Марі Жозеф де Лафаєт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жільбер Лафаєт
Gilbert du Motier de La Fayette
Жільбер Лафаєт
 
Народження: 6 вересня 1757(1757-09-06)
замок Шаваньяк
Смерть: 20 травня 1834(1834-05-20) (76 років)
Париж
Діти: Оскар, Генріетта (померла в 2 роки), Анастасія, Вірджинія.

Марі Жозеф Поль Ів Рош Жильбер дю Мотьє, маркіз де Лафаєт (фр. Marie-Joseph Paul Yves Roch Gilbert du Motier, marquis de La Fayette; (*6 вересня 1757(17570906), замок Шаваньяк  — †20 травня 1834, Париж)   — французький політичний діяч, учасник трьох революцій: Американської війни за незалежність, Великої французької революції та Липневої революції 1830 року.

Дитинство та молоді роки[ред.ред. код]

По батькові та по матері, Лафаєт належав до так званого «дворянства шпаги». Після народження, із шести успадкованих імен, хлопчику дісталось одне — Жильбер — в пам'ять про батька із знаменитого роду Лафаєт. Він був названий у пам'ять Жильбера де Лафаєта, маршала Франції, прибічника легендарної Жанни д'Арк і найближчого радника короля Карла VII.
Батько Жильбера був гренадерським полковником, кавалером ордену Св. Людовіка, маркіз де Лафаєт помер під час Семирічної війни у битві при Хастенбеці (англ. Hastenbeck) 26 липня 1757 року.

Після 14 липня 1789 року — штурму Бастилії — маркіз «демократизував» своє аристократичне прізвище, з'єднавши його частини (Лафаєт).
У 1768 році Жильбер вступив в один з найбільш аристократичних навчальних закладів Франції — коледж Плессі (з XIX ст. — ліцей Людовіка Великого), який був заснований у 1322 році монахом Жоффруа дю Плессі, яке завершив у 1772 році.
3 квітня 1770 року, у віці 33 років, померла мати Лафаєта — Марія Бретані, а через тиждень помер його дід — маркіз де ла Рів'єр, у минулому капітан королівської гвардії.
У квітні 1771 року, 13-річний маркіз був зарахований у другу роту елітної гвардії короля, яка називалася «чорна гвардія мушкетерів» і згодом став її лейтенантом.
У 1773 році Лафаєт отримав призначення на пост командувача кавалерійського полку Ноайль. А у 1775 році отримав підвищення у службі і у стані капітана перейшов у гарнізон міста Мец, аби вести службу у кавалерійському полку. 11 квітня 1774 року, маркіз де Лафаєт взяв шлюб з Адрієною, донькою герцога д'Айена, який успадкував після смерті свого батька титул герцога де Ноайля. Зі сторони нареченого свідками були граф де Люзіньяк та кузен Лафаєта — маркіз де Буійє.

Війна за незалежність у США[ред.ред. код]

Marquis de Lafayette 2.jpg

8 вересня 1776 року відбулась подія, яка стала поворотною у долі маркіза де Лафаєта. У цей день маршал Віктор де Бройл, який командував військовим округом у місті Мец, давав обід на честь подорожі по Франції Вільяма Генрі,герцога Глостера та його дружини.Лафаєт був присутній при розмові.Глостер відкрито говорив про «людей з Бостона», які висунули вимогу політичної незалежності 13-ти британських володінь в Північній Америці.
26 квітня 1777 року, маркіз виплив з порту Лос-Пасахес до берегів Америки. Уже 15 червня, він прибув на американську землю. Лафаєт відразу отримав пост генерал-майора через глибоку дружбу з Дж. Вашингтоном.
В перший бій Лафаєт вступив у битві при Брендівайні, яка відбулася 11 вересня 1777 року. Однак американці не здобули бажаної перемоги, а Лафаєт отримав тяжке поранення.
У грудні 1777 року, Лафаєт брав участь в успішній операції проти англійців у районі річки Скуйкіл.

22 січня 1778 року, рішенням Конгресу, Лафаєт був назначений командиром Північної армії, яка була зосереджена у районі Олбан. Серед офіцерів його штабу знаходився полковник інженерної служби Т.Костюшко.
Протягом 1 листопада по 1 грудня Лафаєт перехворів тяжкою формою запалення легенів. Він взяв відпустку до Франції, де його зустріли як національного героя. Однак маркіз покинув Францію після тимчасового перебування та знову відправився до Америки.

Після повернення в США, Лафаєт бере участь не тільки у воєнних діях, але й як політично — дипломатичний діяч. Своєю ціллю вважав закріпити тісні франко-американські відносини та розширити допомогу Франції США. На початку 1781 року повернувся до Франції, де назрівали британо — американські переговори.

Після завершення війни у 1784 році, він здійснив третю поїздку до США; на цей раз це була поїздка задля підвищення свого авторитету.

Велика французька революція[ред.ред. код]

Маркіз де Лафаєт — голова національної гвардії

5 травня 1789 року, він був обраним представником дворянства на зборі Генеральних Штатів.А після взяття Бастилії, він був призначений головою національної гвардії. Лафаєт виконував обов'язки жандарма,проте розумів, що їх виконання погано вплине на його популярність серед суспільства.
Після того, як Лафаєт взяв участь у придушенні повстання 17 липня 1791 року на Марсовому полі, його авторитет різко впав. У листопаді він був змушений залишити посаду голови національної гвардії та балотувався у мери Парижу, однак програв.
Після ряду політичних перипетій, Лафаєт змушений був втекти до Австрії, однак був запідозрений у шпигунстві і засуджений до п'яти років в Ольмуцького замку. У 1797 році був звільнений і незабаром повернувся до Франції, де перебував до 1814 року. 1821 року прибув до палати депутатів, з якої пішов 1823 року у зв'язку з політичним тиском урядових кіл. 1825 року знову опинився у палаті депутатів.

Липнева революція та останні роки життя[ред.ред. код]

29 липня 1830 року Лафаєт, за вимогою народу, взяв на себе командування національною гвардією. У цей час Лафаєт був найпопулярнішою особою Парижа. Лафаєт до останнього вірив, що Франція, ще не готова до республіки, так як у суспільства ще залишилися переконані монархічні погляди.
Помер Лафаєт 20 травня 1834 року у Парижі.

Література[ред.ред. код]

  • Regnault-Warin. Mémoires pour servir à la vie du général L. Париж: 1824
  • Voyage du général L. aux Etats Unis en 1824—25. Париж: 1826
  • Sarrans. L. et la révolution de 1830. 2-е изд. Париж: 1832
  • Mémoires, correspondance et manuscripts du général L. Париж: 1837—1838
  • Büdinger. L., ein Lebensbild. Лейпциг, 1870
  • Büdinger. L. in Oester reich. Вена, 1879
  • Bayard Tuckermann. Life of general L. Нью-Йорк: 1889
  • Bardoux. La jeunesse de L. Париж: 1892
  • Bardoux. Les dernières années de L. Париж: 1892
  • Богучарський В. Я. Маркиз Лафайет — деятель трёх революций. М.: 1899