Маскат і Оман
| Султанат Маскат і Оман араб. سلطنة مسقط وعمان Salṭanat Masqaṭ wa-‘Umān | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| De jure суверенна держава (1856–1970) De facto британський протекторат (1872–1920)[1] | |||||||||
| |||||||||
 Державна емблема
| |||||||||
| Гімн Немає (до 23 липня 1970) З 23 липня 1970: نشيد السلام السلطاني "as-Salām as-Sultānī" "Привітання султану" | |||||||||
_-_Geographicus_-_TurkeyPersiaArabia-johnson-1870_(cropped).jpg) | |||||||||
| Столиця | Маскат | ||||||||
| Мови | арабська, перська, турецька, англійська | ||||||||
| Релігії | іслам (офіційна) | ||||||||
| Форма правління | Абсолютна монархія | ||||||||
| Президент | Кабус бен Саид Аль Саид | ||||||||
| Історія | |||||||||
• Відділення від Занзібару | 1856 | ||||||||
| 1856 | |||||||||
| 1962 | |||||||||
• Ліквідовано | 1970 | ||||||||
| Населення | |||||||||
| Валюта |
| ||||||||
| |||||||||
| Сьогодні є частиною | |||||||||
 Вікісховище має мультимедійні даніза темою: Маскат і Оман | |||||||||
.svg){kind=small}
Султанат Маскат і Оман (араб. سلطنة مسقط وعمان, трансліт. Salṭanat Masqaṭ wa-‘Umān) — низка територій в Африці та на Аравійському півострові, які в XVII—XX століттях перебували в залежності від султанату Маскат і Оман і разом з останнім називались Оманською імперією.
Протягом 1507—1515 років флот Португальської імперії на чолі з Афонсу де Албукеркі успішно захопив Королівство Ормуз і підлеглі йому міста на узбережжі східної Аравії і суміжної Персії, включаючи Маскат, Сухар і Ормуз, що дозволило португальцям встановити над ними свій військовий і торговий контроль. До кінця XVI ст. португальці оволоділи також східним узбережжям Африки, ставши найсильнішою морською силою регіону. Однак в 1650 році панування Португальської імперії в західній частині Індійського океану було покладено край: португальці були вибиті з Маската, що став столицею Оманської імперії, а також протягом короткого терміну втратили на користь неї всі свої опорні пункти на північ від Мозамбіку.
В першій половині XVIII ст. а Оманській імперії тривала громадянська війна між ворогуючими прихильниками різних течій ісламу. Зрештою вона призвела у 1743 році до інтервенції в Оман з боку шахської Персії Однак вже невдовзі в Омані вибухнуло повстання внаслідок якого владу в свої руки взяла династія Бусаїдів, представники якої правлять Оманом і сьогодні.
У 1783 році перед смертю Ахмада ібн Саїда згідно особливого маніфесту монарша родина була розділена надвоє — правлячий в Маскаті султан з номінальним контролем над всією територією країни, а фактично тільки її узбережжям, і імамат, влада якого була поширена на внутрішні регіони (власне Оман). Період правління Аль-Саідів, що консолідували таким чином націю при збереженні широкої автономії історичних частин держави і проводили політику терпимості до іноземців в межах своєї імперії, вважається її «золотим віком».
У цей час до володінь Оману крім східного узбережжя Аравійського півострова входили також Бахрейн та Дофар в Аравії, Ормуз в Персії та значна територія на східному узбережжі Африки від Африканського рогу до Північного Мозамбіку, частина Мадагаскару, Сейшели та інші острови в Індійському Океані.
Правителі Оману в цей період підписали угоди про дружбу і торгівлю з Нідерландами, Королівством Великої Британії (1798) а пізніше і з США (відносини встановлені у 1833 році) та Королівством Франція (у 1841 році). Оман направляв своїх офіційних представників в Європу з метою взаємного визнання заморських володінь і погодження кордонів та сфер.
З 1853 року князівства «піратського берега» отримали назву Trucial Oman — Договірний Оман. На його території були створені британські військові бази, а політичну владу здійснював британський політичний агент. Проте встановлення британського протекторату не привело до руйнування традиційної для регіону патріархальної системи. Місцеві жителі в силу своєї нечисленності і постійних міжусобиць прийняли новий порядок.
У цей же час відбулась фатальна для Оману подія — заборона в 1848—1873 роках работоргівлі. Одночасно (1869) був відкритий Суецький канал, в результаті чого порти Оману опинилися осторонь від багатьох торгових шляхів, поступившись Адену. За двадцять років з 1850 по 1870 рік населення столиці — Маскату скоротилося з 55 доо 8 тис., багато жителів були змушені мігрувати на Занзібар. У 1837 році султан Саїд бін Султан переніс на цей острів столицю своєї держави і резиденцію. Іноді період 1820—1860-х називають Маскат-Занзібарською імперією.
Смерть султана Саїда в 1856 році спричинила новий розділ імперії між його синами. На Занзібарі був утворений султанат Занзібар, під владою якого виявилося і Східноафриканське узбережжя. На чолі цього султанату встав Маджид ібн Саїд. Континентальна аравійська ж частина, названа султанатом Маскату і Оману, перейшла в руки його брата Тувайні ібн Саїда, убитого сином в 1866 році.
Після цього в країні почались усобиці, які зрештою призвели до остаточного перетворення Оману на Британський протекторат у 1890 р.
- ↑ "Oman and the West: State Formation in Oman since 1920" (PDF). [Архівовано 15 грудня 2021 у Wayback Machine.] Francis Carey Owtram (1999). University of London. Retrieved 31 October 2020.
- Васильев, Леонид История Востока: Учеб. по спец. «История». Том 1. [Архівовано 1 грудня 2011 у Wayback Machine.] — М.:Высшая школа. — 1994.
- Bhacker, Reda M. Trade and Empire in Muscat and Zanzibar: Roots of British Domination. — Routledge. — 1992.
Умовні позначення: залежні території нинішньої Великої Британії виділені напівжирним шрифтом, члени Співдружності націй — курсивом, королівства Співдружності підкреслені. Втрачені до початку періоду деколонізації (1947) території виділені темно-зеленим кольором. | ||||||||||||
| ||||||||||||
| ||||||||||||
| ||||||||||||
| ||||||||||||
| ||||||||||||
У списки не включені території, що були окуповані Британською імперією в ході Другої світової війни. | ||||||||||||
 |
Це незавершена стаття з історії Азії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |