Маріупольський повіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Маріупольський повіт Катеринославської губернії займав південно-східну частину губернії. Південною межею повіту було Азовське море.

Центр повіту — місто Маріуполь.

Історія[ред. | ред. код]

Німецькі поселення[ред. | ред. код]

На початку 19-го століття — за часів російської колонізаційної політики, Катериною II була зроблена спроба в здійсненні ідеї по створенню етнічно закритих поселень на території Російської імперії. Цей захід припускала й сприяла розвитку неосвоєних земельних ділянок та природних багатств колоністами, що переселилися з західноєвропейських територій. Особливої ​​уваги і розгляду заслуговують одні з найбільших німецьких поселень переселенці — Хортиця (нім. Chortitza) і Молочна (нім. Molotschna) з Маріупольських колоній.

У 18181819 роках до Російської імперії іммігрувало найбільше число найзнедоленіших німецьких сімей з Західної Пруссії. Спочатку вони були розміщені на південь від поселень менонітів з Молочної колонії — близько 30 миль від нім. Altona, але депутатами іммігрантів дані території були відхилені для проживання та розвитку поселень під приводом «несприятливих ґрунтових умов» для розвитку господарської діяльності. Тоді, рішенням царського уряду Російської імперії, їм були запропоновані землі Маріуполя — в районі повітового міста Олександрівськ (нинішнє Запоріжжя 1806-1921 років), Катеринославського повіту. Саме у 18231824 роках за «прусським планом» було створено 11 лютеранських і 6 католицьких сіл.[1] За винятком імен з німецьких селищ нім. Kirschwald, нім. Kronsdorf і нім. Kaisersdorf, решта — переселенці з Західної Пруссії. Наступні групи іммігрантів прибули у 1825 році,[2] 1828 році[3] та 1842 році[4] роках, в основному з Бадена і Гессен-Дармштадта. Як і на початку 30-х років 19 століття, недолік земель в деяких старих німецьких колоніях було врегульовано. Уряду Росії був запропонований план розвитку «єврейської степу» у Маріуполі, який розробили самі єврейські громади, і для розвитку дочірніх колоній Маріуполя були зарезервовані землі в Чернігів повіті. У період 1831-1832 ів були утворені поселення німецьких фермерів в районі Хортицяі 5, так званих — Беловезер (нім. Beloweser) поселень в районі сіл Беломезер (нім. Belomeser),[5] а також 4 села — у 18331839 роках,[6] які утворили меноніти.

Склад повіту[ред. | ред. код]

  • місто Маріуполь з передмістями Біржа, Каменоломні, Карасівськ, Сади, Слобода, Хутір, Запланним місцем, Клиновою балкою, портом Маріуполь, слободою Новоселівка та гірничо-металурігйним заводом.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Найменування поселень під номерами: 1. нім. Kirschwald — Вишнювате (ймовірно, що названа на честь лідера поселення — Франца Кіршнер нім. Franz Kirschner), 2. нім. Tiegenhof — Вільне, 3. нім. Rosengart — Райгород, 4. нім. Schönbaum — Листвянка, 5. нім. Kronsdorf — Казенносельськ, 6. нім. Grunau — Александроневська, 7. нім. Rosenberg — Розівка, 8. нім. Wickerau — Кузнецівка, 9. нім. Reichenberg — Багатівка, 1O. нім. Kampenau — Кам'янське, 11. нім. Mirau — Мирське, 12. нім. Kaisersdorf — Пробудження (спочатку називався Кьонігсберг), 13. нім. Goettland — Мар'янівка, 14. нім. Neuhof — Новодворівка, 15. нім. Eichwald — Урицьке, 16. нім. Tiegenort — Антонівка, 17. нім. Tiergart — Адамівка.
  2. Колонії № 18 нім. Elisabethdorf — Єлизаветівка (названа на честь дружини Олександра I, яка приїхав з Бадена).
  3. № 19 нім. Ludwigstal — Романівка; Церква «нім. Kirchenchronik», яку засновано у 1826 році.
  4. № 25 нім. Marienfeld — Маринопіль (названо на честь дружини спадкоємця російського престолу — майбутнього царя, Олександра II,яка була дочкою великого герцога Людвіга II із Гессена).
  5. 20. Білі Вежі, 21. Калтщіновка, 22. нім. Rundewiese — Луганськ, 23. нім. Kleinwerder — Першотравневе, 24. нім. Grosswerder — Маринівка.
  6. 28. нім. Bergtal-Bodnja — Петропавлівка, 29. нім. Schoenfeld — Ксенівка, 30. нім. Schoental — Новороманівка, 31. нім. Heuboden — Сергіївка, 32. нім. Fridrichstahl — Федорівка.

Джерела[ред. | ред. код]