Марія Лелека

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марія Лелека
Ім'я при народженні Морозова Марія Євгенівна
Народилася 1 вересня 1990(1990-09-01) (33 роки)
Громадянство Україна Україна
Діяльність поетеса, письменниця, сценаристка, драматург
Alma mater КНУТ КІТ ім І.К. Карпенко-Карого
Мова творів українська, російська, англійська
Роки активності 2007 — понині
Напрямок поезія, література, кіно, телебачення
Батько Євген Морозов[1]
Мати Тамара Морозова[2]
Нагороди Коронація Слова, Вітер Поезії, Каштановий дім, спеціальний приз видавництва «АураІнфо»

Марія Лелека (ім’я при народженні Морозова Марія Євгенівна, 1 вересня 1990) – українська поетеса, письменниця і драматург. Лауреатка «Коронації слова»[3]. Розпочавши літературну творчість із патріотичних і воєнних тем, поступово дистанціювалась від гостросоціального спрямування, і перейшла у творах до ідей гуманізму і християнства[4], дослідження особистісних і духовних проблем людини.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася в день знань 1 вересня 1990 року в російськомовній родині. Самотужки досконало вивчила українську і англійську мову по книжках з художньої літератури.

Закінчила з медаллю школу в Києві з поглибленим вивченням іноземних мов. Але самі шкільні заняття відвідувала рідко. Батьки Марії були діячами театрального мистецтва і мали власний театр «Візаві»[5], в якому дівчинка з дитинства грала в дитячих і дорослих постановках, об’їздивши з виставами багато країн і міст.

Такий різнобічний життєвий досвід надихає Марію зайнятись письменництвом. Перші вірші і прозу вона пише англійською мовою, перемагаючи на численних олімпіадах.

В 2007 році Марія вступає в Університет Карпенко-Карого в Києві на спеціальність «драматруг кіно і телебачення», який закінчує з червоним дипломом. Вона пише сценарії, п’єси, бере активну участь в студентських літературних заходах. Тоді в її творчості з’являються перші вірші українською і російською мовами.

в 2010 Марія вперше потрапляє до Київської андеграундної літературної спільноти "Київ Літературний"[6], де читає вірші на слемах, батлах і підпільних літературних дуелях. В неї з’являються перші шанувальники.

В 2013 Марія потрапляє на Майдан як волонтер, починає писати вірші про революцію, а пізніше і про війну[7]. Саме там вона бере собі псевдонім Лелека, як символ любові до України і свободи.

В 2015 — 2016 роках Марія Лелека як волонтер їздить на схід і допомагає людям, які постраждали від війни. Після побачених людських страждань у письменниці з’являється велика кількість гуманістичних віршів. Дівчина глибоко осмислює війну, і це назавжди змінює її світогляд. Повернувшись до Києва Марія вирішує прийняти християнство, як життєву ідеологію.

2017 — 2021 роки проходять найбільш плідно для творчості письменниці. Марія Лелека описує все пережите і побачене у низці поетичних, прозових, драматургічних творів та сценаріїв. В той же час дівчина працює на телебаченні, стає успішним сценаристом, багато виступає в Києві з авторськими і благодійними вечорами, займається волонтерством.

2022 рік стає найбільш трагічним в житті письменниці. Починається повномасштабне військове вторгнення Росії. На війні, захищаючи Бахмут, гине коханий Марії Лелеки поет і журналіст Ілля Чернілевський[8]. І рівно через місяць від катувань гине за проукраїнську позицію кращий друг письменниці – християнин і російський опозиціонер Костянтин (прізвище не вказано з етичних міркувань), з яким дівчина познайомилась на Донбасі. Марія Лелека дуже тяжко переживає ці втрати. Виїжджаючи з зони бойових дій Марія проводить півроку в еміграції в Чехії.

Повернувшись в Україну вона з головою поринає в творчість, волонтерство і євангелізаційну діяльність. Восени 2022 року Марія Лелека приймає хрещення в протестантському обряді і все подальше життя і творчість присвячує Христу і поширенню ідей любові і людяності через свої твори.

Творча діяльність[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Марія Лелека є авторкою роману: «Метелик зі сталі і полум’я», який піднімає теми патріотизму, милосердя, молодіжних рухів, чесної журналістики і любові, що здатна змінити світ. А також дитячої фентезі-книги «Зеркало души», надрукованої в 2007 році.

З поетичних здобутків Марія Лелека має видану в 2021 році книгу віршів «Голос огня»[9], куди ввійшли гуманістичні і світоглядні твори авторки. Друга збірка українськомовних творів поетеси формується і готується до друку.

Також Марія Лелека має окремий цикл російськомовних творів націлених на критику тоталітарного режиму Росії та підтримку борців проти нього і політв’язнів.

Марія Лелека є авторкою театральних п’єс – історичної драми у віршах «Степан Бандера»[10] та сучасної трагікомедії «Вперше».

Окрім того Марія Лелека веде авторський канал на ютубі, де читає свої вірші і робить огляди на цікаві книжки[11].

Кіно[ред. | ред. код]

Марія Лелека авторка більше ніж 10 ігрових короткометражних сценаріїв, екранізованих українськими режисерами: "За завісою сімейного щастя" реж. А.Биков; "Не страшно", реж. К.Науменко; «"Ізольда" (2013 р.), реж. К.Кучер. «Якби» реж. Е. Клюзко та інших.

Марія Лелека також авторка сценарію і режисер фільму «Врятована» з короткометражного проекту артхаусного кіно «Україно, Goodbye!».

Телебачення і медіа[ред. | ред. код]

Марія Лелека працювала на телебаченні і у медіа як журналіст («Сніданок з 1+1. Афіша»), пишучого журналіста (інтернет-видання «ШоТам») та сценариста ряду теле і веб-серіалів («Ловець Снів», «Фальш-ренонс» та ін).

Також письменниця працювала у ряді продакшн-студій редактором на серіалах (т/с «Здравствуй, мама!» Film.ua.) та реаліті-шоу («Нереальні предки» з Кузьмою Скрябіним, телеканал ТЕТ; «Велике Схуднення» ДядяЖора Production, та ін.).

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Марія Лелека з 2013 року займається волонтерством і допомогою людям, постраждалим від війни. Вона неодноразово брала участь у гуманітарних місіях на сході України, доїжджаючи як волонтер до найвіддаленіших населених пунктів, щоб допомогти, здебільшого, людям похилого віку та іншим незахищеним групам населення.

Марія Лелека допомагає волонтерській організації «СУВІАТО»[12], яка активно підтримує фронт протягом 8 років, а також займається реабілітацією військових, які постраждали від війни.

Також Марія Лелека учасниця багатьох громадських ініціатив – концертів, літературних рухів та благодійних акцій.

Окрім того, письменниця бере участь у християнських акціях євангелізації дітей і дорослих.

Релігійні погляди[ред. | ред. код]

Марія Лелека з дитинства цікавиться потойбічним життям. В підлітковому віці дівчина навіть займалась езотерикою і таро. Втім після прочитання «Майстра і Маргарити» Марія Лелека вперше активно замислюється над темою християнства.

Після повернення з першої волонтерської поїздки на фронт письменниця починає шукати Христа і свій шлях до нього. Більше року Марія Лелека відвідує католицький собор Святого Олександра, де вивчає Боже Слово. Це сильно позначається на її творчості - теми патріотизму і війни відходять на других план, а перше місце у віршах і прозі посідає тематика вічного життя, жертовності любові, прощення гріху, та інші теми гуманізму і людяності. Через рік катехизації Марія Лелека переходить з католицизму у протестантську церкву.

Пізніше це зіграє ключову роль у її творчості та житті. За словами самої Марії, перш за все вона християнка, і лише потім письменниця, волонтер і хто завгодно іще. Втім, маючи багатий життєвий досвід і надивившись за свій вік різних сторін дійсності, Марія прагне нести слово Віри і Надії читачам через свої твори.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Марія Лелека лауреат Коронації Слова 2019 року та володарка нагороди «Кращий твір драматургії» за п’єсу «Степан Бандера». П’єса написала білим віршем і відображає історичні події життя Бандери і України того часу. Авторка зізнається, що досліджуючи біографію Степана Бандери вона дізналась, що батько революціонера був християнським священником, а сам Степан вважав себе віруючою людиною. Філософське питання «Чи може віруючий брати участь у збройній боротьбі і як це відобразиться на ньому» лежить в основі цього твору.

Також Марія Лелека має ряд винагород за свої вірші і перемоги на поетичних конкурсах «Вітер Поезії», «Каштановий Дім» та інших.

Цитати[ред. | ред. код]

«Всього зла не здолати людині.

Їй не вистачить сили і літ.
Та рятуючи душу єдину
Ти рятуєш для неї весь світ».

Ці рядки з вірша Марії Лелеки письменниця вважає своїм головним девізом життя і творчості.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Євген Морозов. Режисер Київского театру «Візаві». Архів оригіналу за 28 вересня 2022. Процитовано 13 грудня 2022.
  2. ↑ Тамара Морозова. Актриса київського театру "Візаві". Архів оригіналу за 28 вересня 2022. Процитовано 13 грудня 2022.
  3. ↑ Оголошено переможців літературної премії "Коронація слова" 2019
  4. ↑ Марія Лелека: "Мені в своїх поезіях хочеться показати всі сторони життя: і світлі, і негативні"
  5. ↑ Київський театр «Візаві». Архів оригіналу за 13 грудня 2022. Процитовано 13 грудня 2022.
  6. ↑ Київ Літературний
  7. ↑ Очі в Лілії зелені – вірш про війну / Марія Лелека
  8. ↑ Захищаючи Україну, загинув сценарист і музикант Ілля Чернілевський
  9. ↑ Книга Марії Лелеки «Голос огня» на сайті Yakaboo.ua
  10. ↑ Книга «Степан Бандера» Марії Лелеки на сайті grenka.ua
  11. ↑ Ютуб-канал Марії Лелеки.
  12. ↑ Спілка Учасників, Ветеранів, Інвалідів АТО та бойових дій
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марія_Лелека&oldid=41733531