Марія Ресса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марія Ресса
англ. Maria Angelita Ressa
Maria Ressa.jpg
Ім'я при народженні Помилка Lua: expandTemplate: template "lang-es-419" does not exist.
Народилася 2 жовтня 1963(1963-10-02) (58 років)
Маніла, Філіппіни[1]
Країна Flag of the Philippines.svg Філіппіни
Flag of the United States.svg США[2]
Діяльність журналістка
Alma mater Принстонський університет, University of the Philippines Dilimand, Toms River High School Northd і St. Scholastica's Colleged
Знання мов англійська[3] і тагальська
Заклад Rapplerd[4]
Нагороди
Сайт mariaressa.com

Марія Анґеліта Ресса (англ. Maria Angelita Ressa; нар. 2 жовтня 1963) — філіппіно-американська журналістка, лауреатка Нобелівської премії миру за 2021 рік[5]. Відома як співзасновниця та виконавча директорка онлайн-видання Rappler[6]. До того майже два десятиліття працювала провідною журналісткою-розслідувачкою каналу CNN у Південно-Східній Азії. Рессу характеризують як «можливо, найвідомішу з філіппінських журналістів»[7].

Time згадував Рессу в списку Людина 2018 року серед інших журналістів, що борються з фейковими новинами. 13 лютого 2019 року її заарештували за звинуваченням у публікації наклепу щодо бізнесмена Вільфредо Кенга. 15 червня 2020 року суд Маніли визнав її винною в наклепі[8]. Оскільки вона є відвертим критиком президента Філіппін Родріго Дутерте, її переслідування розглядається міжнародною журналістською спільнотою як політично вмотивоване[9]. Ресса — одна з 25 членів Комісії з питань інформації та демократії, створеної Репортерами без кордонів[10].

Біографія[ред. | ред. код]

Марія Ангеліта Ресса народилася в Манілі в 1963 році. Батько Ресси помер, коли їй був рік, тоді її мати переїхала до Сполучених Штатів Америки, залишивши Марію Ангеліту та її сестру з родиною їхнього батька, втім часто поверталась і провідувала своїх дітей. Згодом її мати вийшла заміж за американця італійського походження та відвезла дівчат до США. Десятилітня Ресса була удочерена другим чоловіком матері та прийняла італійське прізвище вітчима. Сім'я оселилась у Томс-Рівер, штат Нью-Джерсі, дівчина навчалась у загальноосвітній школі, що знаходиться поблизу міста[11][12][13].

Ресса вивчала молекулярну біологію та театр в Принстонському університеті, де зрештою отримала диплом бакалавра англійської мови та сертифікати з театру і танцю в 1986 році[14][15][16][17]. Згодом отримала стипендію Фулбрайта для вивчення політичного театру в Філіппінському університеті Ділімана[18][19].

Кар'єра[ред. | ред. код]

Перша робота Ресси була на державному філіппінському каналі PTV 4[20]. Згодом вона співзаснувала незалежну виробничу компанію Probe в 1987 році і одночасно обійняла посаду керівника бюро CNN у Манілі, на якій працювала до 1995 року. Потім керувала бюро CNN в Джакарті з 1995 по 2005 рік[21]. Як провідна репортерка CNN в Азії, вона спеціалізувалася на розслідуванні терористичних мереж[22].

З 2004 до 2010 року очолювала відділ новин ABS-CBN[23], продовжуючи співпрацю з CNN[24] та The Wall Street Journal[25].

Книги[ред. | ред. код]

Марія є авторкою двох книг, присвячених піднесенню тероризму в Південно-Східній Азії — Насіння терору: Облік очевидців Новітнього центру Аль-Каїди (2011) та Від Бін Ладена до Facebook: 10 днів викрадення, 10 років тероризму (2013)[26].

Викладання[ред. | ред. код]

Ресса вела курс політики та преси у Південно-Східній Азії для Принстонського університету та тележурналістику в Університеті Філіппін[27].

Rappler[ред. | ред. код]

Інтернет-сайт новин Rappler Ресса заснувала 2012 року разом із трьома іншими бізнесвумен і невеликою командою з 12 журналістів та веброзробників. Спочатку він з'явився як сторінка Facebook під назвою MovePH в серпні 2011 року[28], а згодом перетворився на повноцінний вебсайт 1 січня 2012[29]. Сайт став одним із перших вебсайтів мультимедійних новин на Філіппінах. З цього часу він є провідним порталом новин на Філіппінах, отримуючи численні місцеві та міжнародні нагороди. Це четвертий за величиною вебресурс у країні, на який працюють близько 100 журналістів. Ресса є виконавчою редакторкою та головною виконавчою директоркою Rappler[30].

Ресса і Дутерте[ред. | ред. код]

Ресса вперше взяла інтерв'ю в Родріго Дутерте, 16-го президента Філіппін, у 1980-х, коли він був мером Давао. Вона знову опитувала його в 2015 році під час передвиборчої кампанії, і тоді він зізнався у вбивстві трьох людей, коли був мером[31][32]. Під керівництвом Ресси Rappler послідовно критикував політику Дутерте, особливо щодо боротьби з наркотиками (розслідування журналістів свідчать про те, що численні поліцейські злочини здійснювалися за згодою Дутерте). Вебсайт під її керівництвом також писав про онлайн-армію прихильних до Дутерте «тролів», які просували фейкові новини та маніпулювали громадською думкою щодо президента[30]. Видання втратило доступ до участі в подіях, організованих прес-службою Дутерте.

У липні 2017 року у своїй офіційній промові Дутерте оголосив, що Rappler є «власністю американців» і, отже, порушує конституцію. Зокрема, він сказав: «Rappler — це не тільки фейкові новини, це і фейкові філіппінці також». Згодом, у серпні 2017 року, філіппінська комісія з цінних паперів (SEC) розпочала розслідування проти медіа-компанії та вимагала перевірки її документів. У січні 2018 року була відкликана ліцензія Rappler на ведення бізнесу[33]. Справа перейшла до апеляційного суду, який скасував попереднє рішення як безпідставне[34][35]. Дутерте сказав журналісту Rappler у 2018 році: «Якщо ви намагаєтеся поливати нас брудом, то найменше, що ми можемо зробити, — це спитати: а як щодо вас? Ви теж чисті?» Підконтрольний президентові уряд відкликав телекомунікаційну ліцензію сайту[31].

Арешт і засудження[ред. | ред. код]

22 січня 2018 року Ресса постала перед Національним бюро розслідувань Філіппін (NBI) за позовом щодо наклепу згідно з Законом про запобігання кіберзлочинності 2012 року. Позов розглядають як реакцію адміністрації Родріго Дутерте у відповідь на критику щодо Президента та його союзників[36][37][38]. Позовну заяву подав у жовтні 2017 року філіппінсько-китайський громадянин Вілфредо Кенг після того, як Rappler опублікував історію про нібито позичений Кенгом автомобіль головному судді Ренато Короні, що подавалося як підкуп[39]. Стаття була написана у 2012 році, до того, як вступив в дію згаданий закон з нормою про кримінальну відповідальність за кібер-наклеп, однак Міністерство юстиції вважало датою публікації збереження редагування з виправленням одруку в 2014[7].

У 2019 році видатний міжнародний юрист з прав людини Амаль Клуні приєднався до юридичної команди захисту Ресси[40].

У листопаді 2018 року уряд Філіппін ініціював розслідування щодо ухилення від сплати податків та неподання податкової декларації компанією Rappler Holdings Corporation[41]. Обвинувачення стосується інвестицій від мережі Omidyar у 2015 році. Ресса заперечує злочин[42], спершу заявою, що іноземні гроші були «пожертвовані» її менеджерам, пізніше стверджуючи, що інвестиції надійшли у вигляді цінних паперів[43]. Rappler також опублікував спростування[44]. Бюро внутрішніх доходів Філіппін постановило, що медіа-корпорація ухилилася від сплати податків у розмірі 133 мільйонів песо.

13 лютого 2019 року суддя Райнльда Естасіо-Монтеса видала ордер на арешт Ресси за «кібер-наклеп», а чиновники Національного бюро розслідувань Філіппін виконали цей ордер. Через стислі строки, відведені судом, Ресса не змогла подати заставу на суму 60000 песо (1150 доларів), що призвело до її затримання та ув'язнення. Всього шість адвокатів, два з яких працюють про-боно, були призначені для роботи над її справою[45]. 14 лютого 2019 року Ресса вийшла на свободу, сплативши заставу у розмірі 100000 песо[46].

Арешт Ресси був підданий критиці з боку міжнародної спільноти. Оскільки вона та очолюване нею видання є відвертими критиками президента Родріго Дутерте, багато хто вважав арешт політично мотивованим[9]. Натомість, прес-секретар президента заперечував будь-яку причетність уряду до арешту, стверджуючи, що позов проти Ресси надійшов від приватної особи, Вільфредо Кенга[47].

Мадлен Олбрайт, колишня держсекретар США, висловила думку, що арешт «має бути засуджений всіма демократичними країнами»[47]. Так само Національний союз журналістів Філіппін назвав це «безсоромним актом переслідування з боку хуліганського уряду»[48].

Національний прес-клуб, організація, яку звинувачують у тісних зв'язках з режимом Дутерте і яка має багаторічний конфлікт із Rappler, заявила, що арешт не був переслідуванням, і що Рессу не слід підносити до «вівтаря свободи преси» як великомученицю"[49]. Організація також застерігає від політизації цієї справи.

Суд над Рессою за звинуваченнями в кібер-наклепі розпочався в липні 2019 року. У своїй заяві, яку вона зробила в перший день судового розгляду, Ресса сказала: «Ця справа розтягує верховенство права аж настільки, що воно порветься»[50].

Ресса була визнана винною 15 червня 2020 року[8]. У своєму рішенні суддя Райнльда Естасіо-Монтеса стверджувала, що новинарі «не кинули й іскри доказу того, що вони перевіряли свої звинувачення у численних злочинах у тій спірній статті… Вони просто просто опублікували новину на сайті з абсолютною зневагою до того, чи є вона неправдивою чи ні»[51]. Суддя також цитувала Нельсона Мандела, кажучи: «Бути вільним — це не просто відкинути ланцюги, а жити таким чином, який поважає та розширює свободу інших».

Шерон Коронель, директорка Stabile Center for Investigative Journalism при Колумбійському університету, стверджує, що даний суд є зразком того, «як помирає демократія в 21 столітті»[52].

Рессі загрожує від шести місяців до шести років ув'язнення та штраф у розмірі 400 000 песо (8000 доларів)[7]. Вона стверджує, що її покарання може призвести до кінця свободи преси на Філіппінах[53]. Прес-секретар президента Гаррі Роке попросив ЗМІ «поважати рішення суду» і підтвердив прихильність президента Родріго Дутерте до свободи слова, тоді як лідер опозиції Лені Робредо назвав розвиток подій «моторошним», а Національний союз журналістів Філіппін заявив, що суд «вбиває свободу слова та преси». У міжнародному масштабі цю ухвалу критикують Human Rights Watch[54], Міжнародна Амністія[55] та Репортери без кордонів[56]. У своїй заяві Репортери без кордонів назвали судовий процес проти Ресси кафкіанським[57].

Нагороди[ред. | ред. код]

Ресса проводить інтерв'ю з колишнім президентом Філіппін Беніньо Акіно III в Музичній кімнаті Палацу Малаканган, 7 червня 2016 року

Ресса персонально або як очільниця Rappler отримала ряд національних та міжнародних відзнак. Зокрема, згадується її номінації на Emmy за видатну журналістику розслідувань, Asian Television Awards, TOWNS — Десять видатних жінок на службі нації (Філіппіни) та TOYM (Філіппіни)[58][59]. Крім того:

  • 2010 року Есквайр оголосив Рессу «найсексуальнішою жінкою» на Філіппінах, пояснивши: «незважаючи на її зріст, вона достатньо безстрашна, щоб записати розповіді очевидців Аль-Каїди»[60]
  • 2015 Philippine Movie Press Club вручив Рессі нагороду Excellence in Broadcasting Lifetime Achievement[61]
  • 2016 вона названа серед восьми найвпливовіших і наймогутніших лідерів на Філіппінах за версією Kalibrr[62]
  • в листопаді 2017 року Ресса як генеральний директор Rappler отримала премію за демократію від Національного Демократичного Інституту на щорічній Вечері премії «Демократія» у Вашингтоні, округ Колумбія, що проходила під девізом «Дезінформація vs. Демократія: боротьба за факти»[63]
  • в травні 2018 року Ресса отримала нагороду Knight International Journalism Awards, де її назвали «нестримною редакторкою та медіа-новаторкою, яка приковує увагу до кривавої нарко-війни філіппінського уряду»[64]
  • в червні 2018 року Ресса стала лауреатом премії «Золоте перо свободи[zh]» Всесвітньої газетної асоціації[65]
  • в листопаді 2018 року Комітет захисту журналістів нагородив Рессу премією за свободу преси імені Гвен Іффілд «за визнання її журналістської мужності перед постійними гоніннями з боку уряду»[66]
  • у грудні 2018 року, вона була включена в список Людина 2018 року журналу Time як одна з «The Guardians», ряду журналістів з усього світу, хто бореться з фейками у «Війні за Істину»[67][68]. Ресса — друга громадянка Філіппін, удостоєна цього звання (після колишнього президента Коразона Акіно в 1986 році)
  • у квітні 2019 року вона знов згадувалася Time серед 100 найвпливовіших людей в світі[69]
  • у травні 2019 року Ресса здобула нагороду Вищої школи журналістики Колумбійського університету, найвищу відзнаку школи, «за глибину та якість її роботи, а також за мужність та наполегливість у цій галузі»[70]
  • в червні 2019 року Ресса отримала почесну нагороду Канадського фонду журналістики, що відзначає журналіста, що справив найбільший вплив на міжнародній сцені[71]
  • в жовтні 2019 року Ресса була названа у списку 100 жінок BBC[72].

Бібліографія[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Maria Ressa – Facts
  2. https://www.manilatimes.net/2022/03/02/opinion/columns/comelec-spokesman-responsible-for-scandalous-illegal-deal-with-rappler/1834811
  3. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  4. https://www.rappler.com/about-rappler/about-us/6677-the-people-behind-rappler
  5. Філь, Анна (8 жовтня 2021). Нобелівську премію миру отримають журналісти Марія Ресса і Дмитро Муратов (укр.). Deutsche Welle. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021. 
  6. Arsenault, Adrienne (27 квітня 2017). 'Democracy as we know it is dead': Filipino journalists fight fake news. CBC News. Архів оригіналу за 28 квітня 2019. Процитовано 27 червня 2020. 
  7. а б в Cabato, Regine (15 червня 2020). Conviction of Maria Ressa, hard-hitting Philippine American journalist, sparks condemnation. The Washington Post (англ.). Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 16 червня 2020. 
  8. а б Ratcliffe, Rebecca (15 червня 2020). Maria Ressa: Rappler editor found guilty of cyber libel charges in Philippines. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 15 червня 2020. Процитовано 15 червня 2020. 
  9. а б Leung, Hillary (14 лютого 2019). Philippines Journalist Maria Ressa Released on Bail After Arrest for 'Cyber Libel'. Time. Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 15 лютого 2019. 
  10. Maria A. Ressa | Reporters without borders. RSF. 9 вересня 2018. Архів оригіналу за 4 червня 2020. Процитовано 15 червня 2020. 
  11. Johnson, Eric (26 листопада 2018). Memo from a ‘Facebook nation’ to Mark Zuckerberg: You moved fast and broke our country.. Vox (англ.). Архів оригіналу за 4 червня 2020. Процитовано 4 червня 2020. 
  12. Amanda Oglesby: TIME person of the year, from Toms River, to trigger Time Square ball dro. Ashbury Park Press, 31. Dezember 2018
  13. ‘Journalists are under attack globally’: Maria Ressa. South China Morning Post (англ.). 26 травня 2019. Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 17 червня 2020. 
  14. Maria Ressa : HuMan of the year. Spinbusters. Архів оригіналу за October 3, 2013. Процитовано 27 вересня 2013. 
  15. Maria Ressa: The best is yet to come. 4 вересня 2005. Архів оригіналу за 4 січня 2019. Процитовано 4 січня 2019. 
  16. Q&A with Maria Ressa ’86, Filipina journalist and Time 2018 Person of the Year. The Princetonian. Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 28 травня 2020. 
  17. Maria Ressa ’86, journalist and 2018 Time Person of the Year, named 2020 Baccalaureate speaker. The Princetonian. Архів оригіналу за 29 травня 2020. Процитовано 28 травня 2020. 
  18. Maria Ressa: 'There’s a need for transparency, accountability and consistency'. Southeast Asia Globe (амер.). 9 серпня 2015. Архів оригіналу за 9 червня 2020. Процитовано 9 червня 2020. 
  19. Maria Ressa. World Economic Forum (англ.). Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 10 червня 2020. 
  20. CNN Programs - Anchors/Reporters - Maria Ressa. edition.cnn.com. Архів оригіналу за 6 січня 2020. Процитовано 10 червня 2020. 
  21. Maria A. Ressa | Reporters without borders. RSF (англ.). 9 вересня 2018. Архів оригіналу за 4 червня 2020. Процитовано 10 червня 2020. 
  22. Life, the news, and Maria Ressa by Doreen Yu. Процитовано 15 червня 2020. 
  23. Palace: No media censorship on Rappler. The Manila Times. 16 січня 2018. Архів оригіналу за 17 січня 2018. Процитовано 27 червня 2020. 
  24. From  Maria Ressa, Special to CNN. Spreading terror: From bin Laden to Facebook in Southeast Asia. Edition.cnn.com. Архів оригіналу за 11 листопада 2018. Процитовано 11 грудня 2018. 
  25. Ressa, Maria A. (6 вересня 2010). Noynoy Flunks His First Test. Архів оригіналу за 27 червня 2020. Процитовано 15 червня 2020. 
  26. Results for 'au:Ressa, Maria.' [WorldCat.org]. www.worldcat.org. Архів оригіналу за 1 липня 2020. Процитовано 27 червня 2020. 
  27. Maria Ressa. International Center for Journalists (англ.). Архів оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 19 червня 2020. 
  28. MovePH. Facebook. Архів оригіналу за 27 травня 2019. Процитовано 12 травня 2014. 
  29. Ressa, Maria. About Rappler. Rappler. Архів оригіналу за 4 серпня 2014. Процитовано 20 серпня 2013. 
  30. а б Ellis-Petersen, Hannah; Ratcliffe, Rebecca (15 червня 2020). Maria Ressa: everything you need to know about the Rappler editor. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 20 червня 2020. Процитовано 19 червня 2020. 
  31. а б Who is Philippine news boss Maria Ressa?. BBC News (en-GB). 15 червня 2020. Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 19 червня 2020. 
  32. Ressa, Maria A. Duterte, his 6 contradictions and planned dictatorship. Rappler (англ.). Архів оригіналу за 20 червня 2020. Процитовано 19 червня 2020. 
  33. SEC cancels Rappler's license to do business. cnn (англ.). Архів оригіналу за 20 червня 2020. Процитовано 19 червня 2020. 
  34. Maria Ressa: everything you need to know about the Rappler editor. the Guardian (англ.). 15 червня 2020. Архів оригіналу за 20 червня 2020. Процитовано 19 червня 2020. 
  35. Philippine news site has licence revoked. BBC News (en-GB). 15 січня 2018. Архів оригіналу за 14 лютого 2020. Процитовано 19 червня 2020. 
  36. Lalu, Gabriel Pabico (15 травня 2020). Monsod: Arrest of Duterte critic sans libel complaint illegal, unconstitutional (англ.). Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 16 червня 2020. 
  37. Marquez, Consuelo (14 травня 2020). Man who called Duterte 'buang' on Facebook arrested for cyberlibel (англ.). Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 16 червня 2020. 
  38. Gotinga, J. C. (25 квітня 2020). DOLE asks Taiwan to deport OFW with Facebook posts criticizing Duterte (англ.). Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 16 червня 2020. 
  39. Rappler CEO Maria Ressa faces NBI over online libel complaint. cnn (англ.). Архів оригіналу за 3 березня 2018. Процитовано 1 березня 2018. 
  40. France-Presse, Agence (9 липня 2019). Philippines: Amal Clooney to defend journalist Maria Ressa in press freedom fight. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 17 червня 2020. Процитовано 17 червня 2020. 
  41. Share; Twitter. DOJ orders filing of charges vs. Rappler head, accountant. www.pna.gov.ph. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 27 червня 2020. 
  42. Stevenson, Alexandra (9 листопада 2018). Philippines Says It Will Charge Veteran Journalist Critical of Duterte. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 27 червня 2020. 
  43. The truth about Ressa and her vilification of Duterte. The Manila Times. Архів оригіналу за 15 червня 2020. Процитовано 15 червня 2020. 
  44. Rappler.com. Rappler: Tax case clear harassment, has no legal basis. Rappler. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 27 червня 2020. 
  45. Joshua Berlinger; Lauren Said-Moorhouse. Maria Ressa, journalist and Duterte critic, arrested in Philippines. CNN. Архів оригіналу за 13 лютого 2019. Процитовано 13 лютого 2019. 
  46. Cabato, Regine (14 лютого 2019). Top Philippine journalist Maria Ressa released on bail after libel charges (англ.). Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 17 червня 2020. 
  47. а б Maria Ressa, head of Philippines news site Rappler, freed on bail. BBC News. 14 лютого 2019. Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 15 лютого 2019. 
  48. Cabato, Regine (13 лютого 2019). Top Philippine journalist and Time person of the year arrested on libel charges. The Washington Post. Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 15 лютого 2019. 
  49. National Press Club: Ressa arrest 'smacks of bad taste,' but not harassment. philstar.com. Архів оригіналу за 17 лютого 2019. Процитовано 17 лютого 2019. 
  50. correspondent, Hannah Ellis-Petersen south-east Asia (23 липня 2019). Philippines libel trial of journalist critical of Rodrigo Duterte begins. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 23 липня 2019. Процитовано 23 липня 2019. 
  51. Gomez, Jim; Favila, Aaron (15 червня 2020). Philippine journalist convicted of libel, given 6-year term. Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 16 червня 2020. 
  52. Coronel, Sheila (16 червня 2020). This Is How Democracy Dies. The Atlantic (амер.). Архів оригіналу за 17 червня 2020. Процитовано 17 червня 2020. 
  53. Gutierrez, Jason; Stevenson, Alexandra (15 червня 2020). Maria Ressa, Crusading Journalist, Is Convicted in Philippines Libel Case (амер.). Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 16 червня 2020. 
  54. Philippines: Rappler Verdict a Blow to Media Freedom. Human Rights Watch (англ.). 15 червня 2020. Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 16 червня 2020. 
  55. Quash Maria Ressa and Rey Santos' conviction in the Philippines. Amnesty International (англ.). Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 16 червня 2020. 
  56. Dismay over Philippine journalist Maria Ressa's prison sentence | Reporters without borders. Reporters Without Borders (англ.). 15 червня 2020. Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 16 червня 2020. 
  57. Dismay over Philippine journalist Maria Ressa's prison sentence | Reporters without borders. RSF (англ.). 15 червня 2020. Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 17 червня 2020. 
  58. Lungay, G. J. Maria Ressa – Achievements. Prezi.com. Архів оригіналу за 2 жовтня 2013. Процитовано 27 вересня 2013. 
  59. Local Female Leaders. Islands Society. Архів оригіналу за 17 жовтня 2015. Процитовано 7 жовтня 2015. 
  60. Maria Ressa—The Sexiest Woman Alive Atlas. Esquire.com. 11 жовтня 2010. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 11 грудня 2018. 
  61. Rappler CEO Maria Ressa gets lifetime achievement award at PMPC Star Awards. Rappler. Архів оригіналу за 14 квітня 2019. Процитовано 31 жовтня 2018. 
  62. Ramos, Poyen (7 березня 2016). 8 Most Influential and Powerful Women Leaders. Kalibrr. Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 27 червня 2020. 
  63. 2017 Democracy Dinner Explores the Global Threat of Disinformation (англ.). 2 листопада 2017. Архів оригіналу за 30 грудня 2019. Процитовано 1 березня 2018. 
  64. ICFJ. Digital News Trailblazers from the Philippines and Venezuela to Receive Top International Journalism Award. International Center for Journalists (англ.). Архів оригіналу за 20 червня 2020. Процитовано 19 червня 2020. 
  65. Albeanu, Catalina (7 червня 2018). Maria Ressa, executive editor of Rappler, receives Golden Pen of Freedom. Journalism.co.uk. Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 8 червня 2018. 
  66. Maria Ressa. Committee to Protect Journalists (амер.). Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 23 червня 2020. 
  67. Metro News Today: Rappler's Maria Ressa among TIME's Person of the Year 2018. League Online News. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 12 грудня 2018. 
  68. Vick, Karl (11 грудня 2018). TIME Person of the Year 2018: The Guardians. Time. Архів оригіналу за 19 серпня 2019. Процитовано 11 грудня 2018. 
  69. Maria Ressa: The 100 Most Influential People of 2019. TIME. Архів оригіналу за 14 червня 2020. Процитовано 15 червня 2020. 
  70. Maria Ressa, Investigative Journalist and CEO of Rappler, To Receive The Columbia Journalism Award | Columbia Journalism School. Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 15 червня 2020. 
  71. Canadian Journalism Foundation. Canadian Journalism Foundation to recognize embattled journalist Maria Ressa with Tribute honour. www.newswire.ca. Архів оригіналу за 20 червня 2020. Процитовано 15 червня 2020. 
  72. BBC 100 Women 2019: Who is on the list this year?. BBC News. 16 жовтня 2019. Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 27 червня 2020.