Марія Грецька та Данська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марія Грецька та Данська
Μαρία της Ελλάδας και Δανίας
MariadeGrècia.jpg
Фото Марії Грецької у 1900-ті
Псевдо Марія Георгіївна
Народилася 3 березня 1876(1876-03-03)
Афіни, Королівство Греція
Померла 14 грудня 1940(1940-12-14) (64 роки)
Афіни, Королівство Греція
·серцевий напад
Поховання цвинтар палацу Татої
Підданство Королівство Греція
Мова творів Новогрецька, англійська, французька, російська
Титул принцеса Грецька та Данська
велика княгиня Російської імперії
Конфесія православ'я
Рід Глюксбурги, Романови
Батько Георг I
Мати Ольга Костянтинівна
Брати, сестри
У шлюбі з 1) Георгій Михайлович
2) Періклес Іоаннідес
Діти Від першого шлюбу: Ніна, Ксенія
Від другого шлюбу: не було
Нагороди
Орден Святої Катерини 1 ступеня
Герб

Герб королівського дому Греції

Марія Грецька та Данська (грец. Μαρία της Ελλάδας και Δανίας), після заміжжя Марія Георгіївна (рос. Мария Георгиевна), (нар. 3 березня 1876 — пом. 14 грудня 1940) — принцеса Греції та Данії з династії Глюксбургів, у 19001922 роках — велика княгиня Російської імперії, донька короля Греції Георга I та російської великої княжни Ольги Костянтинівни, дружина великого князя Георгія Михайловича Романова, а після його смерті — грецького адмірала Періклеса Іоаннідеса.

У 19001914 роках проживала на території Російської імперії. Під час Першої світової війни разом із доньками мешкала у Великій Британії, де фінансувала кілька шпиталів. У кінці січня 1919 року її першого чоловіка Георгія Михайловича було розстріляно у Петропавлівській фортеці під час т.з. розстрілу великих князей.

Залишила мемуари.

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Марія народилася 3 березня 1876 року у Королівському палаці в Афінах. Вона була п'ятою дитиною та другою донькою в родині короля Греції Георга I та його дружини Ольги Костянтинівни. Дівчинка мала старших братів Костянтина, Георгія та Миколая й сестру Александру. Згодом народилися молодші: Ольга, яка прожила лише півроку, Андрій та Христофор.

Марія у колі родини

Батьки жили дружно, багато часу проводили з дітьми. Малеча зростала в атмосфері сімейного затишку. Спілкувалися в родині німецькою, з часом почали розмовляти англійською, також намагалися привчати дітей до грецької.

Афінський двір був відносно спокійним і замкнутим. Зиму та весну проводили у Королівському палаці на площі Синтагма в Афінах та в заміському замку Татої у горах поблизу столиці. Потім, протягом чотирьох літніх місяців, жили у палаці Монрепо на острові Корфу і за кордоном: у французькому Екс-ле-Бені, данському Фреденсборзі та навідували родичів у Санкт-Петербурзі.[1] Ті, в свою чергу, часто бували у Греції. Марія все життя тісно товаришувала зі своєю кузиною Ксенією Олександрівною.

Перебуваючи в Афінах, по неділям сімейство прогулювалося берегом моря у гавані Фалер. Матір, що ностальгувала за батьківщиною, розучувала з дітьми слов'янських пісень. Батько часто запрошував до королівського палацу російських моряків.[2]

Марію в родинному колі кликали Мінні.[3] Принцеса здобула освіту відповідну шляхетним дівчатам того часу. Навчання фокусувалося на вивченні іноземних мов, в числі яких були німецька, англійська та французька, а також математики, історії та географії. Гувернантка, окрім цього, викладала дівчинці куртуазний етикет, малювання, танці та гру на піаніно.

Перший шлюб та діти[ред. | ред. код]

У віці 24 років, за дванадцять днів після оголошення заручин, Марія взяла шлюб із 36-річним великим князем Георгієм Михайловичем, який доводився їй двоюрідним дядьком. Такий поспіх збув зумовлений тим, що матір дівчини хвилювалася, що вона може передумати. Георгій Михайлович кохав принцесу і вже кілька років домагався її руки. Вперше він зробив пропозицію у квітні 1896 року. Однак, Марії він не був до вподоби, і вона чітко дала зрозуміти це своєму оточенню. Згоду вона дала лише після обіцянки зберегти її місце у лінії наслідування грецького престолу і відхиливши кандидатуру короля Сербії Олександра Обреновича. Сама вона воліла залишитися в Греції та одружитися з представником свого народу. Георгій Михайлович, однак, сподівався, що з часом її почуття потеплішають.

Весілля Марії та Георгія Михайловича

Вінчання пари відбулося 30 квітня 1900 року на острові Корфу, що було незвичайним для греко-російських пар, оскільки за традицією церемонію проводили в Росії. Медовий місяць провели в Австрії та Італії. В Росії подружжя осесилося у Михайлівському замку, резиденції тестя Марії. Із чоловіком велика княгиня спілкувалася французькою, із дітьми згодом використовувала англійську. У пари народилося двоє доньок:

  • Ніна (19011974) — дружина князя Павла Чавчавадзе, мала єдиного сина;
  • Ксенія (19031965) — була двічі одружена, мала доньку.

Марія, що виросла справжньою патріоткою Греції, ніяк не могла звикнути жити в Росії. Георгій Михайлович, аби догодити дружині, перевіз у 1905 році сімейство до нещодавно збудованого палацу у Криму. Будівля була виконана в англійському стилі і отримала назву Гаракс. Архітектор Краснов спроектував також церкву, каплицю, оранжерею, стайню, гараж, склади та інші господарські будівлі. Остаточно будівництво комплексу було завершено у 1908 році.[4]

Подружнє життя не було щасливим. Тим не менш, великий князь докладав великих зусиль аби зберегти шлюб і віддано любив доньок. Марія ж все більше часу проводила за кордоном під приводом необхідності для здоров'я дітей.

Коли почалася Перша світова війна Марія з дітьми перебувала у Великій Британії. В Росію вона вирішила не повертатися, хоча доньки й сумували за батьком. Княгиня оселилася у місті Гаррогейт у Північному Йоркширі. Вона стала покровителькою кількох військових шпиталів та надавала їм щедру фінансову допомогу.

Із чоловіком Марія Георгіївна більше не побачилася, хоча й регулярно листувалася. З приходом до влади більшовиків у 1917 році його було заарештовано. Велика княгиня зв'язалася із своєї родичкою Александріною Мекленбург-Шверінською, яка була королевою Данії, з проханням викупити з Петропавлівської фортеці великих князів, серед яких був і її чоловік, пропонуючи 50 000 фунтів стерлінгів за їх звільнення через данського посланника в Петербурзі. Однак затія не мала успіху. Наприкінці січня великих князів було розстріляно.[5]

Подальше життя[ред. | ред. код]

У 1920 році Марія повернулася на батьківщину в Грецію. Її доньки невдовзі оженилися і виїхали до Америки.

У віці 46 років вона взяла другий шлюб із 41-річним адміралом Греції Періклесом Іоаннідесом. Весілля відбулося 16 грудня 1922 року у Вісбадені. Пара познайомилася на борту есмінця адмірала, яким Марія поверталася до Греції у 1920 році.

Після проголошення Другої Грецької Республіки у 1924 році подружжя виїхало до Великої Британії. Наступного року вони оселилися в Італії на віллі Аттіка. Пара вела тихе життя, Іоаннідес управляв фінансами сім'ї. Сімейні стосунки не завжди були гладкими: адміралу подобалися красиві жінки і він не цурався пропонувати їм коштовності дружини.

У Римі пара підтримували стосунки з королівською родиною Італії. Беніто Муссоліні Марія не соромилася критикувати публічно. Після виїзду подружжя до Німеччини у 1934 році, їм заборонили повертатися на італійські території.

У 1935 році у Греції відбулася реставрація монархії і вони змогли повернутися до Афін.

Марія померла 14 грудня 1940 року, під час Італо-грецької війни, у передмісті Психіко від серцевого нападу. Її поховали на королівському цвинтарі палацу Татої, поблизу її брата Христофора, який пішов з життя у тому ж році.[6]

Періклес Іоаннідес пережив дружину на чотирнадцять років.

Мемуари[ред. | ред. код]

  • Grand Duchess George of Russia, A Romanov Diary, Atlantic International Publications, 1988.— ISBN 0938311093
  • Princess Marie of Greece and Princess Marie Troubetzkoy, Katoufs, William and Norgate Ltd, Londres, 1925. —ISBN 1-4120-2762-4.

Нагороди[ред. | ред. код]

Великий хрест ордену Святої Катерини (Російська імперія), (23 липня 1894).

Титули[ред. | ред. код]

Генеалогічне дерево[ред. | ред. код]

Фрідріх Вільгельм Глюксбург
Prins Vilhelm 1785-1831.jpg
 
Луїза Кароліна Гессен-Кассельська
HertugindeLouise.jpg
 
Вільгельм X
Wilhelmvonhessenkassel.jpg
 
Луїза Шарлотта Датська
1789 Louise Charlotte.jpg
 
Микола INicholas1.jpg
 
Шарлотта Пруська
Alexander Brullov 07.jpeg
 
Йозеф Саксен-Альтенбурзький
Herzog Joseph von Sachsen-Altenburg.jpg
 
Амелія Вюртемберзька
Herzogin Amalie von Sachsen - Altenburg.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Крістіан IX
Christian IX - Konge til Danmark.png
 
 
 
 
 
Луїза Гессен-Кассельська
Luisa wife of Ch9.jpg
 
 
 
 
 
Костянтин Романов
Constantine Nikolaievich of Russia.jpg
 
 
 
 
 
Александра Саксен-Альтенбурзька
Stieler Alexandra Iosifovna.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Георг I
George of Greece 1890.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ольга Романова
Olga 02.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ricardo Mateos Sainz de Medrano, La Familia de la Reina Sofίa, La Dinastίa griega, la Casa de Hannover y los reales primos de Europa, La Esfera de los Libros, Madrid, 2004, стор.70—73
  2. John Van der Kiste, The Romanovs 1818—1958, Sutton publishing, 1998, стор 26 та 39
  3. Як і російську імператрицю Марію Федорівну.
  4. Палац Гаракс великого князя Георгія Михайловича [1] (англ.)
  5. Григорян, Валентина. Романовы. Биографический справочник: [рус.]. — Москва: Астрель, 2006.— 507 p. — ISBN 527114397X.
  6. Цвинтар палацу Татої [2] (англ.)

Література[ред. | ред. код]

  • Bramsen, Bo, Huset Glücksborg. Europas svigerfader og hans efterslægt. (2. ed.), København: Forum, 1993. — ISBN 87-553-1843-6
  • Arturo E. Beéche, «KATOUFS — The Art of Princess Marie of Greece» у «European Royal History Journal» № 45 за червень 2005.
  • Zeepvat, Charlotte: Ablak egy elveszett világra — A Romanov-család fotóalbuma; Magyar Könyvklub, Budapest, 2006. — ISBN 963-549-260-X
  • Boulay, Cyrille: Királyi legendák — Az európai királyi udvarok közelről; Magyar Könyvklub. — ISBN 963-547-931-X;
  • Niederhauser Emil — Szvák Gyula: A Romanovok; Pannonica Kiadó, 2002. — ISBN 963-9252-53-0

Посилання[ред. | ред. код]