Перейти до вмісту

Масвінго (провінція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Масвінго

англ. Masvingo Province

Велике Зімбабве
Велике Зімбабве
Велике Зімбабве
Адм. центр Масвінго
Країна Зімбабве
Межує з: сусідні адмінодиниці
Лімпопо, Південний Матабелеленд, Мідлендс, Східний Машоналенд, Манікаленд, Газа ?
Районів 7
Населення
 - повне 1 337 961
 - густота 26
Площа
 - повна 56 566 км² (3)
Висота
 - максимальна 707 м
 - мінімальна 707 м
Часовий пояс GMT
Код ISO 3166-2 ZW-MV

Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Масвінго

Масвінго (англ. Masvingo Province) — провінція в Зімбабве. До 1980 року мала назву Вікторія. Адміністративний центр — місто Масвінго.

Географія

[ред. | ред. код]
В провінції чарівні краєвиди

Провінція Масвінго знаходиться в південно-східній частині Зімбабве. Площа Масвінго складає 56 566 км².

Природний ландшафт являє собою переважно трав'янисту степову низовину, з лісами і пасмами гранітних пагорбів. Клімат сухий, опади випадають тільки в період дощів. На півдні, південному сході і сході Масвінго проходить державний кордон Зімбабве з Мозамбіком і з ПАР.

Населення

[ред. | ред. код]

За даними на 2013 рік чисельність населення складає 1 337 961 осіб[1]; переважно це представники народу шона.

Динаміка чисельності населення провінції по роках:

1982 2002 2013
1031697 1318705 1337961

Адміністративний поділ

[ред. | ред. код]
Райони провінції Масвінго.

Провінція поділяється на 7 районів: Бікіта, Чіві, Зака, Масвінго, Гуту, Мвенезі і Чиредзі .

Економіка

[ред. | ред. код]

Гарні умови для розведення великої рогатої худоби. Крім скотарства, в провінції розвиваються видобуток корисних копалин і вирощування цукрової тростини — на плантаціях, землі яких зрошуються користуючись з вод річки Мукурікві.

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

На сході провінції Масвінго, уздовж кордону з Мозамбіком, знаходиться Національний парк Гонарезу. На заході розташовані руїни середньовічного міста Велике Зімбабве, об'єкту Світової спадщини ЮНЕСКО.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Masvingo. WorldGazetteer. Архів оригіналу за 12 березня 2013. Процитовано 21 лютого 2013.