Марія Клара Айммарт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марія Клара Айммарт
нім. Maria Clara Eimmart
Народився 27 травня 1676(1676-05-27)[1][2]
Нюрнберг, Середня Франконія, Баварія[1]
Помер 28 жовтня 1707(1707-10-28)[1][2] (31 рік)
Нюрнберг, Середня Франконія, Баварія[1]
Країна Німеччина
Діяльність астроном, гравірувальниця
Батько Георг Христоф Айммартd

CMNS: Марія Клара Айммарт у Вікісховищі

Марія Клара Айммарт (нім. Maria Clara Eimmart; 27 травня 1676 — 28 жовтня 1707) — німецька жінка-астроном та граверка. Вона була дочкою і помічницею дослідника Георга Христофа Айммарта, засновника обсерваторії Нюрнберга.[3]

Біографія[ред. | ред. код]

Марія Клара Айммарт народилася 1676 року в Нюрнберзі[3]. Її батько заснував в Нюрнберзі приватну обсерваторію та працював там[4][5][6]. Марія Клара вчилася вдома. Вона вивчала французьку та латинську мови, математику, астрономію, мистецтво живопису та гравюри.

Марія Клара допомагала батькові в обсерваторії та опрацьовувала його спостереження[3][6]. Згодом, вона сама почала робити спостереження. У 1693—1698 роках намалювала близько 350 ескізів місяця[3][3]. 12 травня 1706 року спостерігала та задокументувала кільцеподібне сонячне затемнення. Також Марія Клара Айммарт зображала планети, комети тощо. Її астрономічні ескізи зібрані в колекцію під назвою «Micrographia stellarum phases lunae ultra 300». Крім того, вона робила замальовки квітів, птахів і творів мистецтва, але більшість з цих картин були втрачені[3].

1705 року помер її батько. Обсерваторія перейшла у власність міста. Керівником обсерваторії став наречений Марії Йоганн Генріх Мюллер (1671—1731), який з 1687 року працював помічником її батька[5]. У січні 1706 року вони побралися. 28 жовтня 1707 року Марія Клара Айммарт померла під час пологів у віці 31 року[3].

П'ять листів від Марії Клари Айммарт до швейцарського натураліста Йоганна Якова Шейхцера (1672—1733) зберігаються в Центральній бібліотеці Цюриха. Більшість її ескізів Місяця разом з майном її батька знаходяться в Санкт-Петербурзі. Деякі з її картин збереглися в астрономічній обсерваторії в Болоньї.

Деякі дослідники стверджують, що монографія «Ichnographia nova contemplationum de sole», яка опублікована у 1701 році її батьком, насправді написана Марією Кларою. Однак немає жодних доказів, які б підтверджували, що це була її робота, а не її батька[3].

Вибранні гравюри Айммарт[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #133510476 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б FemBio database
  3. а б в г д е ж и Schiebinger, Londa (1991). The mind has no sex? : women in the origins of modern science (вид. 1st Harvard pbk.). Cambridge, Mass.: Harvard University Press. ISBN 9780674576254. 
  4. а б Jeffares, Neil. Maria Clara Eimmart. Dictionary of pastellists before 1800. Архів оригіналу за 15 липня 2011. Процитовано 2 червня 2013. 
  5. а б eds, Marilyn Ogilvie; Joy Harvey (2000). The biographical dictionary of women in science. New York [u.a.]: Routledge. ISBN 978-0-415-92038-4. 

Література[ред. | ред. код]

  • Hans Gaab: Zum 300. Todestag von Maria Clara Eimmart (1676–1707). In: Regiomontanusbote. 20, 4/2007, S. 7–19.
  • Hans Gaab: Maria Clara Eimmart. Eine Nürnberger Astronomin. In: Nadja Bennewitz, Gaby Franger: Geschichte der Frauen in Mittelfranken. Alltag, Personen und Orte. Ars vivendi, Cadolzburg 2003, S. 145–152.
  • Ronald Stoyan: Die Nürnberger Mondkarten. Teil 1: Die Mondkarte von Georg Christoph Eimmart (1638–1705) und Maria Clara Eimmart (1676–1707). In: Regiomontanusbote. 14, 1/2001, S. 29–39.
  • Eimmart, Georg Christoph d. J. und Eimmart, Maria Clara in: Manfred H. Grieb: Nürnberger Künstlerlexikon – Bildende Künstler, Kunsthandwerker, Gelehrte, Sammler, Kulturschaffende und Mäzene vom 12. bis zur Mitte des 20. Jahrhunderts München 2007, S. 327–330.
  • Regina Umland: Maria Clara Eimmart (1676-1707). In: Gudrun Wolfschmidt (Hrsg.): Astronomie in Franken – Von den Anfängen bis zur modernen Astrophysik. Proceedings der Tagung des Arbeitskreises Astronomiegeschichte in der Astronomischen Gesellschaft 2014. Hamburg 2015, S. 208–221.

Посилання[ред. | ред. код]