Марі Дентір
| Марі Дентір | |
|---|---|
 Єдине жіноче імя на стіні Реформації у Женеві | |
| Ім'я при народженні | фр. Marie d'Ennetières |
| Народилася |
1495[1][2] Турне, Франція |
| Померла |
1561[1][2] Женева, Женева, Швейцарія |
| Країна | Республіка Женеваd |
| Діяльність | богословка, письменниця, активістка за права жінок, абатиса |
| Magnum opus | Q107551299? |
| Конфесія | реформатська церква[3] |
| Рід | D'Ennetièresd |
| У шлюбі з | Antoine Fromentd і Simon Robertd |
Марі Дентір (прибл. 1495) — валлонійська протестантська реформаторка, богословка, письменниця-протофеміністка. Абатиса Дентір відігравала активну роль у релігійному та політичному житті Женеви, проповідуючи з такими реформаторами, як Джон Кальвін та Вільям Фарел. Її роботи про Реформацію захищають і поширюють жіночу точку зору у світі.
Біографія[ред. | ред. код]
Більша частина раннього життя Марі Дентір лишається невідомою. Вона народилася в Турне (сучасна Бельгія) у відносно заможній сім'ї дрібного дворянства. У 1508 році вступила до монастиря августинців Сен-Ніколя-де-Пре в Турне в молодому віці, а в 1521 році стала абатисою.
Проповідь Мартіна Лютера проти чернецтва змусила її втекти до Страсбурга в 1524 році, популярного протестантського притулку того часу.
В Страсбурзі у 1528 році одружилася з молодим священником Саймоном Робертом. Незабаром виїхала з ним за межі Женеви, щоб проповідувати Реформацію. Народила п’ятьох дітей. Чоловік помер у 1533 році, і Дентір одружилася з Антуаном Фроманом, що із Фарелом працював у Женеві. Відвертість Мері Дентір сильно роздратувала Фарела та Кальвіна, і вони поривають з Фроменом.
Релігійна діяльність[ред. | ред. код]
Роботи Марі Дентір підкреслюють важливість Реформації та необхідність розширення ролі жінок у релігійній практиці. На думку Дентір, жінки та чоловіки мали однакову кваліфікацію та право на тлумачення Святого Письма та сповідування релігії. У Женеві в 1536 році, після успішного повстання проти герцога Савойського і місцевого князя-єпископа, Дентір написала «Війну та визволення міста Женеви». Робота була опублікована анонімно і закликала жителів Женеви прийняти Реформацію.
У 1539 році Дентір написала відкритого листа Маргариті Наваррській: Epistre tres utile, або «Дуже корисний лист»,[a] закликає до вигнання католицького духовенства з Франції, агітує за більшу роль жінок у церкві та критикує безглуздість протестантського духовенства. Цей лист змусив Кальвіна і Фарела залишити Женеву.
Заохочення Дентір до залучення жінок у письменництво та теологію розлютило владу Женеви. Після публікації Лист вилучили, а більшість примірників знищили. Лише близько 400 примірників вціліли.[4] Після публікації та подальшого придушення роботи Дентір, Рада Женеви заборонила публікації будь-яких інших жінок-авторок в місті до кінця 16 століття.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Dentière, Marie (2004), McKinley, Mary B (ред.), Epistle to Marguerite de Navarre and Preface to a Sermon by John Calvin, The Other Voice in Early Modern Europe, Chicago: The University of Chicago Press, стор. xxx + 110
- Діссе, Дороті, «Чи є у нас два Євангелія, одне для чоловіків, а інше для жінок?» , Інші жіночі голоси, 5 травня 2006, отримано 13 травня 2006 .
- Грассле, преп. Доктор Ізабель , «Неділя Реформації: Екклезіаст 9:14–18a; 1 Ефесянам 2: 4–9; Івана 8:12–14b», Semper Reformanda, отримано 13 травня 2006 року.
- MacCulloch, Diarmaid (2003), The Reformation: A History, New York: Penguin, ISBN 0-670-03296-40-670-03296-4
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #13136927X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Swartz A. Open Library — 2007.
- ↑ Дентір М. (unspecified title)
- ↑ Dentière, 2004, с. 14.
- ↑ Full title (in French):Epistre tres utile, faicte ey composee par une femme chrestienne de Tornay, envoyee a la Royne de Navarre, seur de Roy de France, contre les Turcz, Juifz, Faux crestiens, Anabaptists et Lutheriens (English: A very useful epistle, made and composed by a Christian woman of Tournai, sent to the Queen of Navarre, sister of the King of France, against the Turks, Jews, False Christians, Anabaptists and Lutherans).
