Марія Анна Вікторія Баварська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марія Анна Вікторія Баварська
Duchess Maria Anna Christina Victoria of Bavaria, 'la Grande Dauphine'..jpg
Народилася 28 листопада 1660(1660-11-28)[1][2]
Мюнхен, Баварія, Священна Римська імперія
Померла 20 квітня 1690(1690-04-20)[1][2] (29 років)
Версальський палац, Версаль, Королівство Франція
Поховання Абатство Сен-Дені
Країна Німеччина
Діяльність аристократ
Знання мов німецька
Титул Герцог і герцогиня[d]
Рід Віттельсбахи
Батько Фердинанд Марія
Мати Генрієтта Аделаїда Савойська
Брати, сестри Віоланта Беатриса Баварська, Максиміліан II і Йозеф Клеменс (архієпископ Кельна)
У шлюбі з Людовик Великий Дофін[2]
Діти Філіп V, Людовик, герцог Бургундський[2] і Charles, Duke of Berryd[3]
Arms of Marie Anne Victoire of Bavaria as Dauphine of France.png

Марія Анна Крістіна Вікторія Баварська (нім. Maria Anna Christine Victoria von Wittelsbach, Herzogin zu Bayern und Pfalzgräfin bei Rhein ; 28 листопада 1660, Мюнхен — 20 квітня 1690, Версаль) — дружина Людовика Великого Дофіна, сина і спадкоємця короля Франції Людовіка XIV.

Біографія[ред. | ред. код]

Марія Анна Крістіна Вікторія була старшою дочкою курфюрста Баварії Фердинанда Марії (1636—1679) і його дружини принцеси Генрієтти Аделаїди Савойської (1636—1676). По лінії матері вона була онукою герцога Савойського Віктора Амадея I і Марії Крістіни Французької, яка була другою дочкою короля Франції Генріха IV і Марії Медичі. Крім того, також по жіночій лінії Генрієтта Аделаїда була прапраонукою імператора Фердинанда I. Через свого батька дівчинка була нащадком відразу двох імператорів Священної Римської імперії: Фердинанда I, дочка якого Анна, приходилася батькові Марії Анні Крістіні Вікторії прабабусею по чоловічій лінії, і Фердинанда II, який доводився Фердинанду Марії дідом по матері.

Вона народилася в Мюнхені. Марія Анна Вікторія була у дуже близьких стосунках зі своєю матер'ю, яка померла в 1676 році. Принцеса виросла і бачачи будівництво Німфенбурга, що почалося в 1664 році після народження її брата Максиміліана. Також її братом і сестрою були Йосип Клеменс Баварський і Віоланта Беатриса, дружина Фернандо Медичі. Готуючись до ролі майбутньої королеви Франції, Марія Анна Вікторія отримала пристойну освіту. Вона розмовляла на декількох мовах, а саме рідною німецькою, а також французькою, італійською та латинською.

В 1668 році у віці восьми років Марія Анна Вікторія була заручена з дофіном Людовіком. Її майбутній чоловік приходився їй троюрідним братом. 28 січня 1680 року в Мюнхені відбулася заочна церемонія. а весілля — 7 березня. Марія Анна Вікторія була першою дофіною Франції з часів Марії Шотландської, яка вийшла заміж за Франциска II в 1558 році.

Після прибуття до Франції вона стала другою за значимістю жінкою при дворі після своєї свекрухи, Марії Терезії Іспанської. Королева померла в липні 1683 року, що дозволило Марії Анні зайняти вище місце в ієрархії в Версалі. По суті, вона стала самою знатною жінкою при дворі. Король чекав, що вона буде виконувати функції першої леді королівства. Але погане здоров'я зробили її непридатною для таких обов'язків, і вона втратила довіру короля, який вважав, що дофіна не виконує свого обов'язку.

У чоловіка Марії Анни з'явилися коханки[4], а вона стала вести замкнутий спосіб життя, проводячи час у своїх апартаментах. Там вона розмовляла зі своїми друзями на німецькій мові, яку її чоловік не зрозумів. Вона дружила з Єлизаветою Шарлоттою Пфальцською, дружиною герцога Філіпа Орлеанського, (молодшого брата Людовика XIV) і, отже, невісткою короля. Марія Анна Вікторія страждала на депресію через те, що вважала себе некрасивою.

В 1690 році Марія Анна Вікторія померла від туберкульозу. Дофіна була похована в королівській базиліці Сен-Дені.

Діти[ред. | ред. код]

Предки[ред. | ред. код]

Образ Марії в кіно[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Find a Grave — 1995.
  2. а б в г Kindred Britain
  3. Lundy D. R. The Peerage
  4. Бретон Ги. Истории любви в истории Франции. Книга 2. В кругу королев и фавориток. Том 3. пер. с франц. С. Г. Чалтыкьян. От Великого Конде до Короля-Солнце. Том 4. пер. с франц. Е. Д. Мурашкинцевой. — М.:Крон-Пресс,1993. — С.504.

Література[ред. | ред. код]

  • Simone Bertière. Les Femmes du Roi-Soleil. — Éditions de Fallois, 1998..