Проскурівна Марія Степанівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марія Проскурівна з сином Василем

Марія Степанівна Семенко (*15 червня 1860, за іншими даними 1863[1], Кибинці, Полтавська губернія — †1945[1]) — українська письменниця кінця XIX першої третини ХХ ст., мати поета Михайля Семенка.

Життєпис[ред.ред. код]

Марія Проскурівна народилася в селі Кибинці Полтавської губернії в селянській родині. Мала лише сільську освіту. Писати вона почала в молодому віці, проте тривалий час твори не виходили друком. До 1914 р. було видано лише три її повісті — «Улася», «Пані писарка» і «Від сіна до соломи». Після поразки українських визвольних змагань залишилась жити в УСРР. В радянських часописах було видано кілька її оповідань.

Син письменниці — Михайль Семенко — був одним з творців нового літературного напрямку в українській літературі — футуризму. Саме мати прищепила Михайлові Семенку в дитинстві любов до літератури.

Творчість[ред.ред. код]

Творчості Марії Проскурівни притаманний побутовізм, змалювання переважно випадків із життя українських селян. Авторка не вдавалася до опису політичних проблем, революційного руху. Сергій Єфремов дав таку характеристику її творам: «Спокійним тоном і в простенькій, напіветнографічній формі вміє Проскурівна мережити гарні картини з українського життя, даючи пластично вимальовані постаті дійових людей»[2]. Письменниця також зверталася до кримінальних сюжетів, досліджувала феномен людської жорстокості (оповідання «Святий дух», «Опорок», «Маруся-Московка»).[3]

Твори[ред.ред. код]

Повісті і оповідання:

  • Уляся
  • Од сіна до соломи
  • Пані писарка
  • Святий дух (1927)
  • Опорок (1928)
  • Маруся-Московка (1912)

Джерела[ред.ред. код]

  1. а б Херсонська бібліотека
  2. С. Єфремов. Історія українського письменства, Розділ 15
  3. Брижіцька І. П. Кримінальні мотиви у творчості Марусі Вольвачівни, Марії Проскурівни та Тетяни Сулими // Науковий вісник Миколаївського державного університету. — Серія: Філологічні науки. — Вип. Вип. 22. — 2009. — С. 25—29.