Маріу Вілсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Маріу Вілсон
Маріу Вілсон
Маріу Вілсон
Маріу Вілсон у 2013 році
Особисті дані
Народження 17 жовтня 1929(1929-10-17)
  Лоренсу Маркіш,
Португальська Східна Африка
Смерть 3 жовтня 2016(2016-10-03) (86 років)
  Лісабон, Португалія
Громадянство  Мозамбік
 Португалія
Позиція нападник, захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1948–1949 Португальська Східна Африка «Дешпортіву» ? (?)
1949–1951 Португалія «Спортінг» 40 (36)
1951–1963 Португалія «Академіка» 244 (13)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1964–1968 Португалія «Академіка»
1968–1970 Португалія «Белененсеш»
1970–1971 Португалія «Тірсенсе»
1971–1975 Португалія «Віторія» (Гімарайнш)
1975–1976 Португалія «Бенфіка»
1976–1977 Португалія «Боавішта»
1977–1979 Португалія «Віторія» (Гімарайнш)
1978–1980 Португалія Португалія
1979–1980 Португалія «Бенфіка»
1980–1983 Португалія «Академіка»
1983–1984 Португалія «Ешторіл Прая»
1984–1985 Португалія «Боавішта»
1985–1986 Португалія «Ешторіл Прая»
1986–1988 Португалія «Кова да П'єдаді»
1988–1989 Португалія «Торреенсе»
1989–1990 Португалія «Ольяненсі»
1990–1991 Португалія «Агуеда»
1991–1993 Марокко ФАР (Рабат)
1995–1997 Португалія «Бенфіка»
1997–1998 Португалія «Бенфіка»
1998–1999 Португалія «Алверка»
Звання, нагороди
Нагороди
командор Ордена Заслуг

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вілсон.

Маріу Вілсон (порт. Mário Wilson; 17 жовтня 1929, Лоренсу Маркіш — 3 жовтня 2016) — португальський футболіст, що грав на позиції нападника, пізніше захисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Маріу Вілсон народився в африканській португальській колонії в місті Лоренсу Маркіш, нині Мапуту, столиця Мозамбіку, у родині американця і мозамбічки.

Спочатку грав за команду «Крешер Нетворкс» разом з двома своїми братами. У цей час він також займався в інших видах спорту, таких як легка атлетика, волейбол і баскетбол. Після цього захищав кольори «Дешпортіву» з рідного міста Лоренсу Маркіш, де грав на позиції форварда[1].

У 19 років Вілсон прибув до метрополії, перейшовши в столичний «Спортінг», де мав замінити бомбардира Фернанду Пейротеу, який саме закінчив свою кар'єру. У «Спортінгу» Маріу виграв національний чемпіонат у 1951 році і протягом своїх двох сезонах у клубі провів 40 ігор і забив 38 голів.

1951 року перейшов до клубу «Академіка», за який відіграв 12 сезонів, проте був переведений на позицію захисника. У цей же час отримав диплом з геології на факультеті природничих наук у університеті Коїмбри. Після 14 сезонів у першому дивізіоні Португалії він вийшов у відставку в 1963 році. Загалом у Прімейрі він провів 286 матчів.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1964 року, очоливши тренерський штаб клубу «Академіка», яку він привів до кращого результату в історії клубу — другої позиції в чемпіонаті сезону 1966/67. У тому ж сезоні він досяг фіналу Кубка Португалії, де його команда була бита «Віторією» (Сетубал) (3:2).

У подальшому очолював «Белененсеш», «Тірсенсе» та «Віторію» (Гімарайнш).

У сезоні 1975/76 Вілсон працював з «Бенфікою», вигравши національний чемпіонат. По завершенні сезону Вілсон був замінений англійцем Джоном Мортімором і в подальшому тренував «Боавішту» та «Віторію» (Гімарайнш).

У період з вересня 1978 по березень 1980 року очолював збірну Португалії з якою намагався вийти на чемпіонат Європи 1980 року, але ця мета не була досягнута після поразки 1:2 у себе вдома від Австрії. Після цього Вілсон покинув тренерську лаву головної команди країни.

У 1979 році Вілсон паралельно повернувся до «Бенфіки», замінивши того самого Мортімора. Під час другого приходу Вілсона на загальних зборах клубу було утверджено використання іноземних гравців, першим з яких став бразилець Жорже Гоміш Фільйо[en]. Тим не менше «Бенфіка» провела невдалий сезон, зайнявшши 3-тє місце, хоча і виграла Кубок Португалії.

Згодом Маріу очолював низку португальських клубів, а також мароканський ФАР (Рабат), після чого 1995 року втретє очолив «Бенфіку», домігшись з нею другої у своїй кар'єри перемоги в Кубку Португалії, перемігши цього разу «Спортінг» (3:1).

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Алверка», яку він у сезоні 1998/99 врятував від вильоту з Прімейри.

У наступні роки він працював з Союзом португальських професійних футболістів, організовуючи акції для безробітних гравців, а також відкрив свою власну футбольну школу, Mr. Вілсон.

Помер 3 жовтня 2016 року на 87-му році життя[2].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

«Спортінг»: 1950-51

Як тренера[ред. | ред. код]

«Бенфіка»: 1975-76
«Бенфіка»: 1979–80, 1995–96

Особисте життя[ред. | ред. код]

Його дочка, Ана, була Міс Португалії 1982 року. Його онук, Бруну Вілсон[en], який народився в 1996 році, також став футболістом і був вихованцем «Спортінга».

У травні 2012 року Маріу Вілсон представив свою біографію Mário Wilson o velho capitão.

13 липня 1990 року Маріу став кавалером ордена за заслуги Португалії[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ In A Bola: Capitão Mário Wilson já tem 80 anos (In A Bola: Captain Mário Wilson is already 80) [Архівовано 14 жовтня 2016 у Wayback Machine.]; Pardalinhos do Choupal, 19 October 2009 (in Portuguese)
  2. ↑ Mário Wilson morre aos 87 anos — Diário de Notícias. Архів оригіналу за 3 листопада 2016. Процитовано 22 жовтня 2016.
  3. ↑ Cidadãos Nacionais Agraciados com Ordens Portuguesas — Presidência da República Portuguesa. Архів оригіналу за 7 жовтня 2020. Процитовано 22 жовтня 2016.

Посилання[ред. | ред. код]

Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маріу_Вілсон&oldid=39650959