Марія Гогенцоллерн-Зігмарінген

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марія Гогенцоллерн-Зігмарінген
нім. Maria von Hohenzollern-Sigmaringen
Maria von Hohenzollern-Sigmaringen.jpg
Марія Луїза в день весілля
Ім'я при народженні Марія Луїза Александра Кароліна
Народилася 17 листопада 1845(1845-11-17)
Зігмарінген
Померла 26 листопада 1912(1912-11-26) (67 років)
Брюссель, Бельгія
·пневмонія
Поховання Церква Богоматері Лакенської, Брюссель
Країна Flag of Germany (1867–1918).svg Німеччина
Національність німкеня
Діяльність живопис, благодійність
Знання мов німецька
Титул графиня Фландрська
Конфесія католицтво
Рід Гогенцоллерни-Зігмарінгени, Саксен-Кобург-Готи
Батько Карл Антон Гогенцоллерн-Зігмарінген
Мати Жозефіна Баденська
Брати, сестри Стефанія Гогенцоллерн-Зігмарінген, Prince Anton of Hohenzollern-Sigmaringend, Leopold, Prince of Hohenzollernd, Кароль I і Prince Frederick of Hohenzollern-Sigmaringend
У шлюбі з Філіп Бельгійський
Діти Бодуен, Генрієтта, Жозефіна Марія, Жозефіна Кароліна, Альберт
Автограф Signature de la comtesse de Flandre.jpg
Нагороди
Дама ордена Луїзи

Орден Королеви Марії Луїзи
Герб

Блазон Марії Гогенцоллерн-Зігмарінген

Марія Луїза Александріна Кароліна Гогенцоллерн-Зігмарінген (нім. Marie Luise Alexandrine Karoline von Hohenzollern-Sigmaringen), (нар. 17 листопада 1845 — пом. 26 листопада 1912) — принцеса Гогенцоллерна-Зігмарінгена, донька князя Гогенцоллерна-Зігмарінгена Карла Антона та баденської принцеси Жозефіни, дружина графа Фландрського Філіпа.

Біографія[ред. | ред. код]

Марія народилась 17 листопада 1845 року у Зігмарінгені. Вона була шостою дитиною та другою донькою в родині спадкоємного принца Гогенцоллерна-Зігмарінгена Карла Антона та його дружини Жозефіни Бельгійської. Дівчинка мала старших братів Леопольда, Карла, Антона та Фрідріха і сестру Стефанію.

Внаслідок революції 1848 року її батько передчасно став правлячим князем Гогенцоллерна-Зігмарінгена, та вже за рік був змушений передати князівство прусському королю Фрідріху Вільгельму IV, який приєднав його до своїх володінь.

На початку 1850-х родина оселилася у замку Єґерьхоф на околиці Дюссельдорфа. Батько й надалі продовжував залишатися видною фігурою у прусській політиці і навіть був міністром-президентом Пруссії.

Старша сестра Марії у 1858 році вийшла заміж за португальського короля. Брата Карла у 1866-му було обрано князем Румунії.

Марія розглядалася як можлива наречена для принца Уельського Берті. Однак, її кандидатура була відкинута через релігійні міркування.[1] Дружиною Альберта стала лютеранка Олександра Данська.

Філіп Фландрський

Сама принцеса у віці 21 року вийшла заміж за бельгійського принца Філіпа, що носив титул графа Фландрського. Весілля відбулося 25 квітня 1867 року у Берліні. Вінчання провів єпископ Генріх Ферстер у Катедральному соборі святої Ядвіґи.

Шлюб виявився щасливим. У подружжя народилося п'ятеро дітей:

  • Бодуен (18691891) — спадкоємець бельгійського трону, помер у віці 21 року бездітним та неодруженим.
  • Генрієтта (18701948) — дружина герцога Вандома Еммануеля Орлеанського, мала четверо дітей;
  • Жозефіна Марія (18701871) — близнючка Генрієтти, прожила лише два місяці;
  • Жозефіна Кароліна (18721958) — дружина принца Карла Антона Гогенцоллерна, мала четверо дітей;
  • Альберт (18751934) — король Бельгії у 19091934 роках, був одруженим з Єлизаветою Баварською, мав двох синів та доньку.

Спочатку подружжя жило у королівському палаці в Брюсселі, а у травні 1868 перебралося до Палацу графа Фландрського, який Філіп придбав у 1866. У родини була також резиденція у Швейцарії на березі озера Люцерн. Офіційні зобов'язання пари були таковими, що вони могли з комфортом усамітнится в своїй домівці, маючи власний пошт близько 70 осіб. В палаці містилася цінна бібліотека, а їхньому у розпорядженні були першокласні коні, для Марії з них було відведено десять поні.

Принцеса була досвідченим художником і інколи виставляла свої картини на Брюссельській виставці. Залишила також визначні офорти. В юності вона займалася із Якобсеном, що був учнем Муке, а в Бельгії довела свою майстерність до довершеності, беручи уроки у ван дер Хехта. Була також почесним президентом об'єднання граверів, заохочуючи відродження цієї забутої техніки.

У неї був літературний салон, який слугував місцем збору багатьох авторів. Також Марія добре розбиралася в музиці.

Маючи достатньо коштів, принцеса фінансово підтримувала різні благодійні організації.

Оскільки королівська сім'я Бельгії не мала спадкоємця, всі надії покладалися на родину графа Фландрського, в якій зростали два сини. Старший, Бодуен, передчасно помер у віці 21 року, не залишивши нащадків. Молодший, Альберт, ще за життя матері зійшов на трон Бельгії у 1909 році.

Філіп до цього часу не дожив. Його не стало у листопаді 1905-го. Марія пережила чоловіка на сім років і пішла з життя 26 листопада 1912. Похована поруч із чоловіком у церкві Богоматері Лакенської в Брюсселі.

З 2013 року королем Бельгії є її правнук Філіп I, що отримав їм'я на честь прадіда.[2]

Нагороди[ред. | ред. код]

Генеалогія[ред. | ред. код]

Антон Алоїз Гогенцоллерн-Зігмаринен
Adel im Wandel401.jpg
 
Амалія Зефірина Сальм-Кірбурзька
Laby - Amalie Zephyrine von Salm-Kyrburg.jpg
 
П'єр Мюрат
 
Луїза д'Астор
 
Карл Людвіг Баденський
Karel Lodewijk van Baden aka Karl Ludwig von Baden aka Margrave Charles Louis of Baden.jpg
 
Амалія Гессен-Дармштадтська
AmalieHesse-Darmstadt.jpg
 
Клод де Богарне
 
Клаудіна де Лізей-Марнезія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл Гогенцоллерн-Зігмарінген
KarlHohenzSig.gif
 
 
 
 
 
Марія Антуанетта Мюрат
Antoinette Murat Fürstin von Hohenzollern-Sigmaringen.jpg
 
 
 
 
 
Карл Баденський
KarelBaden.jpg
 
 
 
 
 
Стефанія де Богарне
Stéphanie de Beauharnais 1815.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл Антон Гогенцоллерн-Зігмарінген
Fürst Karl Anton von Hohenzollern.JPG
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Жозефіна Баденська
JosephineBaden.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Hibbert, Christopher (2007). Edward VII: The Last Victorian King. New York: Palgrave Macmillan.
  2. Damien Bilteryst, Philippe Comte de Flandre, Frère de Léopold II, Bruxelles, 2014, стор.8

Посилання[ред. | ред. код]