Марія Василівна Гамалія
 | Тема цієї статті може не відповідати загальним критеріям значущості Вікіпедії. (Лютий 2012) |
| Марія Василівна Гамалія | |
|---|---|
| Народилася | до 1670 |
| Померла | 1716 |
| Діяльність | меценат |
| Конфесія | православна |
| У шлюбі з | Григорій Гамалія |
 | |
Марі́я Васи́лівна Гамалі́я (до 1670 — †1716) — українська меценатка, дружина Григорія Гамалії.
По його смерти заповіла частину маєтностей чоловіка Києво-Михайлівському Золотоверхому монастиреві та Лубенському Мгарському Спасо-Преображенському монастиреві[1]. Власність було розділено на дві частини, одну з яких мав отримати її внук Іван Гамалія, другу — Спасо-Преображенський Лубенський Мгарський монастир в особі ігумена Кощаківського, про що Марією було складено заповіт. Однак Кощаківський помер і жертводавиця змінила заповіт — замість лубенського монастиря призначила спадщину Свято-Михалівській Золотоверхій обителі, що документально скріпила у заповіті 12 травня 1712 року, затвердженому універсалом гетьмана Скоропадського від 15 жовтня 1713 року.
Таким чином Михайлівський Золотоверхий монастир отримав село Бодаква, хутори Хрулі, Ведкалівка, два млини тощо. Незадовго до смерті Марії Гамалії на її власність, в тому числі й відписану монастиреві, почалися зазіхання рідні та місцевої адміністрації. Зокрема, на луки під Бодаквою претендував гадяцький полковник Г. Милорадович. Після скарги вдови до гетьмана, останній відгукнувся з універсалом від 14 липня 1714 року, де підсумовувалися результати комісій зі спірних питань. Комісія, спираючись на свідчення старожилів, визнала правоту Гамалії. 17 серпня 1716 року складено новий заповіт, підписаний лише хрестиком, але затверджений низкою авторитетних осіб, серед них київським митрополитом Йосафатом Кроковським. В цьому заповіті, очевидно складеному при смерті, стверджувалися права Свято-Михайлівського монастиря на подаровані раніше маєтності. Внукові Івану відписано млин на чотири камені та з двома колесами на Хрулівській греблі, що на річці Сула, сад під Христинівкою та слобідку з людьми. Універсал Скоропадського від 7 липня 1717 року, про поділ земель між монастирем та внуком Марії, називає її покійною[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Панашенко В. В. Гамалія Григорій Михайлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- ↑ Документальна спадщина Свят-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві XVI—XVIII ст. [Архівовано 15 січня 2015 у Wayback Machine.] С. 14-14, 310—311.