Марія Тереза Орта
| Марія Тереза Орта | ||||
|---|---|---|---|---|
| порт. Maria Teresa Mascarenhas Horta | ||||
 | ||||
| Народилася |
20 травня 1937[1] (86 років) Лісабон, Португалія | |||
| Країна |
 Португалія | |||
| Діяльність | письменниця-романістка, письменниця, поетка | |||
| Alma mater | Лісабонський університет | |||
| Magnum opus | New Portuguese Lettersd | |||
| У шлюбі з | Luís de Barrosd[2] | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Марія Тереза Орта у Вікісховищі | ||||
Марія Тереза Орта (порт. Maria Teresa Mascarenhas Horta, 20 травня 1937, Лісабон) — португальська письменниця и поетеса, діячка феміністського руху.
Біографія[ред. | ред. код]
По материнській лінії належить до вищої португальської аристократії, серед її предків — відома поетеса Леонор ді Алмейда Португал (1750—1839). Закінчила філологічний факультет Лісабонського університету . Входила до групи Поезія-61. Разом з Марією Ізабел Баррену і Марією Велью да Кошта очолила феміністський рух в Португалії (їх називали трьома Маріями). Його маніфестом стала їхня спільна книга Нові португальські листи, перекладена багать мовами світу (назва — відсилання до знаменитих Португальським листів Маріан Алкофорадо Габріеля-Жозефа Гійерага, XVII століття). Співпрацювала з опозиційним видавництвом Dom Quixote, заснованим Сну Абекассіш .
Публікується в багатьох газета і журналах Португалії.
Твори[ред. | ред. код]
- Espelho Inicial, вірші (1960)
- Tatuagem (1961)
- Cidadelas Submersas, вірші (1961)
- Verão Coincidente (1962)
- Amor Habitado, вірші (1963)
- Candelabro (1964)
- Jardim de Inverno (1966)
- Cronista Não é Recado (1967)
- Minha Senhora de Mim, вірші (1967)
- Ambas as Mãos sobre o Corpo, новели (1970)
- /Novas Cartas Portuguesas Нові португальській письма в співавторстві (1971, перевид. 1979)
- Ana, повість (1974)
- /Poesia Completa I e II Збірка віршів (1983)
- Os Anjos (1983)
- O Transfer (1984)
- Ema, повість (1984)
- Minha Mãe, Meu Amor (1984)
- Cristina, повість (1985)
- Rosa Sangrenta (1987)
- Antologia Política (1994)
- A Paixão Segundo Constança H. (1994)
- O Destino (1997)
- A Mãe na Literatura Portuguesa (1999)
- Inquietude (2006)
- Palavras secretas, вірші (2007)
- As Luzes de Leonor, історичний роман про Леонор ді Алмейда Португал (2011)
Визнання[ред. | ред. код]
Великий офіцер Ордена інфанта дона Енріке (2004). Премія Дона Дініша (2011, відмовилася прийняти з рук прем'єр-міністра Педру Пасуша Коелью, з її слів — «добився руйнування нашої країни».
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Klobucka A. M. O formato mulher: a emergência da autoria feminina na poesia portuguesa. Coimbra: Angelus Novus Editora, 2009
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційна сторінка [Архівовано 2 квітня 2019 у Wayback Machine.] (порт.)
- Біографія, поезія on line (порт.)
- Біографія, поезія on line (порт.)
- Біографія, вірші on line (англ.)
|
