Миколайчук Марія Євгенівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Марія Миколайчук)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Миколайчук Марія Євгенівна
Зображення
Основна інформація
Дата народження 8 квітня 1941(1941-04-08) (81 рік)
Місце народження Витилівка, Кіцманський район, Чернівецька область, Україна
Національність українка
Професія співачка, акторка, фольклористка
Колективи «Золоті ключі»
Нагороди
Народний артист України

Миколайчук Марія Євгенівна (уроджена Карп'юк[1]; нар. 8 квітня 1941, с. Витилівка, Кіцманський район, Чернівецька область) — українська співачка, фольклористка, акторка. Народна артистка України (2005). Член Національної Спілки кінематографістів України. Дружина Івана Миколайчука.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчила студію при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О. Кобилянської, працювала акторкою в театрі.

1961 — почала співати в Українському народному хорі імені Г. Верьовки.

29 серпня 1962 — вийшла заміж за Івана Миколайчука[1].

1970 — отримала квартиру на Березняках[2].

З початку 1970-х рр. — учасниця фольклорного вокального тріо «Золоті ключі»Ніною Матвієнко й Валентиною Ковальською).

У складі тріо знімалась у фільмах і телестрічках: «Пропала грамота», «Дівочі мрії», «Тріо „Золоті ключі“» тощо.

Квартиру Миколайчуків на Березняках любив відвідувати Володимир Івасюк, коли в 1970-х роках бував у Києві. У один із вечорів він дав Марії Євгенівні переписати тексти та ноти буковинських пісень, записаних його вуйком. Лише багато років по тому Марія Миколайчук наспівала й видала ці пісні в збірках «Прощаюсь, ангеле, з тобою» та «Буковино…»[3].

2005 — отримання звання народної артистки України[4].

2021 — зіграла роль Ірини Сергіївни у фільмі Романа Балаяна «Ми є. Ми поруч»[5].

Фільмографія[ред. | ред. код]

Дискографія (народні пісні)[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Валентина Ковальська. «Про мене ще ніхто не писав». Марія Миколайчук // Сайт Ін-ту українознавства. Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 25 травня 2011. 
  2. Марія Миколайчук: «Бачу — якесь дівча стало біля могили на коліна й молиться» // Газета по-українськи, № 27, 9.12.2005
  3. П. М. Нечаєва. Наш камертон - Володимир Івасюк : спогади. — Чернівці : Букрек, 2016. — С. 26-27. — 500 прим. — ISBN 978-966-399-821-3.
  4. Указ президента України про присвоєння почесного звання "Народний артист України". Архів оригіналу за 21 червня 2005. Процитовано 21 червня 2005. 
  5. Новітнє українське поетичне кіно від Романа Балаяна. Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021. 
  6. Марія Миколайчук — Прощаюсь, Ангеле, з тобою. Архів оригіналу за 8 жовтня 2019. Процитовано 14 жовтня 2019. 
  7. Марія Миколайчук. Буковино…
  8. Марія Миколайчук. Ой, червона калиночко. Золота колекція. Архів оригіналу за 22 листопада 2011. Процитовано 25 травня 2011. 

Посилання[ред. | ред. код]