Марія Самбрано

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марія Самбрано
ісп. Maria
Mural feminista Gandia - Maria Zambrano.jpg
Ім'я при народженні ісп. María Zambrano Alarcón
Народилася 22 квітня 1904(1904-04-22)[1][2][3]
Велес-Малага
Померла 6 лютого 1991(1991-02-06)[4][1][…] (86 років)
Мадрид, Іспанія[5]
Країна Flag of Spain.svg Іспанія
Діяльність філософиня, письменниця, поетеса
Галузь поезія, есей і філософія
Alma mater Центральний університетd
Знання мов іспанська[4]
Заклад Instituto-Escuelad, Центральний університетd, Residencia de Señoritasd, Instituto de Bachillerato Cervantesd і Universidad Michoacana de San Nicolás de Hidalgod
Напрямок Las Sinsombrerod
Жанр поезія і есей
Батько Blas Zambranod
Брати, сестри Araceli Zambrano Alarcónd
У шлюбі з Alfonso Rodríguez Aldaved
Автограф Firma de Maria Zambrano.jpg
Нагороди

Марія Самбрано Аларкон (ісп. María Zambrano Alarcón; нар. 22 квітня 1904, Велес-Малага, провінція Малага — пом. 6 лютого 1991, Мадрид, Іспанія) — іспанська письменниця, католицька філософиня-есеїстка.

Життєпис[ред. | ред. код]

Дочка Бласа Самбрано, відомого ліберального педагога і нащадка педагогів, друга Антоніо Мачадо, Мігеля де Унамуно, Піо Бароха . Слухала лекції Ксав'єра Субіру та Хосе Ортеги-і-Гассета в Мадридському університеті, в 1931 — 1936 роках працювала професоркою на кафедрі метафізики того ж університету, готувала дисертацію про Бенедикта Спінозу. Перебувала в колах впливових журналів Revista de Occidente, «Крус і райя», товаришувала з Луїсом Сернудойю, Мігелем Ернандесом, Каміло Хосе Селаю.

У 1936 році з чоловіком, істориком Альфонсо Родрігесом Альдаве, призначеним секретарем посольства в Чилі, переїхала до Латинської Америки. Випустила в Сантьяго антологію творів розстріляного Гарсія Лорки (1936). Відвідала Кубу, де подружилася з Хосе Лесамой Лімою, Вірхіліо Піньєрою, виступила з лекцією про Хосе Ортега-і-Гассет. У 1937 році повернулася до Іспанії, де чоловік вирушив у фронт захищати Республіку.

Після перемоги франкістів 28 січня 1939 року Марія Самбрано перетнула кордон з Францією, і почалися її багаторічні поневіряння у вигнанні. Жила, працювала, викладала в Парижі, Нью-Йорку, Мехіко, Гавані, Сан-Хуані. У 1946 — 1949 роках проживала в Парижі, в 1949 — 1953 роках — знову в Гавані, потім до 1964 року — в Римі, з 1980 року — в Женеві. У 1984 році повернулася до Іспанії, жила в Мадриді .

Пам'ятна дошка на будинку в Мадриді, де Марія Самбрано провела останні роки життя

Творчі зв'язки і визнання[ред. | ред. код]

Багато років товаришувала і листувалася з Октавіо Пасом, Хосе Лесамой Лімою, Бергаміном Хосе, Луїсом Сернудойю, Хорхе Гільєном, Габріелем Марселем, Альбером Камю, Рене Шаром та іншими.

У 1981 році Самбрано була нагороджена Премією принцеси Астурійської в галузі гуманітарних наук, в 1982 році отримала ступінь почесної докторки Університету Малаги. Їй було присуджено почесні звання Улюбленої доньки Малаги та Улюбленої доньки Андалусії. У 1987 році у Велес-Малага був створений Фонд Марії Самбрано, який видає журнал «Антігона» і готує повне зібрання творів Марії Самбрано в 5-ти томах. У 2007 році ім'я Марії Самбрано було присвоєно залізничному вокзалу Малаги. 28 квітня 2017 року міська рада провінції Сеговії присвоїла письменниці звання «Прийомна й улюблена донька Сеговії».

У 1988 році Самбрано стала першою жінкою-лауреаткою найвищої іспанської літературної Премії Мігеля Сервантеса .

Життю Марії Самбрано присвячений фільм María querida («Дорога Марія» 2004), режисера Хосе Луїса Гарсії Санчеса.

Філософська думка[ред. | ред. код]

Концепція Марії Самбрано рухається двома взаємопов'язаним напрямками: один — це доля Іспанії (а тим самим — доля європейського лібералізму і демократичної республіки, доля і місія вигнанців), другий — філософська антропологія цілісної, жертовної особистості з опорою на роль і можливості поезії, зокрема — поезії іспанських містиків (Сан-Хуан де ла Крус). Її публічні виступи, статті, книги з обох цих тем стали значущим чинником згуртування і творчого підйому іспанських інтелектуалів в період еміграції.

Твори[ред. | ред. код]

  • Los intelectuales en el drama de España / Інтелектуали і драма Іспанії (1937).
  • Filosofía y poesía / Філософія й поезія (1939).
  • Unamuno (1940, опубліковано 2003).
  • La confesión, género literario y método / Сповідь: літературний жанр і метод (1943)
  • El pensamiento vivo de Séneca / Жива думка Сенеки (1944, антологія і вступна стаття).
  • La agonía de Europa / Агонія Європи (1945)
  • Hacia un saber sobre el alma / До пізнання душі (1950)
  • Delirio y destino / Маячня і доля (1952, опубл. 1989, автобіографічні нариси про катастрофу Іспанської Республіки).
  • El hombre y lo divino / Людина й божественне (1953).
  • Persona y democracia / Особистість та демократія (1958).
  • La España de Galdós / Іспанія Гальдоса (1960).
  • España, sueño y verdad / Іспанія: сон і ява (1965).
  • El Sueño creador / Сон-творець (1965).
  • La tumba de Antígona / Могила Антігони (1967, філософська драма).
  • Claros del bosque / Лісові галявини (1977, есе про світло й тіні).
  • Dos fragmentos sobre el amor / Два уривка про кохання (1982).
  • De la aurora / Про зорі (1986).
  • Senderos / Стежки (1986).
  • El reposo de la luz / Заспокоєння світла (1986).
  • Para una historia de la piedad / До історії співчуття (1989).
  • Algunos lugares de la pintura (1989).
  • Los Bienaventurados / Щасливці (1990)
  • La Cuba secreta y otros ensayos / Таємна Куба та інші есе (опубл. 1996)
  • Unamuno / Унамуно (опубл. 2003)

Зведені видання[ред. | ред. код]

  • Obras reunidas. Madrid: Aguilar, 1971
  • María Zambrano en Orígenes . México: Ediciones del Equilibrista, 1987
  • La razón en la sombra. Antología del pensamiento de María Zambrano / Jesús Moreno Sanz, ed. Madrid: Siruela, 1993 (перевидано 2004).
  • Filosofía y educación: manuscritos / Ángel Casado y Juana Sánchez-Gey, eds. Málaga: Editorial Ágora, 2007
  • María Zambrano: pensamiento y exilio / Antolín Sánchez Cuervo, Agustín Sánchez Andrés y Gerardo Sánchez Díaz, eds. Madrid: Biblioteca Nueva 2010
  • Esencia y hermosura: antología / José-Miguel Ullán, ed. Barcelona: Galaxia Gutenberg; Círculo de Lectores, 2010

Переписка[ред. | ред. код]

  • Cartas de la Pièce. Correspondencia con Agustín Andreu. Valencia: Pre-Textos, 2002
  • Cartas desde una soledad: epistolario, María Zambrano — José Lezama Lima, María Lusia Bautista — José Ángel Valente / Pepita Jiménez Carreras, ed. Madrid: Editorial Verbum, 2008

Література[ред. | ред. код]

  • Gómez Blesa M., Santiago Bolaños MF María Zambrano: el canto del laberinto. Segovia: Gráficas Ceyde, 1992.
  • Galindo Cabedo A. Imagen y realidad en el pensamiento de María Zambrano . Madrid: Universidad Autónoma, 1994.
  • Ortega y Muñoz JF Introducción al pensamiento de María Zambrano . México: Fondo de Cultura Económica, 1994.
  • Ferrucci С. Le ragioni dell'altro. Arte e filosofia in M. Zambrano Bari: Dedalo, 1995.
  • Cacciari M. L'Europe de María Zambrano // Po & sie, Paris, 1995, n ° 71, p.   120—124 ([1]).
  • Revilla C. Claves de la razón poética. María Zambrano: un pensamiento en el orden del tiempo. Madrid: Editorial Trotta, 1998..
  • Homenaje a María Zambrano / James Valender, ed. Ciudad de México: El Colegio de México, 1998..
  • Actas del II Congreso Internacional sobre la vida y obra de María Zambrano . Vélez-Málaga: Fundación María Zambrano, 1998..
  • María Zambrano: Premio Miguel de Cervantes. Madrid: Ministerio de Cultura, 1988.
  • Bundgaard A. Más allá de la filosofía. Sobre el pensamiento filosófico-místico de María Zambrano. Madrid: Ediciones Trotta, 2000.
  • María Zambrano. 1904—1991. Málaga, 2000 (каталог виставки)
  • Latini M. La filosofia come cammino di vita in María Zambrano (2003) // [2]
  • Ortega y Muñoz JF María Zambrano: raíces de la cultura española. Madrid: Fundación Fernando Rielo, 2004
  • Il pensiero di María Zambrano / Silvestri L., ed. Udine: Forum Edizioni, 2005
  • Rivara G. La tiniebla de la razón. La filosofía de María Zambrano. México: Editorial Ítaca, 2006
  • Lizaola J. Lo sagrado en el pensamiento de María Zambrano . México: Ediciones Coyoacán, 2008
  • Labajo Valdés J. Sin contar la música: Ruinas, sueños y encuentros en la Europa de María Zambrano . Madrid: Endymión Ediciones, 2011

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]