Марія Екіер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марія Екіер
Народилася 4 травня 1943(1943-05-04)[1] (78 років)
Варшава, Генеральна губернія, Німеччина
Діяльність письменниця
Alma mater Академія образотворчих мистецтв у Варшаві
Нагороди
Silver Medal for Merit to Culture – Gloria Artis‎

Марія Екіер (нар. 4 травня 1943, Варшава, Польща) — польська дизайнерка, ілюстратор та автор дитячих книг[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Мати Марії Екіер була Данута Шафлярська відома польська актриса кіно і театру, звана перша зірка польського кіно[3]. Батько художник Ян Екіер, відомий польський піаніст, композитор, редактор, видавець та неодноразовий член комісії з конкурсів Шопена[4].

1 серпня 1944 року, коли Марії Екіер було п'ятнадцять місяців, спалахнуло Варшавське повстання. Майбутня ілюстраторка перебувала з батьками в квартирі своїх друзів на вулиці Польна 36. Завдяки допомозі друга їм вдалося безпечно дістатися звідти до тимчасового притулку[5]. Під час повстання вона захворіла на дезертерію[6].

Виховувалась в родині, яка була нерозривно пов'язана з культурою та мистецтвом, що сприяло розвитку мистецьких здібностей Марії Екіер. У 1966 році художниця розпочала навчання в Академії образотворчих мистецтв (ASP) у Варшаві[2]. У 1971 році вона отримала диплом з відзнакою в студії професора Яна Марціна Шансера та професора Юліана Пальки на факультеті графічного мистецтва[7]. Вона спеціалізувалася на книжковій графіці, створювала дизайн обкладинок книг та плакатів[8].

Екіер зізнається, що після закінчення Академії мистецтв вона мало що знала про ілюстрації та пізніше все дізналася сама[9]. Її головним натхненням стали роботи досвідчених ілюстраторів. Вона розглядала твори Стасиса Ейдридгевічуса та Юзефа Вілконя як зразки для наслідування[8].

Вибрані книжкові публікації, проілюстровані художницею[ред. | ред. код]

Джерело: біографія на римський портал[10]

  • Про собаку, яка мала хлопчика, Клара Ярунькова, 1977 рік.
  • Де боб? Зофія Богуславська, 1977 рік.
  • Лісові рослини лікарські, Марія Полаковська, 1977 рік.
  • Собака і кішка, Ігор Сикірицький, за Ованом Туманяном, 1978 рік.
  • Літня пригода, Ірина Гуро, переклад з рос. Владислав Козловський, 1980.
  • Острів народження, Марія Єва Леткі, 1990 рік.
  • Чудовисько, Марія Єва Леткі, 1992.
  • Що сталося з нашою казкою, Ганна Кралл, 1994 рік.
  • Не плач, кізонька, Сергій Михалков, 1996.
  • Dębołki, Джоанна Кульмова, 1998.
  • Добрий монстр не є злий, Анна Оничимовська, 2000 рік.
  • Принцеса в короні, Марія Єва Леткі, 2005.
  • Чарівниця та інші казки, Малгожата Стшавковська, 2006.
  • Польські казки та легенди, добір Гжегож Лещинський, графічний дизайн Гражина Ланге, 2006 р.
  • Що кому сниться і навіть не сниться, Джоанна Кульмова, 2006 рік.
  • Таємничі пригоди Кубуся, Мацей Орлов, 2007.
  • Папрох, Еліза Піотровська, 2010.
  • Китайський кіт, Міка Валтарі, 2011 рік.

Книги[ред. | ред. код]

Марія Екіер також написала та ілюструвала дві книги:

  • Кіт жмурить золоті очі, 2008 рік.
  • Злотий нуль в зеніті, 2014 рік.

Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]

Джерело : біографія на WP[11]

  • Срібна коза (1991).
  • Відзнака у конкурсі PS IBA «Книжкаа року» (1993).
  • Відзнака PTWK у конкурсі найкрасивіша книга року (1997).
  • БІБ-плакат (1999).
  • Внесення до міжнародного списку відзнак МБА (1999).
  • Взнання у конкурсі «Сучасне польське книжкове мистецтво» (2000).
  • Друге місце на Бієнале ілюстрації (2004).
  • Відзнака у конкурсі «Книга року PS PS» (2005).
  • Нагорода на конкурсі PTWK «Найкрасивіші книги року» (2008).
  • Книга року PS IBBY (2014).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. The Fine Art Archive — 2003.
  2. а б [1], B. Petrozolin-Skowrońska, "Ludzie polskiej książki. Maria Ekier." 
  3. Danuta Szaflarska. Życie i twórczość. 
  4. jan-ekier#zycie-tworczosc Jan Ekier. Życie i twórczość. 
  5. Powstańcze biogramy: Danuta Szaflarska. 
  6. Szaflarska. Grać, aby żyć. weekend.gazeta.pl [dostęp 2019-10-14]
  7. Maria Ekier – autorka tekstu oraz ilustracji. 
  8. а б H. Diduszko, Subtelność i elegancja. O ilustracjach Marii Ekier, «Poradnik Bibliotekarza», 2009, nr 12, s. 4
  9. Diabeł mnie podkusił. 
  10. Ekier Maria. 
  11. Maria Ekier. 

Посилання[ред. | ред. код]