Марія Луїза Кашніц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марія Луїза Кашніц
Народилася 31 січня 1901(1901-01-31)[1][2][…]
Карлсруе, Баден-Вюртемберг[4]
Померла 10 жовтня 1974(1974-10-10)[1][2][…] (73 роки)
Рим[4]
Поховання
 : 
зображення місця поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність письменниця, поетеса
Сфера роботи поезія
Мова творів німецька[1]
Жанр роман, поезія і оповідання
Magnum opus Q2428587? і Q21040550?
Членство Німецька академія мови і поезії і Баварська академія витончених мистецтвd
Нагороди
Сайт: kaschnitz.de/sites/biofr.html

CMNS: Марія Луїза Кашніц у Вікісховищі

Марія Луїза Кашніц (уроджена Marie Luise von Holzing-Berslett; 31 січня 1901 — 10 жовтня 1974 року) — німецька новелістка, прозаїк, есеїстка і поетеса[5]. Вона вважається однією з провідних післявоєнних німецьких поетів.[6]

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася в Карлсруе. Вона вийшла заміж за археолога Гвідо Барон фон Кашніц-Вайнберга (в 1925 році, і їздила з ним в археологічні експедиції.

ЇЇ оповідання, які були натхненні подіями з життя і доповнені особистими спогадами, отримували схвальні відгуки. Ці історії були зібрані книги, такі як Орте і Engelsbrücke. Їй дуже подобалося подорожувати, і в своїх казках вона використовувала місця, які бачила. ЇЇ оповідання є вдумливі, а не насичені подіями, часто описують певні етапах життя жінки або стосунки. Її основна збірка  - Lange Schatten («Довгі тіні»). Її улюбленою історією була «Das dicke Kind» (1961).

Її післявоєнний збірник есе Menschen und Dinge (1945) забезпечила їй репутацію в Німеччині. Її вірші присвячені війні та ранньому післявоєнному періоду, часто висловлюючи сум за мирним минулим, але також надію на майбутнє. Збірка Dein Schweigen — meine Stimme присвячена її почуттям після  смерті чоловіка. Після 1960 року вона опинилась під впливом Пабло Неруди.

Викладала поетику в університеті Франкфурта. Вона була членом ПЕН. Вона отримала безліч нагород, включно з премією Георга Бюхнера в 1955 році і премією Росвіти в 1973 році. Вона померла у віці 73 років в Римі. На її честь названа премія.

Твори[ред. | ред. код]

  • Liebe beginnt (1988) — роман
  • Elissa (1988) — роман
  • Griechische Mythen (1988) — міфи Давньої Греції
  • Menschen und Dinge 1988. Zwölf Essays (1988) — есе
  • Gedichte (1947) — поезія
  • Totentanz und Gedichte zur Zeit (1947) — п'єса і поезія
  • Gustave Courbet. Roman eines Malerlebens (also: Die Wahrheit, nicht der Traum) (1950) — роман
  • Zukunftsmusik (1950) — поезія
  • Ewige Stadt (1952) — поезія про Рим
  • Das dicke Kind (1952) — оповідання
  • Engelsbrücke. Römische Betrachtungen (1955) — роздуми
  • Das Haus der Kindheit (1956) — роман
  • Der Zöllner Matthäus (1956) — радіо вистава (сценарій)
  • Lange Schatten (1960) — оповідання
  • Ein Gartenfest (1961) — радіо вистава (сценарій)
  • Dein Schweigen — meine Stimme (1962) — поезія
  • Hörspiele (1962) — радіо вистава
  • Einer von zweien (1962)
  • Wohin denn ich: Aufzeichnungen (1963) — роздуми
  • Überallnie (1965) — sвибрані поезії
  • Ein Wort weiter (1965) — поезія
  • Ferngespräche (1966) — оповідання
  • Beschreibung eines Dorfes (1966) — експерментальний роман
  • Tage, Tage, Jahre (1968) — роздуми
  • Vogel Rock. Unheimliche Geschichten (1969) — історії
  • Steht noch dahin (1970) — автобіографічні роздуми
  • Zwischen Immer und Nie. Gestalten und Themen der Dichtung (1971) — есе про поезію
  • Gespräche im All (1971) — радіо п'єса
  • Eisbären (1972) — вибрані оповідання
  • Kein Zauberspruch (1972) — поезія 1962—1972 років
  • Gesang vom Menschenleben (1974) — поезія
  • Florens. Eichendorffs Jugend (1974)
  • Der alte Garten. Ein modernes Märchen (1975)
  • Orte (1975) — автобіографічні роздуми
  • Die drei Wanderer (1980) — балада
  • Jennifers Träume. Unheimliche Geschichten (1984) — оповідання
  • Notizen der Hoffnung (1984) — есе
  • Orte und Menschen (1986) — роздуми, посмертно
  • Menschen und Dinge (1986) — роздуми, посмертно
  • Liebesgeschichten (ed. E. Borchers) (1986) — любовні історії
  • Tagebücher aus den Jahren 1936—1966 (2000) — щоденники

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Encyclopædia Britannica
  3. а б SNAC — 2010.
  4. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118560395 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. Marie Luise Kaschnitz | German author. Encyclopedia Britannica (en). Процитовано 2017-03-11. 
  6. Marian Arkin, Barbara Shollar.