Маріїнський палац (Санкт-Петербург)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маріїнський палац

St Petersburg, Mariinskiy Palace.jpg

Маріїнський палац. Карта розташування: Росія
Маріїнський палац
Маріїнський палац
Маріїнський палац (Росія)
Країна Flag of Russia.svg Росія, Flag of Russia.svg Російська імперія і Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Територіальна одиниця Санкт-Петербург
59°55′51″ пн. ш. 30°18′34″ сх. д. / 59.93083333336077345° пн. ш. 30.30944444447177943° сх. д. / 59.93083333336077345; 30.30944444447177943Координати: 59°55′51″ пн. ш. 30°18′34″ сх. д. / 59.93083333336077345° пн. ш. 30.30944444447177943° сх. д. / 59.93083333336077345; 30.30944444447177943
Стиль еклектика (архітектура)d
Архітектор Штакеншнейдер Андрій Іванович
Час заснування 1839
Сучасний стан об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd
Розташування Ісаакіївська площа
Власник Марія Миколаївна
Сайт assembly.spb.ru
CMNS: Маріїнський палац у Вікісховищі

Маріїнський палац — один з палаців Санкт-Петербурга, важлива частина ансамблю Ісаакіївського майдану. Разом із Зимовим і Таврійським є одним з трьох «політичних» палаців міста, центр подій 1917 й 1991 років.

Історія[ред. | ред. код]

Маріїнський палац (вигляд спереду)

Побудований в 1839—1844 роках за проектом архітектора А.І. Штакеншнейдера для дочки Миколи I, Марії, що виходила заміж за герцога Лейхтенберзького[1][2]. З 1845 року палац став офіційною резиденцією князів Лейхтенберзьких в Санкт-Петербурзі. Маріїнський палац став першим самостійно побудованим Штакеншнейдером і найкращим його творінням[2].

Архітектура Будівлі з'єднує кілька стилів, що характерно для еклектики, проте деякі фахівці зупиняються на неокласицизмі або неоренесансі[1][2].

Палац розташований на південній стороні площі, уздовж Синього моста через річкуМийку. На цій ділянці землі, що у XVIII століччі належала генерал-фельдмаршалу Івану Григоровичу Чернишову, стояв палац, побудований в 1762—1768 Ж. Б. Валлен-Деламотом. У 1825-39 роки в ньому розміщувалося Миколаївське кавалерійське училище.

У 1884 році Маріїнський палац був викуплений в казну за 3 млн рублів з розстрочкою на тридцять років, з 1885 року в ньому розміщувався Державна Рада Російської імперії й Комітет міністрів Російської імперії (а з 1905 року, Рада міністрів Російської імперії). У квітні 1902 року у вестибюлі палацу терористом був смертельно поранений міністр внутрішніх справ Д.С. Сипягін.

Засідання Державної Ради у Маріїнському палаці. 1908 рік


Після Лютневої революції 1917 року Маріїнський палац зайняв Тимчасовий уряд Росії, що пропрацював тут до червня. З 7 серпня в ньому почала працювати Всеросійська комісія з виборів до Установчих зборів. Після жовтня 1917 року Маріїнський палац перейшов у відання Народного комісаріату та Вищої ради народного господарства. Після переїзду в 1918 році уряду в Москву в Маріїнському палаці розмістилися казарми Червоної Армії. Пізніше його займали різні установи. У 1928-1929 роках акціонерне товариство «Радянський турист» влаштувало в ньому гуртожиток на 1000 ліжок.


Восени 1929 року в Маріїнському палаці відкрилося Ленінградське відділення Промакадемії ВРНГ СРСР. Тут знаходилися гуртожиток Академії, аудиторії, кімнати персоналу та Кінотеатр. У 1940 році аудиторії й гуртожиток перейшли вищим курсам при ЦК ВКП(б).

У 1945—1991 рр. палац-місце роботи Ленради.

19-22 серпня 1991 року під час серпневого путчу палац став центром опору ДКНС в Ленінграді, навколо нього були зведені барикади.

З 1994 року — місце засідань міського парламенту — Законодавчих Зборів Санкт-Петербурга.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Колектив авторів. Путеводитель по Ленинграду. — Ленинград : ЛЕНОБЛИСПОЛКОМА и ЛЕНСОВЕТА, 1933. — С. 114. — ISBN 9785040642496. Архівовано з джерела 19 вересня 2020
  2. а б в Валерий Агронский. Архитектура России. — ЭКСМО, 2017. — С. 148. — ISBN 9785040615827. Архівовано з джерела 29 січня 2018

Література[ред. | ред. код]

  • Белякова З. И. Мариинский дворец (Серия: Дворцы и особняки Санкт-Петербурга). — СПб: Белое и чёрное, 1996
  • Петров Г. Ф. Дворец у Синего моста: Мариинский дворец в Санкт-Петербурге. — СПб.: Logos, 2007. ISBN 978-5-87288-358-6
  • Т. А. Петрова Дворец великой княгини Марии Николаевны-СПб Белое и чёрное, 1997
  • Belyakova Zoia. Grand Duchess Maria Nikolayevna and her Palace in St.Petersburg,1994
  • Веретин А. И., Петров Г. Ф. Мариинский дворец в истории Санкт-Петербурга и России. СПб. 1995г

Посилання[ред. | ред. код]