Марія Антіохійська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марія Антіохійська
Marie d'Antioche
Maria of Antioch 01.jpg
Народилася 1145(1145)
Антіохія
Померла 1182
Константинополь
·задушено
Громадянство
(підданство)
Byzantine imperial flag, 14th century, square.svg Візантійська імперія
Національність француженка
Діяльність черниця
Титул імператриця
Рід Рамнульфіди
Батько Раймунд де Пуатьє
Мати Констанція I
Брати, сестри  • Боемунд III (князь Антіохії), Philippa of Antioch[d], Agnes of Antioch[d] і Jeanne of Antioch[d]
У шлюбі з Мануїл I
Діти 1 син

Марія Антіохійська (11451182) — візантійська імператриця і регентша.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походила з французького аристократичного роду Рамнульфідів. Донька Констанції I, княгині Антіохійської, та графа Раймунда де Пуатьє (старшого з позашлюбних дітей Аквітанського герцога Вільгельма IX). Народилася у 1145 році в Антіохії. З дитинства була відома своєю красою.

У 1149 році втратила батька, який загинув у битві з військом атабека Мосула біля Інабу. Матір 1153 року вийшла заміж за лицаря Рено де Шатільйона, який у 1159 році визнав зверхність Візантії, а наприкінці 1160 року потрапив у полон. У цей час візантійський імператор Мануїл I став вдівцем, тому шукав дружину, оскільки не мав сина-спадкоємця. Саме тоді Констанція Антіохійська вступила у конфлікт з Аймері Лимозьким, латинським патріархом Антіохії, стосовно регентства над своїм сином Боемундом III. За цих обставин Мануїл I обрав за дружину Марію, а потім допоміг її матері стати регентшею. 26 грудня 1161 року в Константинополі Марія Антіохійська вийшла заміж за візантійського імператора.

Доволі швидко набула значного впливу на чоловіка, активно цікавилася політичними справами. Водночас сприяла Мануїлові I у зміцненні союзів з державами хрестоносців в Сирії та Палестині. 1166 року переконала чоловіка викупити свого брата Боемунда III, що потрапив у полон до Нур ад-Діна, атабека Мосула. Водночас сприяла налагодженню дипломатичних контактів між Мануїлом I і папою римським Олександром III, схиляючи чоловіка до підтримки церковної унії. Також сприяла укладанню шлюбу між сином і донькою французького короля.

У 1180 році після смерті чоловіка стала черницею під ім'ям Ксенія, але при цьому набула права регентші при малолітньому синові—імператорові Олексії II. Допомагав Марії керувати імперією її коханець протосебаст Олексій Комнін.

Доволі швидко уряд Марії виявив некомпетентність, зажерливість, посилилося хабарництво. При цьому регентша надавала підтримку італійським та марсельським купцям на противагу грецьким. Також від управління було відсторонено інших представників династії Комнінів. Це викликало невдоволення візантійської знаті. Спочатку заколот влаштували Марія Комнін, старша донька Мануїла I від першого шлюбу, та її чоловік цезар Рене Монферратський. Але змову було викрито — Марію Комнін було відправлено до монастиря Діомеда, а її чоловіка отруєно.

У 1181 році заколот підняв Андронік Комнін в фемі Халдія. Намагання регентші організувати оборону й дістати допомогу від Угорщини виявилися марними. Внаслідок зради Андронік Комнін захопив Константинополь у 1182 році. Невдовзі стає співімператором Олексія II. Останнього було змушено підписати наказ про страту матері, яку було задушено прихильниками Андроніка того ж року.

Родина[ред. | ред. код]

Чоловік — Мануїл I.

Діти:

Джерела[ред. | ред. код]

  • John Cinnamus, Deeds of John and Manuel Comnenus, trans. Charles M. Brand. Columbia University Press, 1976.
  • Steven Runciman: Geschichte der Kreuzzüge. 7. Auflage, dtv-Verlag, München 1997.
  • Lynda Garland, Byzantine Empresses: Women and Power in Byzantium AD 527—1204, first edition (1999), Routledge, ISBN 0-415-14688-7, pages 180—186.
  • John Julius Norwich: Bisanzio Splendore e Decadenza di un Impero, Arnoldo Mondatori Editore, Mailand 2000 (Originaltitel: A Short History of Byzantium, 1997).