Марія Багратіоні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Maria Bagrationi Byzantine Empress.png

Імператриця Марія (груз. მარიამ დედოფალი) (1053—1118) — донька грузинського царя Баграта IV, яка, стала однією з ключових фігур політичного життя Константинополя 1070-х років, сприяла приходу до влади Комнінів.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походила з династії Багратіоні. Донька Баграта IV, царя Грузії, та Борени Аланської. Народилася між 1050 та 1053 роками. При хрещенні отримала ім'я Марта. Відрізнялася красою. Вона вперше приїхала до Константинополя, до двору імператриці Феодори, у 1056 році, коли була ще дитиною. Десять років по тому її видали заміж за спадкоємця імператора Костянтина X — Михайла. Освіту здобула у Константинопольській вищій школі.

У 1067 році після важкої хвороби помер імператор Візантії Костянтин X Дука. Але після смерті свого батька Михайло VII номінально став візантійським імператором. Фактична влада належала його мати — імператриця Євдокії. А остання невдовзі передала владу новому чоловікову Роману IV Діогену. Лише 1071 році Марія разом з чоловіком стає повновладною імператрицею.

У 1078 році Михайла VII було повалено Никифором Вотаніатом, що став імператором. Для зміцнення свого становища він бажав побратися з Марією. Остання виставила умову — оголосити її сина Костянтина спадкоємцем трону. Вотаніат погодився, але після шлюбу, слова свого не дотримав. Тоді імператриця увійшла у змову з метою повалення чоловіка. Зрештою у 1081 році імператором стає Олексій I Комнін, що був закоханий в Марію, але вимушен був одружитися на Ірині Дукені.

У 1095 році помирає син Марії — співімператор Костнятин. після цього в неї пропадає жага до життя, вона віддаляється від двору. Більше увагу приділяє підтримці церкви та монастирів. За відомістю істориків, Марія була присутня на Руїсько-Урбніських зборах в 1104 році, які скликав її небіж — цар Давид Будівельник. Померла у 1118 році.

Опис[ред. | ред. код]

Анна Комнін, автор твору «Алексіада», писала про Марію: «Маріам була високою і стрункою, як кипарис, білого як сніг, обличя не дуже кругле, але як весняна червона троянда, що розпустилася. Вії довгі і дивовижні, очі блакитні. Рука художника часто передає різне забарвлення квітів, які дарує нам природа в різні пори року, але краса імператриці і її чарівна привабливість, її доброчесний характер - все це перевершує живопис і мистецтво. Скульптор не залишив скульптуру подібну Маріам. Кажуть, що голова Горгони перетворювала в камінь людей, глянувши на неї, але той, хто випадково міг побачити імператрицю Марію, коли вона прогулювалася, він як скам'янілий залишався в тому ж положенні, в якому зустрічався з царицею ... Це була жива скульптура, яка полонила любителів прекрасного ...».

Джерела[ред. | ред. код]

  • Lynda Garland, Byzantine Empresses: Women and Power in Byzantium AD 527—1204, first edition (1999), Routledge, ISBN 0-415-14688-7, pages 180—186.