Маслівка (Миронівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Маслівка
Maslivka myr gerb.gif
Герб
Центр Маслівки.jpg
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Миронівський
Рада/громада Маслівська сільська рада
Код КОАТУУ 3222984301
Облікова картка Маслівка 
Основні дані
Перша згадка 1622
Населення 1910 (2001 р.)
Площа 31,68 км²
Густота населення 60,29 осіб/км²
Поштовий індекс 08850
Телефонний код +380 4574
Географічні дані
Географічні координати 49°43′18″ пн. ш. 31°09′35″ сх. д. / 49.72167° пн. ш. 31.15972° сх. д. / 49.72167; 31.15972Координати: 49°43′18″ пн. ш. 31°09′35″ сх. д. / 49.72167° пн. ш. 31.15972° сх. д. / 49.72167; 31.15972
Середня висота
над рівнем моря
132 м
Водойми р. Росава
Відстань до
обласного центру
120 км
Відстань до
районного центру
18 км
Найближча залізнична станція Миронівка
Місцева влада
Адреса ради 08850, с. Маслівка, вул. Незалежності, 119; тел. 3-33-31
Карта
Маслівка. Карта розташування: Україна
Маслівка
Маслівка
Маслівка. Карта розташування: Київська область
Маслівка
Маслівка
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg село Маслівка (2015 р.)

Ма́слівка (давня назва — Маслів Став, Маслів Брід) — село й урочище в Україні, Миронівського району Київської області. Населення становить 1910 осіб (згідно з переписом 2001 р.).

Опис[ред.ред. код]

Село Маслівка розташоване на лівому березі річки Росави, яка впадає в притоку Дніпра — Рось. На правому березі річки вздовж села на протязі 6 км росте вільха, а за нею сосновий ліс з окремими масивами дуба. Біля середини села розкинувся став, порослий очеретом та осокою. З північного боку розкинулося центральне господарство Маслівського державного аграрного технікуму.

Історія[ред.ред. код]

За переказами Маслівка розташована на місці руського міста-фортеці Лоєв, яке зруйнували татари.

Вперше село згадується в документальних джерелах за 1622 рік під назвою «Маслів Став». Воно належало Речі Посполитій і входило до складу Канівського повіту Київського воєводства Корони Польської. Слобода «Маслів Став» (Maslaustaw) зазначена на «Загальній карті України» Гійома ле Вассера де Боплана (1648)[1].

1638 року в урочищі Маслів Став була ухвалена «Ординація війська запорозького реєстрового».[2]

1648 р. — поблизу села розташовувався табір козацько-селянського війська, очолюваного Гетьманом України Богданом Хмельницьким.

1649 р. — перед новим походом проти польської шляхти Маслів Став стає збірним пунктом для українського війська.

За Андрусівським миром 1667 року Маслів Став лишився у складі Речі Посполитої.

З 1719 р. селом володіють українські магнати Лизогуби, а з 1738 р. — Потоцькі.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Козинської волості Канівського повіту Київської губернії мешкало 1782 особи, налічувалось 311 дворових господарств, існувала православна церква, школа, 3 постоялих будинки та водяний млин[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2248 осіб (1048 чоловічої статі та 1200 — жіночої), з яких 2216 — православної віри[4].

Особистості[ред.ред. код]

Серед уродженців села:

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Masłówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1885. — T. VI : Malczyce — Netreba. (пол.)
  2. В урочищі Маслов Стан затверджена «Ординація війська запорозького реєстрового»
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-84)

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Українське козацтво: Мала енциклопедія. — Київ: Генеза; Запоріжжя: Прем'єр, 2002. — 568 с.: іл., карти.