Марія Гепперт-Маєр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марія Гепперт-Маєр
Maria Goeppert-Mayer
Maria Goeppert-Mayer.jpg
Народилася 28 червня 1906(1906-06-28)
Катовіце, Німецька Імперія
Померла 20 лютого 1972(1972-02-20) (65 років)
Сан-Дієго, США
серцева недостатність[1]
Місце проживання США
Громадянство Flag of the United States.svg США
Alma mater Геттінгенський університет[1]
Галузь наукових інтересів Ядерна фізика
Заклад Університет Джонса Гопкінса, Каліфорнійський університет у Сан-Дієго[d] і Колумбійський університет
Науковий керівник Макс Борн
Член Гайдельберзька академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Американське філософське товариство[d][2] і Американське фізичне товариство[2]
Батько Friedrich Göppert[d][1]
У шлюбі з Джозеф Едвард Маєр
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (1963)
Автограф Maria Goeppert-Mayer signature.JPG

Марія Гепперт-Маєр у Вікісховищі?

Марі́я Ге́пперт-Ма́єр (нім. Maria Goeppert-Mayer; 28 червня 1906, Катовіце, Німецька Імперія — 20 лютого 1972, Сан-Дієго, США) — видатна жінка-фізик, одна з небагатьох жінок-лауреаток Нобелевскої премії з фізики (пів-премії за 1963, разом з Гансом Єнсеном «за відкриття, що стосуються оболонкової структури ядра»; другу половину премії отримав Юджин Вігнер «за вклад в теорію атомного ядра та елементарних часток, особливо за допомогою відкриття та використання фундаментальних принципів симетрії»).

Біографія[ред.ред. код]

Марія була єдиною дитиною в сім'ї професора педіатрії Фрідріха Гепперта та вчительки мови та літератури Марії Гепперт. У 1910 р. сім'я переїхала в Геттінген, де батько став професором педіатрії в університеті. З ранніх років Марія була оточена студентами та викладачами університету, такими інтелектуалами як Енріко Фермі, Вернер Гейзенберг, Поль Дірак та Вольфганг Паулі. У 1924 р склала вступний іспит в університет (Abitur) і була прийнята туди. Слухала лекції, в тому числі і в Макса Борна, Джеймса Франка та Адольфа Отто Рейнольд-Віндхауза. У 1930 р одружилася зі співробітником Джеймса Франка — Джозефом Едвардом Маєром. Незабаром вони переїхали в США — на батьківщину Маєра.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

З 1931 по 1939 роки Гепперт-Маєр безкоштовно викладала в університеті імені Джонса Хопкінса в Балтиморі, а з 1940 по 1946 - в Колумбійському університеті. Після цього викладала в університеті Чикаго. Отримати оплачену роботу було неможливо, з одного боку через велику депресію, а з іншого - через зайнятість у тих же університетах, де її чоловік був професором, і її могли звинуватити у використанні родинних зв'язків. У 1940 р. видала спільно з чоловіком книгу «Статистична механіка».

Після утворення Аргонської національної лабораторії в 1946 р. Гепперт-Маєр запропонували роботу на півставки старшою науковою співробітницею у відділі теоретичної фізики. Якраз у цей період вона розробила оболонкову модель ядра, за яку отримала пізніше Нобелівську премію з фізики.

Модель Гепперт-Маєр пояснювала існування магічних чисел у фізиці ядра тим фактом, що елементи з атомними масами 2, 8, 20, 28, 50, 82 та 126 стабільніші за сусідів у періодичній таблиці. Природа цього пояснення полягає в спін-орбітальній взаємодії нуклонів, в результаті чого в ядрі утворювалися оболонки з можливою кількістю нуклонів 2, 6, 10 і ін. При заповненні чергової оболонки виходить надзвичайно стабільна конфігурація ядра. За її власним описом:

Уявіть собі кімнату з парами, що вальсують. Припустимо, що вони вальсують в кімнаті колами, одні з яких лежать всередині інших. Тепер уявіть, що ви можете розмістити на одне коло дві пари, якщо одна з них буде описувати коло за годинниковою стрілкою, а друга проти годинникової стрілки. Тепер додамо таке — нехай пари, рухаючись по колу, крім того крутяться навколо своєї осі. Проте не всі пари з тих, що описують коло за годинниковою стрілкою, також обертаються за годинниковою стрілкою — деякі обертаються проти годинникової стрілки. Те ж саме протікає і з парами, які описують коло проти годинникової стрілки, — деякі обертаються за годинниковою стрілкою, а інші проти годинникової.

Приблизно в той же час незалежно від неї німецький фізик Ганс Єнсен побудував таку ж теорію оболонкової моделі ядра. У 1955 вони спільно написали книгу «Елементарна теорія оболонкової моделі ядра». Після нагородження Нобелівською премією в 1963 Гепперт-Маєр сказала: «Зробити роботу було вдвічі цікавіше, ніж отримати приз за неї».

У 1935 році Гепперт-Маєр вперше розглянула можливість подвійного бета-розпаду атомних ядер і розрахувала вірогідність цього процесу.

Наприкінці 1940-х — початку 1950-х років вона виконала розрахунки з поглинання випромінювання для Едварда Теллера, які, ймовірно, використовувались при конструюванні водневої бомби.

Після смерті Гепперт-Маєр Американське фізичне товариство затвердило нагороду в її честь, яку присуджували молодим жінка-фізикам на початку наукової кар'єри. Жінка зі ступінню кандидата наук може отримати гроші, а також можливість виступати з лекціями на тему своїх досліджень в чотирьох провідних наукових закладах. Чиказький університет також щорічно присуджує премію видатній молодій жінці-вченій або інженерці. Каліфорнійський університет у Сан-Дієго проводить щорічний симпозіум імені Гепперт-Маєр, який збирає жінок-дослідниць для обговорення сучасної науки.

У літературі[ред.ред. код]

Згадується в романі Грегорі Бенфорда «Панорама часів»:

…Гордон пригледівся й упізнав Марію Гепперт-Маєр — єдину жінку на факультеті. Вона недавно перенесла інсульт і тепер з'являлася рідко, переміщуючись коридорами ніби привид. Ліва сторона її тіла була частково паралізована, а мова стала невиразною. Шкіра на обличчі обвисла, вона здавалась дуже втомленою, проте в очах її світився незгасимий інтелект…

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Борн М., Гепперт-Майер М. Теория твёрдого тела. — Л.-М. : ОНТИ, 1938. — 268 с.
  • Гепперт-Майер М., Иенсен И. Г. Д.. Элементарная теория ядерных оболочек. — М. : ИЛ, 1958. — 318 с.
  • Майер Дж., Гепперт-Майер М. Статистическая механика. — М. : Мир, 1980. — 544 с.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Ogilvie M. B. The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives From Ancient Times to the Mid-20th Century Routledge, 2003. — Vol. 1. — P. 510. — 798 p. — ISBN 978-1-135-96342-2
  2. а б NNDB — 2002.