Марія-Жозефіна Савойська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марія-Жозефіна Савойська
фр. Marie-Joséphine-Louise de Savoie
Marie Joséphine Louise de Savoie, comtesse de Provence.jpg
Народилася 2 вересня 1753(1753-09-02)[1][2]
Royal Palace of Turind, Турин, Сардинське королівство, Італія
Померла 13 листопада 1810(1810-11-13)[1][2] (57 років)
Айлзбері, Англія, Сполучене Королівство
Поховання Duomod
Діяльність аристократ
Титул принцеса
Конфесія Римо-католицька церква
Рід Савойська династія
Батько Віктор Амадей III
Мати Марія Антонія Іспанська
Брати, сестри Віктор Емануїл I, Карл Емануїл IV, Карл Фелікс, Giuseppe Benedetto, Count of Astid, Prince Maurizio, Duke of Montferratd, Princess Maria Theresa of Savoyd, Princess Maria Carolina of Savoyd, Марія Анна Кароліна Савойська, Amedeus Alexander of Savoyd і Maria Elisabetta Carlotta of Savoyd
У шлюбі з Людовик XVIII
Автограф Signature of the Countess of Provence at the baptism of her nephew the Duke of Berry.jpg
Герб

Марія-Жозефіна-Луїза Савойська (фр. Marie-Joséphine-Louise de Savoie, італ. Maria Giuseppina Luisa di Savoia; нар. 2 вересня 1753, Турин, Сардинське королівство — пом. 13 листопада 1810, Хартвелл Хаус, Велика Британія) — титулярна королева Франції, дружина Людовика XVIII, принцеса Сардинського і П'ємонтська. Народилася в Турині й померла в Хартвелл Хаусі, англійській резиденції вигнаної французької королівської сім'ї.

Принцеса Савойського дому[ред. | ред. код]

Марія Джузеппіна Луїджі, як її звали італійською, 1753 року. Вона третя дитина і друга дочка Віктора Амадея III, короля Сардинії, і його дружини королеви Марії Антонії Фернанди Бурбонської, інфанти Іспанської.

Її бабусею і дідусем по батьківській лінії були Карл Еммануїл III король Сардинії і його дружина Поліксена Христина Гессен-Ротенбурзька, донька Ернеста Леопольда, ландграфа Гессен-Ротенбурзького. Бабуся і дідусь по материнській лінії — Філіп V Іспанський і його друга дружина — Єлизавета Фарнезе. Сестра Марії Джузеппіни, Марія-Тереза, вийшла заміж за Шарля де Бурбона, графа де Артуа, майбутнього Карла X короля Франції, дівер Марії Джузеппіни. Також кузиною Марії-Жозефіни була принцеса де Ламбаль, яка брала участь в переговорах про її шлюб.

Де-юре королева Франції[ред. | ред. код]

16 квітня 1771 року Марія-Жозефіна Савойська вийшла заміж за Луї Станісласа Ксав'є де Бурбона, графа Прованського, майбутнього Людовика XVIII.Подружжя не кохали один одного і їх шлюб був бездітним. Обидві вагітності її в 1774 та 1781 роках закінчилися викиднями[3]. У придворних колах свого брата граф Прованський не грав ніякої ролі, а дружина його, жінка хитра і нещира, не мала підтримки членами королівської сім'ї. Не маючи спільного із суспільством, Марія-Жозефіна жила одноосібно в парку Монтрей, де займалася господарством і розводила птахів.

У 1791 році вона втекла з Парижа і знайшла притулок у свого батька в Турині. Граф Прованський, який оголосив себе регентом, жив у Вероні. Після смерті Людовика XVII, єдиного вцілілого сина Людовика XVI й Марії-Антуанетти, у в'язниці в Тампле (16 червня 1795), французький двір у вигнанні оголосив графа Прованського королем Франції під ім'ям Людовіка XVIII. З цього часу для нього почалися поневіряння по Європі.

Марія-Жозефіна, ставши де-юре королевою Франції, продовжувала жити в Турині, де, за звичаєм, вела замкнутий спосіб життя. Вона спілкувалась лише з однієї фрейліною Маргаритою де Гурбільон (англ.) яку Людовик XVIII та його двір недолюблювали. Деякі історики припускають можливі лесбійські стосунки королеви з її фрейліною як першопричину її розбіжності з чоловіком[4]. Вторгнення Наполеона до Італії в 1796 році змусило подруг переїхати до Німеччини, вони оселилися в землі Шлезвіг-Гольштейн.

Бажаючи збільшити блиск свого двору, Людовик XVIII викликав дружину до Митаву (в ті роки місто вже перейшов під владу Російської Імперії), пред'явивши їй вимогу, аби вона не привозила з собою своєї фаворитки. Минуло вісім років відтоді, як подружжя розлучилося.

Коли 3 червня 1799 року королева прибула до Митаву, де Гурбільон також приїхала, але зупинилася в міському передмісті. У Митаві Марія-Жозефіна знову жила відокремлено, відвідуючи, крадькома від чоловіка, свою фаворитку, нудьгувала своїм безгрошів'ям і суворим кліматом Росії, і виявляла бажання виїхати. У березні 1801 року, коли Людовик XVIII отримав з Іспанії грошову допомогу, їй вдалося відправитися на води в Пірмонт. У вересні 1803 року залишившись без засобів до існування, Марія-Жозефіна приїхала до чоловіка у Варшаву, але не знайшла там того комфорту, до якого звикла. В її розпорядженні було всього дві кімнати, а єдиним доступною розвагою виявилися прогулянки по Саксонському саду (англ.) З квітня 1805 року вона знову жила з чоловіком в Митаві, до тих пір, поки в жовтні 1807 роки вони не переїхали до Англії. Спочатку вони жили в Ессексі, а наступного року осіли в замку Хартвелл (англ.)

Смерть і похорони[ред. | ред. код]

Королева Марія-Жозефіна померла 1810 року від набряків у замку Хартвелл, але була похована в Кальярському соборі на Сардинії. Там її брат, король Сардинії Карл Фелікс, установив значний пам'ятник на її могилі з написом «sapiens, prudens, pientissima» і «Galliarum Regina», буквально «Королева Галлії», тобто Франції.[5]

Генеалогія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Lundy D. R. The Peerage
  2. а б тезаурус CERLConsortium of European Research Libraries.
  3. Phillip, Mansel. Louis XVII (неопр.). — John Murray, 2005. — С. 13—14. — ISBN 0-7195-6709-2.
  4. Nagel, Susan. Marie-Therese, Child of Terror: The Fate of Marie Antoinette's Daughter, 2008
  5. Fraser, Lady Antonia: Marie Antoinette: The Journey. New York, Doubleday, 2001.She was buried at the courtyard of Antigony. She was the close friend of Marie Antionette.