 1992 році («Црвена Звезда»—«Манчестер Юнайтед»), та в 1995 («Мілан»—«Арсенал»). Крім цього у 1992 судив перший фінальний матч на Чмолодіжному чемпіонаті Європи між збірними Швеції та Італії, а за рік до того був арбітром на чемпіонаті світу серед юнаків до 17 років в Італії. На додачу Маріо працював у півфіналі Ліги чемпіонів (1998), півфіналі Кубка Кубків (у 1994 році) та трьох півфіналах Кубкв УЄФА (в 1995, 1996 і 1997).

У 1997 році був визнаний третім в рейтингу найкращих арбітрів року за версією IFFHS.

1999 року ван дер Енде був поставлений діагноз рак, який перервав його кар'єру[1], через що нідерландець змушений був пропустити Євро-2000. Попри те, що хвороба була подолана приблизно через рік, 26 жовтня 2000 року, досягнувши граничного віку УЄФА в грі ОФІ (Іракліон) проти «Славія» (2:2) він провів свою останню гру на міжнародному рівні й після 135 матчів змушений був закінчити свою міжнародну кар'єру[2]. 4 листопада 2001 року ван дер Енде відсудив свою останню гру на внутрішній арені в матчі «Рода»-«Гронінген» (3:1) перед 13 500 глядачами[3].

По завершенні суддівської кар'єри тривалий час був спостерігачем арбітрів УЄФА, а в серпні 2008 року був призначений шеф-інструктором арбітражу в Австралії.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Worldreferee.com: Bio Mario Van der Ende [Архівовано 13 лютого 2019 у Wayback Machine.] (englisch, abgerufen am 7. Dezember 2011)
  2. ↑ Weltfussball.at: OFI Heraklion vs. Slavia Prag 2:2 [Архівовано 13 лютого 2019 у Wayback Machine.] (abgerufen am 7. Dezember 2011)
  3. ↑ Transfermarkt.at: Roda Kerkrade vs. FC Groningen 3:1 [Архівовано 13 лютого 2019 у Wayback Machine.] (abgerufen am 7. Dezember 2011)

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Профіль на Worldreferee.com (англ.). Архів оригіналу за 13 лютого 2019. Процитовано 13 лютого 2019.
  • Маріо ван дер Енде на сайті transfermarkt.com (англ.)
  • Mario van der Ende. на eu-football.info. Архів оригіналу за 13 лютого 2019. Процитовано 2012-5-7.
  • Mario van der Ende. на weltfussball.de. Архів оригіналу за 13 лютого 2019. Процитовано 2012-5-7.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маріо_ван_дер_Енде&oldid=41180761