Марія Грецька та Данська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марія Грецька та Данська
Μαρία της Ελλάδας και Δανίας
MariadeGrècia.jpg
Фото Марії Грецької у 1900-ті
Псевдо Марія Георгіївна
Народилася 3 березня 1876(1876-03-03)
Афіни, Королівство Греція
Померла 14 грудня 1940(1940-12-14) (64 роки)
Афіни, Королівство Греція
·серцевий напад
Поховання цвинтар палацу Татої
Підданство Королівство Греція
Володіє мовами Новогрецька, англійська, французька і російська
Титул принцеса Грецька та Данська
велика княгиня Російської імперії
Конфесія православ'я
Рід Глюксбурги, Романови
Батько Георг I
Мати Ольга Костянтинівна
Брати, сестри
У шлюбі з 1) Георгій Михайлович
2) Періклес Іоаннідес
Діти Від першого шлюбу: Ніна, Ксенія
Від другого шлюбу: не було
Нагороди
Орден Святої Катерини 1 ступеня
Герб

Герб королівського дому Греції

Марія Грецька та Данська (грец. Μαρία της Ελλάδας και Δανίας), після заміжжя Марія Георгіївна (рос. Мария Георгиевна), (нар. 3 березня 1876 — пом. 14 грудня 1940) — принцеса Греції та Данії з династії Глюксбургів, у 19001922 роках — велика княгиня Російської імперії, донька короля Греції Георга I та російської великої княжни Ольги Костянтинівни, дружина великого князя Георгія Михайловича Романова, а після його смерті — грецького адмірала Періклеса Іоаннідеса.

У 19001914 роках проживала на території Російської імперії. Під час Першої світової війни разом із доньками мешкала у Великій Британії, де фінансувала кілька шпиталів. У кінці січня 1919 року її першого чоловіка Георгія Михайловича було розстріляно у Петропавлівській фортеці під час т.з. розстрілу великих князей.

Залишила мемуари.

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Марія народилася 3 березня 1876 року у Королівському палаці в Афінах. Вона була п'ятою дитиною та другою донькою в родині короля Греції Георга I та його дружини Ольги Костянтинівни. Дівчинка мала старших братів Костянтина, Георгія та Миколая й сестру Александру. Згодом народилися молодші: Ольга, яка прожила лише півроку, Андрій та Христофор.

Марія у колі родини

Батьки жили дружно, багато часу проводили з дітьми. Малеча зростала в атмосфері сімейного затишку. Спілкувалися в родині німецькою, з часом почали розмовляти англійською, також намагалися привчати дітей до грецької.

Афінський двір був відносно спокійним і замкнутим. Зиму та весну проводили у Королівському палаці на площі Синтагма в Афінах та в заміському замку Татої у горах поблизу столиці. Потім, протягом чотирьох літніх місяців, жили у палаці Монрепо на острові Корфу і за кордоном: у французькому Екс-ле-Бені, данському Фреденсборзі та навідували родичів у Санкт-Петербурзі.[1] Ті, в свою чергу, часто бували у Греції. Марія все життя тісно товаришувала зі своєю кузиною Ксенією Олександрівною.

Перебуваючи в Афінах, по неділям сімейство прогулювалося берегом моря у гавані Фалер. Матір, що ностальгувала за батьківщиною, розучувала з дітьми слов'янських пісень. Батько часто запрошував до королівського палацу російських моряків.[2]

Марію в родинному колі кликали Мінні.[3] Принцеса здобула освіту відповідну шляхетним дівчатам того часу. Навчання фокусувалося на вивченні іноземних мов, в числі яких були німецька, англійська та французька, а також математики, історії та географії. Гувернантка, окрім цього, викладала дівчинці куртуазний етикет, малювання, танці та гру на піаніно.

Перший шлюб та діти[ред. | ред. код]

У віці 24 років, за дванадцять днів після оголошення заручин, Марія взяла шлюб із 36-річним великим князем Георгієм Михайловичем, який доводився їй двоюрідним дядьком. Такий поспіх збув зумовлений тим, що матір дівчини хвилювалася, що вона може передумати. Георгій Михайлович кохав принцесу і вже кілька років домагався її руки. Вперше він зробив пропозицію у квітні 1896 року. Однак, Марії він не був до вподоби, і вона чітко дала зрозуміти це своєму оточенню. Згоду вона дала лише після обіцянки зберегти її місце у лінії наслідування грецького престолу і відхиливши кандидатуру короля Сербії Олександра Обреновича. Сама вона воліла залишитися в Греції та одружитися з представником свого народу. Георгій Михайлович, однак, сподівався, що з часом її почуття потеплішають.

Весілля Марії та Георгія Михайловича

Вінчання пари відбулося 30 квітня 1900 року на острові Корфу, що було незвичайним для греко-російських пар, оскільки за традицією церемонію проводили в Росії. Медовий місяць провели в Австрії та Італії. В Росії подружжя осесилося у Михайлівському замку, резиденції тестя Марії. Із чоловіком велика княгиня спілкувалася французькою, із дітьми згодом використовувала англійську. У пари народилося двоє доньок:

  • Ніна (19011974) — дружина князя Павла Чавчавадзе, мала єдиного сина;
  • Ксенія (19031965) — була двічі одружена, мала доньку.

Марія, що виросла справжньою патріоткою Греції, ніяк не могла звикнути жити в Росії. Георгій Михайлович, аби догодити дружині, перевіз у 1905 році сімейство до нещодавно збудованого палацу у Криму. Будівля була виконана в англійському стилі і отримала назву Гаракс. Архітектор Краснов спроектував також церкву, каплицю, оранжерею, стайню, гараж, склади та інші господарські будівлі. Остаточно будівництво комплексу було завершено у 1908 році.[4]

Подружнє життя не було щасливим. Тим не менш, великий князь докладав великих зусиль аби зберегти шлюб і віддано любив доньок. Марія ж все більше часу проводила за кордоном під приводом необхідності для здоров'я дітей.

Коли почалася Перша світова війна Марія з дітьми перебувала у Великій Британії. В Росію вона вирішила не повертатися, хоча доньки й сумували за батьком. Княгиня оселилася у місті Гаррогейт у Північному Йоркширі. Вона стала покровителькою кількох військових шпиталів та надавала їм щедру фінансову допомогу.

Із чоловіком Марія Георгіївна більше не побачилася, хоча й регулярно листувалася. З приходом до влади більшовиків у 1917 році його було заарештовано. Велика княгиня зв'язалася із своєї родичкою Александріною Мекленбург-Шверінською, яка була королевою Данії, з проханням викупити з Петропавлівської фортеці великих князів, серед яких був і її чоловік, пропонуючи 50 000 фунтів стерлінгів за їх звільнення через данського посланника в Петербурзі. Однак затія не мала успіху. Наприкінці січня великих князів було розстріляно.[5]

Подальше життя[ред. | ред. код]

У 1920 році Марія повернулася на батьківщину в Грецію. Її доньки невдовзі оженилися і виїхали до Америки.

У віці 46 років вона взяла другий шлюб із 41-річним адміралом Греції Періклесом Іоаннідесом. Весілля відбулося 16 грудня 1922 року у Вісбадені. Пара познайомилася на борту есмінця адмірала, яким Марія поверталася до Греції у 1920 році.

Після проголошення Другої Грецької Республіки у 1924 році подружжя виїхало до Великої Британії. Наступного року вони оселилися в Італії на віллі Аттіка. Пара вела тихе життя, Іоаннідес управляв фінансами сім'ї. Сімейні стосунки не завжди були гладкими: адміралу подобалися красиві жінки і він не цурався пропонувати їм коштовності дружини.

У Римі пара підтримували стосунки з королівською родиною Італії. Беніто Муссоліні Марія не соромилася критикувати публічно. Після виїзду подружжя до Німеччини у 1934 році, їм заборонили повертатися на італійські території.

У 1935 році у Греції відбулася реставрація монархії і вони змогли повернутися до Афін.

Марія померла 14 грудня 1940 року, під час Італо-грецької війни, у передмісті Психіко від серцевого нападу. Її поховали на королівському цвинтарі палацу Татої, поблизу її брата Христофора, який пішов з життя у тому ж році.[6]

Періклес Іоаннідес пережив дружину на чотирнадцять років.

Мемуари[ред. | ред. код]

  • Grand Duchess George of Russia, A Romanov Diary, Atlantic International Publications, 1988.— ISBN 0938311093
  • Princess Marie of Greece and Princess Marie Troubetzkoy, Katoufs, William and Norgate Ltd, Londres, 1925. —ISBN 1-4120-2762-4.

Нагороди[ред. | ред. код]

Великий хрест ордену Святої Катерини (Російська імперія), (23 липня 1894).

Титули[ред. | ред. код]

Генеалогічне дерево[ред. | ред. код]

Фрідріх Вільгельм Глюксбург
Prins Vilhelm 1785-1831.jpg
 
Луїза Кароліна Гессен-Кассельська
HertugindeLouise.jpg
 
Вільгельм X
Wilhelmvonhessenkassel.jpg
 
Луїза Шарлотта Датська
1789 Louise Charlotte.jpg
 
Микола INicholas1.jpg
 
Шарлотта Пруська
Alexander Brullov 07.jpeg
 
Йозеф Саксен-Альтенбурзький
Herzog Joseph von Sachsen-Altenburg.jpg
 
Амелія Вюртемберзька
Herzogin Amalie von Sachsen - Altenburg.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Крістіан IX
Christian IX - Konge til Danmark.png
 
 
 
 
 
Луїза Гессен-Кассельська
Luisa wife of Ch9.jpg
 
 
 
 
 
Костянтин Романов
Constantine Nikolaievich of Russia.jpg
 
 
 
 
 
Александра Саксен-Альтенбурзька
Stieler Alexandra Iosifovna.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Георг I
George of Greece 1890.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ольга Романова
Olga 02.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ricardo Mateos Sainz de Medrano, La Familia de la Reina Sofίa, La Dinastίa griega, la Casa de Hannover y los reales primos de Europa, La Esfera de los Libros, Madrid, 2004, стор.70—73
  2. John Van der Kiste, The Romanovs 1818—1958, Sutton publishing, 1998, стор 26 та 39
  3. Як і російську імператрицю Марію Федорівну.
  4. Палац Гаракс великого князя Георгія Михайловича [1] (англ.)
  5. Григорян, Валентина. Романовы. Биографический справочник: [рус.]. — Москва: Астрель, 2006.— 507 p. — ISBN 527114397X.
  6. Цвинтар палацу Татої [2] (англ.)

Література[ред. | ред. код]

  • Bramsen, Bo, Huset Glücksborg. Europas svigerfader og hans efterslægt. (2. ed.), København: Forum, 1993. — ISBN 87-553-1843-6
  • Arturo E. Beéche, «KATOUFS — The Art of Princess Marie of Greece» у «European Royal History Journal» № 45 за червень 2005.
  • Zeepvat, Charlotte: Ablak egy elveszett világra — A Romanov-család fotóalbuma; Magyar Könyvklub, Budapest, 2006. — ISBN 963-549-260-X
  • Boulay, Cyrille: Királyi legendák — Az európai királyi udvarok közelről; Magyar Könyvklub. — ISBN 963-547-931-X;
  • Niederhauser Emil — Szvák Gyula: A Romanovok; Pannonica Kiadó, 2002. — ISBN 963-9252-53-0

Посилання[ред. | ред. код]