Марія Василівна Кочубей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Марія Василівна Кочубей (у дівоцтві Васильчикова, 10 вересня 1779, Москва — 12 січня 1844, Париж) — княгиня, онука останнього гетьмана Кирила Розумовського.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася в сім'ї камергера Василя Семеновича Васильчикова (1743-1808), брата єкатерининського фаворита, і фрейліни графині Анни Кирилівни Розумовської (1754-1826), дочки останнього гетьмана, яка закінчила життя схимомонахинею під ім'ям стариці Агнії.

Майже відразу після народження її практично викрала і відвезла в Петербург тітка, Наталія Кирилівна Загряжська, у якої не було дітей. Батьки намагалися домогтися повернення дочки, але Загряжська оголосила, що якщо їй залишать Марію, то вона зробить її єдиною спадкоємицею. Рідні вирішили не перешкоджати. Загряжська сильно прив'язалася до своєї «Марійкі» і дійсно залишила їй все своє величезне майно.

В вересні 1799 року до Марії Василівни посватався віце-канцлер, улюбленець Павла I граф Віктор Кочубей. З цього приводу граф П. Завадовський писав своєму другові С. Р. Воронцову[1]:

« О женитьбе Кочубея давно молва; а вчера сказали мне, что и позволение от двора уже есть, по докладу о том, доселе не открывался мне ни словом о своем намерении; а я не рассудил учинить допрос о том, что таил он. В любовных делах он всегда был ветреник, наконец, обрушился. Hе только в его лета, но и позднего века человек попадает в подобную западню. Следовательно, дивиться тут нечему. »

Як говорилося в сімейному переказі, сватання було раптовим, і було викликано вгаданим Кочубеєм наміром імператора одружити його на своїй фаворитці А. П. Лопухиній. 15 жовтня 1799 відбулося весілля, Віктор Павлович, що потрапив у немилість, пізньої осені поїхав з дружиною в Диканьку, а потім в Дрезден.

Після воцаріння Олександра I Віктор Кочубей повернувся в Петербург і незабаром викликав до себе і дружину, яка нещодавно народила дочку. З ними оселилася і Наталія Кирилівна Загряжська, яка не покидає улюблену племінницю до самої смерті. Блискуча кар'єра чоловіка і його близькість до Олександра I допомогли Марії Василівні зайняти високе становище.

22 липня 1804 Марія Кочубей була стала кавалерственною дамою ордена Святої Катерини, 22 серпня 1826 - статс-дамою, а 15 квітня 1841 Марія Василівна отримала орден Святої Катерини I класу.

У 1817-1818 роках родина Кочубеїв жила в Парижі. Повернувшись до Росії, вони відразу оселилися в Царському Селі на дачі, де у них запросто бували імператори Олександр, а потім Микола Павлович. Поет Пушкін був постійним відвідувачем їх петербурзького будинку на Фонтанці.

Сперанський, що близько знав подружжя Кочубеїв, так описував Марію Василівну в листі дочки в 1818 році:

« Графиня Кочубей есть прекраснейшее моральное женское существо, которые только удавалось мне видеть »

Доллі Фикельмон вважала її [2]

« милой и обоятельной, при этом очень живой, весьма остроумной и умеющий излагать свои мысли очаровательным манером. »

Овдовівши в 1834 році, Марiя Василівна змушена була продати дачу в Царському Селі, щоб погасити борги. Проживаючи взимку в Петербурзі, вона не припиняла блискучих прийомів, встановлених за життя чоловіка. Літо зазвичай проводила в Диканьці, іноді виїжджаючи за кордон. Під час однієї з таких поїздок вона і померла. Тіло було перевезено в Санкт-Петербург, де і поховано в церкві Святого Духа Олександро-Невської Лаври.

Сім'я[ред. | ред. код]

В шлюбі Кочубеї мали 13 дітей, з них 8 померли в дитинстві:

  • Наталія Вікторівна (1800-1855), одружена з графом А. Г. Строгановим (1795-1879), юнацька любов А. С. Пушкіна.
  • Олександр Вікторович (1803-1808).
  • Павло Вікторович (1804-1807).
  • Микола Вікторович (1805-1811).
  • Андрій Вікторович (1807-1816).
  • Катерина Вікторівна (1808-1809).
  • Єлизавета Вікторівна (1809-1809).
  • Лев Вікторович (1810-1890), дійсний статський радник, був одружений на композиторці Єлизаветі Василівні Кочубей (1821-1897).
  • Олена Вікторівна (1811-1811).
  • Василь Вікторович (1812-1850), камергер, дійсний статський радник, археолог і нумізмат, одружений з 1847 року на вдові княгині Олені Павлівні Білосільських, уродженій Бібіковій (1812-1888), падчерці А. Х. Бенкендорфа.
  • Анна Вікторівна (1813-1827).
  • Михайло Вікторович (1816-1874), гофмаршал, одружений з княжною Марією Іванівною Барятинською (1818-1843), дочкою І. І. Барятинського.
  • Сергій Вікторович (1820-1880), дійсний статський радник, полтавський предводитель дворянства, одружений на Софії Олександрівні Демидовій, уродженій графині Бенкендорф (1825-1875), доньці генерала А. Х. Бенкендорфа.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Архив князя Воронцова. Т.12., 1877.
  2. Д. Фикельмон. Дневник 1829—1837. Весь пушкинский Петербург, 2009.- с. 60.