Марія Маргарита Угорська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марія Маргарита Угорська
Народилася1175
Угорщина
Померланевідомо
Країна Угорське королівство
Східна Римська імперія
Діяльністьсуверен
Титулдружина імператораd
Посадавізантійська імператриця-консорткаd і візантійська імператриця-консорткаd
Конфесіякатолицтво і православ'я
РідАрпади
БатькоБела III[1][2]
МатиАгнес Антіохійська[1][2]
Брати, сестриКонстанція Арпад[2], Андрій II[2] і Імріх I[2]
У шлюбі зІсаак II Ангел[2] і Боніфацій I Монферратський[2]
ДітиДеметрій (король Фессалоніки)[1], John Angelus of Syrmiad, Bela of Saint Omerd, William V of Saint Omerd і Ioannes (Kaloioannes) Angelos, Ruler of Sremd[3]

Марія Маргарита Угорська (1175 — після 1223) — старша донька угорського короля Бели ІІІ і Агнеси Антіохійської, дружина імператора Візантії Ісаака ІІ Ангела (восени 1185—1195, 1203—1204), королева Фессалонік (1205—1207), сестра угорських королів Імре ІІ, Андрія ІІ, чеської королеви Констанції.

Є нащадком Великих князів Київський Володимира Мономаха та Ярослава Мудрого. Онука української княжни Єфросинії, правнучка Великого князя Київського Мстислава Великого.

Імператриця Візантії

[ред. | ред. код]
Захоплення хрестоносцями Константинополя. Худ. Е. Делакруа

Для посилення угорсько-візантійського мирного договору Бела ІІІ видав 10-річну Маргариту у січні 1186 за Ісаака ІІ Ангела, проголошеного імператором внаслідок повстання у Константинополі 12 вересня 1185 року. У придане отримала терени вздовж ріки Морави у Сербії, захоплені перед примиренням її батьком у Візантії. Маргарита перейшла на православ'я, прийнявши ім'я Марія. Задля фінансування весілля Ісаак ІІ Ангел збільшив податки у Болгарії, де брати Теодор, Асень, Калоян підняли повстання, відновивши зрештою Друге Болгарське царство після 200-річного візантійського правління. Через військові невдачі під час походу у Болгарії 1195 Ісаака ІІ схопили на полюванні, проголосивши імператором його старшого брата Олексія ІІІ Ангела. Той наказав осліпити Ісаака ІІ і кинув його до в'язниці. Учасники Четвертого хрестового походу у листопаді 1202 за намовою венеційців зайняли Задар, куди прибув Олексій Ангел, син Ісаака ІІ з першого шлюбу і намовив частину хрестоносців за 200 тисяч срібних марок допомогти зайняти трон у Константинополі. 17 липня 1203 після втечі Олексія ІІІ Ангела у Константинополі проголосили співправителями Ісаака ІІ Ангела і Олексія IV Ангела. Через брак обіцяних коштів хрестоносці залишились під містом. Внаслідок заворушень співправителі були детронізовані і 28 січня 1203 Ісаак ІІ Ангел помер від переживань і вчиненого над ним насилля. Олексія IV Ангела задушили у в'язниці у ніч на 9 лютого.

Існує гіпотеза, що у Ісаака ІІ Ангела була донька Анна, яка походила з його першого шлюбу з Іриною Палеолог чи другого шлюбу з Марією Маргаритою. Вона мала бути виданою заміж до 1 200 року за волинсько-галицького князя Романа Мстиславича.

Королева Фессалонік

[ред. | ред. код]
Обрання Боніфація І провідником Хрестового походу

Хрестоносці захопили Константинополь 12 квітня 1204 року, проголосивши створення Латинської імперії. Один з провідників Хрестового походу, маркграф Боніфацій І Монферратський з П'ємонту для збільшення своїх шансів на імператорську корону одружився з Марією Маргаритою — вдовою останнього імператора. Проти нього виступили спонсори Хрестового походу венеційці, сприяючи обранню імператором Бодуена ІХ. Для залагодження протиріч серед проводирів Хрестового походу Боніфацію І Монферратському надали новостворене королівство Фессалонікійське у Греції в обмін на визнання ним своїм сюзереном Бодуена ІХ. На час боїв у Греції із залишками візантійських військ Марія Маргарита залишалась регенткою у Фессалоніках. Боніфацій І загинув 4 вересня 1207 у Болгарії у сутичці із загонами згадуваного раніше Калояна, царя Болгарії. Марія Маргарита стала регенткою при малолітньому сині Димитрії, але їх скоро прогнали з престолу ломбардські барони. Новий імператор Латинської імперії Генріх І Фландрський повернув їм Фессалонікійське королівство, коронувавши 6 січня 1209 Димитрія, що затвердив Інокентій ІІІ. Регентом при малолітньому королі імператор поставив свого молодшого брата Естасія.

Правительниця Фів

[ред. | ред. код]

Незабаром після загибелі Боніфація І Марія Маргарита втретє вийшла заміж за французького герцога Ніколя І де Сент-Омера, правителя Беотії і її столиці Фів. Згодом Ніколь І вступив до Ордену тамплієрів. У цьому шлюбі після довгих вмовлянь Марія Маргарита повернулась 1208 у католицьку віру, з чим її привітав Інокентій ІІІ. Останньою згадкою про Марію Маргариту, що перебувала у сербській фортеці Кеве (тепер місто Панчево), став лист до неї папи Гонорія III від 30 березня 1223 року.

Діти

[ред. | ред. код]
Герб Монферрато

1. У шлюбі з Ісааком ІІ Ангелом народились:

Мануїл Ангел (1190—1212). Загинув, перебуваючи у полоні імператора Нікеї Федора І Ласкариса, чия донька Марія Ласкарина була дружиною угорського короля Бели IV.

Іоан «Калоян» Ангел (1174—1221). У 1227—1242 роках за короля Бели IV управляв провінціями Срем, Бранічево, Мачві, містом Белград в угорському королівстві

2. У шлюбі з Боніфацієм І народився:

Дмитро дель Монферрато (1205—1230). Король Фессалонік (1209-грудень 1224). Помер в Італії.

3. У шлюбі з Ніколя І де Сент-Омером народились:

Бела де Сент-Омер (1208—1245). Правитель Фів з 1230.

Гільйом де Сент-Омер († після 1265). Тамплієр, жив у Неаполі і Фландрії.

Родовід

[ред. | ред. код]

Марія Маргарита веде свій родовід, в тому числі, й від Великих князів Київських з роду Мономаховичів та Ярославичів.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Алмос,
принц угорський
 
 
 
 
 
 
 
Бела II,
король Угорщини
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Предслава,
донька Великого князя Київського
 
 
 
 
 
 
 
Геза II,
король Угорщини
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Урош I,
Великий жупан Сербії
 
 
 
 
 
 
 
Олена Вуканович
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна Діогенеса,
донька Візайнтійського імператора
 
 
 
 
 
 
 
Бела III,
король Угорщини
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Володимир Мономах,
Великий князь Київський
 
 
 
 
 
 
 
Мстислав Великий,
Великий князь Київський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ґіта Вессекська,
донька короля Англії
 
 
 
 
 
 
 
Єфросинія Мстиславівна,
українська князівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Любава
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Маргарита
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ерве II де Донзі
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Рено де Шатільйон,
князь Антиохійський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Агнеса Антиохійська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Боемунд I,
князь Антиохії
 
 
 
 
 
 
 
Боемунд II,
князь Антиохії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Констанція Французька
 
 
 
 
 
 
 
Констанція,
княгиня Антиохії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Балдуїн II,
Король Єрусалиму
 
 
 
 
 
 
 
Аліса,
княгиня Антиохії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Морфія Мелітенська
 
 
 
 
 
 

Література

[ред. | ред. код]

Л. Войтович. Княжа доба на Русі, портрети еліти, Біла Церква, 2006, стор. 487

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
  2. ↑ а б в г д е ж Kindred Britain
  3. ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марія_Маргарита_Угорська&oldid=41158726