Марія Могилянка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Марія Амалія Могилянка)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марія Амалія Могилянка
Maria Mohyla.jpg
Інші імена Maria Amalia Mohylanka, Maria Movilă
Народилася 1570/1591
Померла 10.12.1638; 1642; 1643 або після
Варшава
Підданство Річ Посполита
Національність молдованка
Проживання Золотий Потік,
Ім'я при народженні Maria Amalia Movilă
Прізвисько Добра Домна[1]
Діяльність меценатка
Відома фундаторка храмів, монастирів
Конфесія православна
Рід Могили
Батько Єремія Могила
Родичі Потоцькі, Януш Радзивілл (1612—1655) (зять)
Брати, сестри  • Костянтин Могила
 • Олександр Могила
 • Анна Могила
 • Вишневецька Раїна
Чоловік Стефан Потоцький, Миколай Фірлей
Діти Anna Potocka[d]
Петро Потоцький (староста снятинський)[2]
Ян (Януш) Потоцький
Павел Потоцький
  • POL COA Mohyła.svg

Марі́я Ама́лія Могиля́нка (іноді Марія Могилівна,[3] (пол. Maria Amalia Mohylanka, рум. Maria Movilă, 1570[4] / 1591 — 10 грудня 1638/1642[4]/ після 1642[5][6]/1643 або після[7], Варшава) — представниця молдовського роду Могил, донька господаря Молдови та його дружини Ельжбети Чомортань-Лозинської, сестра Раїни Могилянки та Анни[8], двоюрідна сестра митрополита київського Петра Могили. Меценатка.

Біографія[ред. | ред. код]

Донька господаря Молдови (який також отримав шляхетство Речі Посполитої) Єремії Могили та його дружини Ельжбети з Чомортань-Лозинських. Інших відомостей про дитинство, юність немає.

Скарб Потоцьких-Могил[ред. | ред. код]

Після смерті батька 1606 р. мати Ельжбета всіма силами намагалась зберегти престол Молдови за своїми синами, братами Марії Амалії. Для надання військової підтримки залучила трьох своїх зятів — Стефана Потоцького, князів Михайла Вишневецького і Самійла Корецького. Перед молдовським походом 1612 р. війська під командуванням чоловіка Стефана Потоцького (в поході зазнав поразки, потрапив у полон) через загрозу ймовірного нападу татар чи інших ворогів на недобудований замок у Золотому Потоці[9] перевезла родинну скарбницю з більш як 70 тисячами золотих, дорогоцінностями (разом зі скарбом лоґофетової Олени Мавроїни (десь з 1615 року дружини галицького підчашого Єжи Дидинського[10]) — вартістю близько 1 мільйона злотих[11]) із замку у Золотому Потоці до замку в Підгайцях, що належав чоловіку племінниці Анни — колись каштеляну галицькому, в той час руському воєводі Станіславові Ґольському (†1612), який виступав гарантом повернення скарбу.

Після смерті С. Ґольського, другого заміжжя Анни Потоцької новим власником замку став Ян Ґольський (пом. 1613) — рідний брат С. Ґольського, який відмовився віддавати скарб, як і його дружина (невдовзі вдова) Зофія Ґольська із Замехова (Стадницька, пізніше Лянцкоронська, Тишкевич). Це призвело до судових процесів (тривали майже 30 років, отримали в тодішній Речі Посполитій значний резонанс). Зокрема, Марія в червні 1613 року засвідчила в гродському суді Галича, що відвезла до «склепів» Підгаєцького замку своє майно та замкнула їх на колодки, які застала розбитими[12].

Після повернення з полону 1618 р. С. Потоцький узяв в облягу Підгайці. Для погашення вартості пропалого скарбу від З. Ґольської до Потоцьких перейшли міста Бучач, Чортків, Вербів, 23 села «бучацького ключа», срібла, клейнодів на 20 тисяч злотих.

Одруження короля Владислава IV Вази[ред. | ред. код]

Разом з сестрою Анною їздила до Відня зустрічати, супроводжувати в дорозі до Польщі Цецилію Ренату — доньку імператора Священної Римської імперії Фердинанда II, заручену з королем Польщі Владиславом IV Вазою[13].

Фундації[ред. | ред. код]

Разом з чоловіком надавала кошти:

Шлюби, діти[ред. | ред. код]

Марія Могилівна
Донька Катерина Радзивіл

У шлюбі зі Стефаном Потоцьким (1606 р.) народились:

Після смерті С. Потоцького вийшла вдруге заміж за маршалка Коронного трибуналу Миколая Фірлея (15881635), стала його другою дружиною.[16][17] Владислав Лозинський вказував, що вона вийшла заміж і втретє — за князя Костянтина Вишневецького.[18]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Боднарук І. Бучач сто років тому // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 69.
  2. Петро Потоцький (староста снятинський)
  3. Причинки до історії Бучацьких шкіл, ЗЧСВВ. — Т. IV. — Вип. 3—4. — С. 756.
  4. а б Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu… — S. 15.
  5. Firlejowie (02) (пол.)
  6. Potoccy (01) (пол.)
  7. а б Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 89.
  8. дружини Станіслава «Ревери» Потоцького
  9. Skrzypecki T. H. Potok Złoty… — S. 31.
  10. Łoziński W. Prawem i lewem… — T. 2. — S. 86.
  11. Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Św. Trójcy w Podhajcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Antykwa, 1996. — T. 4. — 402 il. — S. 158. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I.). — ISBN 83-85739-34-3. (пол.)
  12. Łoziński W. Prawem i lewem… — T. 2. — S. 72.
  13. Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — Lwów, 1740. — Т. 3. — S. 289—290.
  14. Високому або Низькому
  15. Wasiliewski T. Radziwiłł Janusz h. Trąby (1612—1655) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/2, zeszyt 125. — S. 208—215. (пол.)
  16. Lepszy K. Firlej Mikołaj (1588—1636) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, 1948. — T. VII/1, zeszyt 31. — S. 15. (пол.)
  17. відомості про дітей відсутні
  18. Łoziński W. Prawem i lewem… — T. 2. — S. 96—97.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]