Білецька Марія Іларіонівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марія Іларіонівна Білецька
Інші імена Марія Білинська
Народилася 1864(1864)
м. Тернопіль, Австро-Угорщина, нині Україна
Померла 30 грудня 1937(1937-12-30)
м. Львів, Польська Республіка, нині Україна
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаПольща Польща
Національність українка

Марі́я Іларіонівна Біле́цька (з дому — Білинська; нар. 1864, м. Тернопіль — пом. 30 грудня 1937, м. Львів) — український педагог, громадська діячка. Сестра Йосипа Білинського, дружина Василя Білецького (Василя Білецького (1856 р. н.) або Василя Білецького (1857 р. н.).

Життєпис[ред.ред. код]

Голова «Клубу русинок» і «Жіночої громади» у Львові. Співорганізатор першої приватної восьмирічної української дівочої школи ім. Т. Шевченка у Львові (1898), викладач української мови, згодом керівник цієї школи (до 1908).

Як педагог відзначалась високою майстерністю, гуманним ставленням до дітей.

Брала участь у жіночому русі в Галичині, організатор і керівник жіночої виробничо-виховної кооперативи жіночого виробничо-виховного об'єднання «Труд», яка давала дівчатам-українкам загальну освіту і ремісничу підготовку. Очолювала Інститут святої Ольги (1899-1922). 1910 разом з іншими представниками «Жіночої громади» обстоювала у Галицькому сеймі рівноправність жінок.

Під час Першої світової війни працювала в комітетах допомоги інвалідам і голодуючим.

1921-1922 — голова Союзу українок, 1925-1926 — голова Українського товариства опіки над інвалідами.

Входила до складу Народного Комітету, обраного Народним з'їздом УНТП 21 травня 1923 року. Комітетом керували доктор Степан Баран, доктор Володимир Бачинський, Білецька Марія, Гарасимів Антін та ряд інших.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.